Відкрити головне меню

Оле́на Ка́рпівна Левчані́вська (у дівоцтві Гродзі́нська; нар. 21 січня 1881, Волинь — пом. 1940, Казахська РСР) — українська політична та громадська діячка, член Сенату Речі Посполитої (з 1922 по прибл. кінець 1930-х).

Олена Левчанівська
Олена Левчанівська.jpg
Народилася 27 січня 1881(1881-01-27)
Городна[d], Столінський район, Берестейська область, Білоруська РСР
Померла 1940
Діяльність політик
Alma mater Віденський університет

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Докладніше: Ґродзінські

Народилася в маєтку Городно на Волині в сім'ї дрібного шляхтича. Початкову освіту отримала вдома. 1903 року склала екстерном іспити за повний курс при Олександрійській жіночій гімназії в Петрограді, після чого вступила на філологічний відділ Віденського університету. Через смерть батька змушена була перервати навчання і повернутися на Волинь. 1905 року вийшла заміж за Олександра Левчанівського, разом із яким виїхала до Петрограда, а згодом переїхала до Москви, де закінчила історичний відділ на Вищих жіночих курсах.

Ще перед Першою світовою війною вона відкрила школу в рідному селі. Після 1917 року Олена Левчанівська протягом двох років мешкала в Житомирі, де разом із іншими заснувала Український клуб і працювала в культурно-просвітній організації «Просвіта», викладаючи в школі для дорослих; брала участь у виданні газет «Волинська газета» і «Громадянин». Наприкінці 1919 року повернулася на Волинь (в село Линів), де очолювала добродійну секцію товариства «Просвіта», беручи участь в організації шкіл та викладаючи в них.

 
Зображення Олени Левчанівської на українському поштовому конверті.

1922 року Левчанівську було обрано до сенату Другої Речі Посполитої, де вона стала членом комісії закордонних справ. Була членом Українського парламентського клубу, співзасновницею Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу, від якої виступала в різних країнах Європи (Франції, Чехословаччині, Швейцарії), відстоюючи права українського населення в Польщі.

Після закінчення сенаторських повноважень Левчанівська якийсь час мешкала в Луцьку, а 1931 року переїхала до того ж таки села Линова. У вересні 1939 року господарство перейшло у власність радянського сільського комітету. 24 грудня 1939 Олену Левчанівську заарештували, ув'язнивши в Горохові.

Подальша її доля мало відома. За одними даними в січні 1940 року вона стала в'язнем луцької тюрми, після чого 24 квітня 1940 їй було винесено смертний вирок. За іншими даними, її було депортовано до Казахстану, де вона й загинула (при цьому точні обставини смерті невідомі).

Вшанування пам'ятіРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Раєвич Т. Замість квітів на могилу Олени Левчанівської. Газ. Волинь, 10 травня 2012 р., с. 8.

Джерела і посиланняРедагувати