Вілухіна Ольга Геннадіївна

(Перенаправлено з Ольга Вілухіна)

Ольга Геннадіївна Вілухіна (22 березня 1988, Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР ) — російська біатлоністка, бронзова призерка чемпіонату світу з біатлону 2012 року в гонці переслідування, чемпіонка світу з біатлону серед юніорів, багаторазова чемпіонка Європи з біатлону. На Олімпійських іграх в Сочі в 2014 році зайняла друге місце, але у листопаді 2017 МОК через уживання допінгу позбавив її срібної медалі Олімпійських ігор. Довічно відсторонена від участі в Олімпійських іграх.[1]

Ольга Вілухіна
Ольга Геннадіївна Вілухіна
Загальна інформація
Національність росіянка
Громадянство  Росія
Місце проживання Новосибірськ, Росія
Народження 22 березня 1988(1988-03-22) (35 років)
Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР
Зріст 172 см
Вага 65 кг
Alma mater Башкирський державний університет
Вебсторінка vilukhina.org
Спорт
Країна Росія
Вид спорту біатлон
Клуб ЦСКА
Участь і здобутки
CMNS: Вілухіна Ольга Геннадіївна у Вікісховищі
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
Срібло Сочі 2014 естафета 4х6 км
Чемпіонати світу
Бронза Рупольдинг 2012 гонка переслідування 10 км

Біографія ред.

Народилася в Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР. Батько - Геннадій Вікторович Вілухіной, інженер будівельної компанії, мати - Ольга Вікторівна Вілухіна [2], працює оператором в котельні. Сестра - Злата, інженер-програміст [2].

Ольга навчалася в школі № 3, закінчивши її на четвірки і п'ятірки [2].

З улюблених книг - «Одинадцять хвилин» Паоло Коельо [3].

Президент Росії, Володимир Путін, нагородив Ольгу Орденом Дружби в 2014 році.

Спортивна кар'єра ред.

Юніорські досягнення 2006-2009 ред.

З 1998 року займалася лижними перегонами, а в червні 2004 року за порадою тренера вирішила перейти в біатлон[4], яким займається під керівництвом Іванова Валерія Володимировича.

Чемпіонат світу з біатлону серед юніорів 2006 в американському Преск-Айлі став для Ольги першим в її кар'єрі. У індивідуальній гонці вона зайняла лише 28 місце, а в інших видах змагань завоювала повний комплект медалей. У спринті вона виграла золото, в переслідуванні — бронзу, а в естафеті разом з подругами по команді — срібло.

Чемпіонат світу, що проходив роком пізніше в Мартелло став для спортсменки не таким успішним. Вона знову виграла срібло в естафеті, а ось найкращим особистим результатом стало 9-е місце в гонці переслідування.

На чемпіонаті Європи в Бансько Ольга зуміла досягти успіху тільки у естафеті, вигравши золоту медаль, а в особистих дисциплінах вона не змогла піднятися на подіум, показавши сьомий час в індивідуальній гонці та спринті і шосте в переслідуванні.

Найуспішнішим для Ольги став чемпіонат в Уфі, де вона стала чотирьохразовою і абсолютною (так як на європейському чемпіонаті розігруються медалі в чотирьох дисплінах) чемпіонкою Європи серед юніорів, вигравши золоті медалі у всіх чотирьох дисциплінах — спринті, переслідуванні, індивідуальній гонці та естафетній гонці. Це абсолютний рекорд чемпіонатів Європи, що проводяться з 1994 року. До Вілухіної нікому з молодих спортсменів ще не вдавалося виграти стільки нагород протягом одного континентального чемпіонату[5].

Дебют в Кубку світу ред.

Успіхи Ольги змусили наставників національної команди звернути увагу на молоде дарування, і Ольга отримала від них запрошення виступити на етапеі Кубка світу в Ханти-Мансійську.

27 березня 2009 року вона дебютувала в спринтерській гонці. І дебют вдався [6]. Показавши в спринті шостий час серед всіх спортсменок і найкращий серед російських, Ольга потрапила до "квіткової церемонії".

Після завершення сезону 2008—2009 вона була включена до складу національної команди для централізованої підготовки.

Сезон 2009—2010 ред.

До сезону 2009—2010 Ольга вперше готувалася з головною командою. На зборах в Обергофі стан здоров'я спортсменки раптово погіршився. Після тренувань у горах піднявся дуже високий рівень гемоглобіну — а він у Олі і так високий від природи — і на тлі спеки почала згортатися кров. Їй ставало все гірше, температура підіймалась до 40 градусів. Процес одужання протікав доволі непросто. Одразу після повернення із Обергофу, Оля провела два тижні в лікарні, пройшла повний курс лікування. В результаті чого стан здоров'я вдалося нормалізувати, а ось форму Ольга втратила і за результатами контрольних тренувань не змогла відібратися на етапи Кубка світу, і тренерський штаб вирішив делегувати її на Кубок IBU.

Двічі Оля ставала другою у спринті в Ідре (Швеція) і в Ріднау-валь Рідана (Італія). А на етапі Кубка IBU в австрійському Обертілліяху зі спортсменкою трапився прикрий випадок, через який вона втратила якщо не перемогу, то подіум точно[7]. На старті спринтерської гонки їй довелось затриматися через відсутність стартових номерів на ногах — Оля просто забула їх наклеїти. Доки масажист бігав за номерами, пройшло секунд 45-50. Ставши за результатами гонки у підсумку восьмою, вона програла переможниці всього 42 секунди. Участь в Кубку IBU для Олі закінчилася в німецькому Альтенберзі, де біатлоністка стала 17-ю в спринті. Від подальшої участі в гонках Кубка IBU Ольга була вимушена відмовитися, так як лікарі діагностували сильний отит.

Після одужання Ольга взяла участь в першості Росії. Вигравши індивідуальну гонку в Уфі, спортсменка виконала критерій відбору на Чемпіонат Європи[8]. Проте там Ользі вдалося взяти участь тільки в двох гонках — в індивідуальній гонці вона показала 15 час, а в складі естафетної четвірки стала бронзовим призером. Після естафети у неї загострилася травма плеча, і старший тренер збірної Росії з резерву Валерій Польховський вирішив не заявляти її на спринт і переслідування, так як тренери головної національной команди розраховували на її участь в березневих етапах Кубка світу. Однак взяти участь в них спортсменка не змогла. Вона була змушена достроково завершити сезон — її знову підвело здоров'я — Ольга була госпіталізована з високою температурою[9].

Сезон 2011/2012 ред.

У Гохфільцені в 2011 році Вілухіна дебютувала в складі змішаної естафетної команди і перемогла. На наступному етапі в Обергофі 4 січня 2012 вперше була замикає в жіночій естафетній команду і також займає перше місце

13 січня 2012 року на етапі в Нове-Место-на-Мораві Вілухіна встановила особистий рекорд: 5 підсумкове місце в спринті.

4 березня 2012 року на чемпіонаті світу в Рупольдинг е Вілухіна вперше в кар'єрі піднялася на подіум, зайнявши 3 місце в гонці переслідування.

Сезон 2012/2013 ред.

Уже перший етап сезону проходив в Естерсунд е, став для Ольги найвдалішим в кар'єрі на той момент: вона посіла третє місце в спринті і не опустилася нижче п'ятого в інших двох особистих гонках. 25 листопада 2012 року Ольга Вілухіна внесла вирішальний внесок у перемогу російської збірної в змішаній естафеті: ліквідувавши 11-секундне відставання Ольги Зайцевої, Вілухіна привезла чоловікам 29 секунд фори [10]. Далі Ольга піднімалася на подіум тільки в естафетах: в Хохфільцен е жіноча збірна посіла третє місце, потім послідували два срібла в Рупольдінгу і Антерсельві.

16 березня 2013 року в гонці переслідування в Ханти-Мансійську показала найкращий результат за час виступів у Кубку Світу, піднявшись на другу сходинку подіуму. І в цілому ханти-Мансійський етап став найкращим етапом в кар'єрі Ольги на даний момент: «срібло» і два четвертих місця.

Сезон 2013/2014 ред.

[11]

27 листопада 2017 року спортсменка була довічно дискваліфікована за рішенням МОК і позбавлена ​​двох олімпійських нагород, завойованих в 2014 році[1].

Сезон 2014/2015 ред.

Через проблеми зі здоров'ям спортсменка вирішила пропустити сезон[12].

Завершення кар'єри ред.

11 листопада 2016 року Ольга Вілухіна вирішила завершити свою кар'єру[13].

Дискваліфікація ред.

27 листопада 2017 року рішенням Міжнародного олімпійського комітету за порушення антидопінгових правил позбавлена срібної медалі Олімпійських ігор 2014 року в Сочі і довічно усунули від участі в Олімпійських іграх.[1]

Загальний залік в Кубку світу ред.

Статистика стрільби ред.

№ п/п Сезон Загальна[14] Індивідуальна гонка Спринт Гонка переслідування Мас-старт Естафета
1 2008-2009 86,7% (26/30) 0,0% (0/0) 99,9% (10/10) 80,0% (16/20) 0,0% (0/0) 0,0% (0/0)
2 2010-2011 88,3% (53/60) 85,0% (17/20) 90,0% (18/20) 90,0% (18/20) 0,0% (0/0) 0,0% (0/0)
3 2011-2012 84,8% (363/428) 80,0% (48/60) 91,1% (82/90) 82,1% (115/140) 85,0% (68/80) 86,2% (50/58)
4 2012-2013 86,6% (402/464) 90,0% (54/60) 90,0% (81/90) 85,7% (120/140) 86,3% (69/80) 83,0% (78/94)

Статистика ред.

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

  • Місця 1–3: кількість подіумів
  • Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
  • В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
  • Старти: кількість стартів
  • Естафета: включно зі змішаною
Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 3 3

2 1 2 3

3 1 1 2 4

Чільна 10 3 12 9 3 13 40

В очках 6 19 16 8 13 62

Стартів 7 21 16 8 13 65

Станом на: кінець сезону 2012/2013

Джерела ред.

Виноски ред.

  1. а б в МОК лишил российскую сборную очередных медалей Олимпиады в Сочи. Росбалт. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018. 
  2. а б в Євген Соколов. Ольга Вілухіна: «Мої батьки - найактивніші вболівальники! » (HTML) (рос.). Комсомольская правда. Архів [http: //www.ufa.kp.ru/daily/26029/2947375/ оригіналу] за 23 вересня 2020. Процитовано 12 квітня 2013. 
  3. Профіль на сайті СБР [Архівовано 6 вересня 2016 у Wayback Machine.].
  4. Ольга Вилухина: «Боюсь потеряться в этом ажиотаже, беспрерывных интервью, автографах». Архів оригіналу за 15 січня 2010. Процитовано 2 серпня 2011. 
  5. Ольга Вилухина завоевала все золото Европы. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 2 серпня 2011. 
  6. О-ля-ля! Через пять дней после своего 20-летия Ольга Вилухина едва не ворвалась на пьедестал Кубка мира. Архів оригіналу за 3 липня 2013. Процитовано 2 серпня 2011. 
  7. Валерий Польховский: Вилухина должна была сегодня выигрывать — если бы не забыла наклеить стартовые номера. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 серпня 2011. 
  8. Владимир Семаков и Ольга Вилухина выиграли индивидуальные гонки в Уфе и выполнили критерии отбора на ЧЕ. Архів оригіналу за 3 лютого 2010. Процитовано 2 серпня 2011. 
  9. Для Вилухиной сезон окончен. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 2 серпня 2011. 
  10. Кубок світу 2012/13, 1-й етап, Остерсунд (Швеція) Змішана естафета. Архів оригіналу за 7 грудня 2012. Процитовано 5 грудня 2012. 
  11. Шестакова, Індіра. [http: //issuu.com/metro_russia/docs/20140210_ru_moscow ] // Metro Москва. — 2014. — № 13 за 10 лютого. — С. 28. п
  12. Ольга Вілухіна пропустить майбутній сезон. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 12 березня 2018. 
  13. Ольга Вілухіна Facebook. 11 листопада 2016. Архів [https: //www.facebook.com/photo.php? Fbid = 1180660005333287 & set = a.517185591680735.1073741825.100001678972968 & type = 3 & theater оригіналу] за 1 грудня 2012. Процитовано 12 листопада 2016. 
  14. У дужках наведена кількість влучних пострілів та загальна кількість пострілів. У статистиці стрільби рахуються постріли, які здійснив біатлоніст на етапах кубка світу та чемпіонаті світу