Олексі́й Федо́тович Коломі́єць (19 березня 1919(1919-03-19), Харківці, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Українська СРР — 23 листопада 1994(1994-11-23), Київ) — український письменник та драматург.

Коломієць Олексій Федотович
Олекса Коломієць
Псевдонім Олекса Коломієць
Народився 19 березня 1919(1919-03-19)
Харківці, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Українська СРР
Помер 23 листопада 1994(1994-11-23) (75 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність драматург, прозаїк
Сфера роботи література[1]
Мова творів українська[1] і російська[1]
Роки активності 1953-1994
Жанр психологічна драма
Magnum opus Фараони
Голубі олені
Дикий ангел
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Премії
Державна премія СРСР — 1980Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1977Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1970

Життєпис ред.

Народився 17 березня 1919 р. в с. Харківці Лохвицького району на Полтавщині. Він був шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька. Після закінчення семирічки Коломієць в 1935—1938 pp. навчається на робітфаку при Харківському інституті радянської торгівлі, а потім на історичному факультеті Харківського університету. Зі студентської лави пішов на фронт. Після демобілізації кілька років віддав комсомольській роботі; був лектором ЦК ЛКСМУ, секретарем Чернівецького обкому комсомолу, в 1950—1953 pp. працював відповідальним редактором газети «Молодь України», потім у журналі «Зміна». Тоді ж починає друкувати перші нариси й оповідання, що склали збірку новел «Біла криниця» (1960).

Як драматург Коломієць не мав учнівського періоду і досить пізно увійшов у літературу: комедію «Фараони» написав у сорок років. Та вже ця перша спроба принесла йому широке визнання: вперше зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя[ru], п'єса в 1962 p. ставилася вже в 71 театрі країни. У 1978p. в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п'ятисота вистава.

В наступні роки слідує низка драматичних творів:

  • 1961 р. — драматичний памфлет «Дванадцята година».
  • 1963 р. — психологічна драма «Чебрець пахне сонцем» (інша назва «Де ж твоє сонце?»).
  • 1964 р. — п'єса «Прошу слова сьогодні».
  • 1965 р. — драматична дилогія «Планета Сперанта».
  • 1966 р. — «Спасибі тобі, моє кохання».
  • 1969 р. — «Келих вина для адвоката».
  • 1970 р. — п'єса проблемно-психологічного характеру — дилогія «Горлиця», п'єса «Перший гріх». Лірична драма «Спасибі тобі, моє кохання» і дилогія «Горлиця» у 1970p. були відзначені республіканською премією ім. М. Островського.
  • 1972 р. — п'єса «Одіссея в сім днів».
  • 1973 р. — «Голубі олені» — «повість про кохання», яка на фоні численних батальних творів прозвучала винятково ніжною ліричною нотою і в 1977 році була удостоєна Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка.
  • 1975 р. — «Кравцов».
  • 1977 р. — «Срібна павутина».
  • 1978 р. — драма «Дикий Ангел», постановка якої у Київському театрі ім. І. Франка відзначена Державною премією СРСР (1980).Ця пєса має підзаголовок — «Повість по сім'ю». Головний персонаж — Платон Микитович Ангел.

Хоча в творчості О. Коломійця переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми («Двоє дивляться кіно», 1987), є у нього й дві драми на теми минулого: «За дев'ятим порогом» («Запорізька Січ», 1971) та «Камінь русина» («Град князя Кия», 1981), написана спеціально до святкування 1500-ліття Києва.

Помер О. Коломієць 23 листопада 1994 р.

Вперше його ім'я з'явилося на афішах театрів на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні, веселі і мудрі «Фараони» (1961) досі нікому невідомого автора. А сьогодні вже наше театральне мистецтво важко уявити без таких сценічних здобутків, якими стали трагічна дилогія «Планета Сперанта», тривожно-медитаційна «Горлиця» чи озвучена високими нотами душевної краси й людського щему поетична повість про кохання «Голубі олені», прозора в чистоті й ніжності своїй «Срібна павутина» чи психологічно вибаглива драма «Дикий Ангел».

Твори ред.

П'єси

Громадська діяльність ред.

Був одним з фундаторів Українського фонду культури[2]

Ініціатор спорудження Кургану скорботи — пам'ятника жертвам голодомору 1933 р. на горі Зажурі поблизу Лубен на Полтавщині

Див. також ред.

Список лауреатів Шевченківської премії

Лауреати Шевченківської премії 1977 року[3]

Примітки ред.

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Доповідь Бориса Олійника на урочистостях з нагоди 20-ліття Українського фонду культури [Архівовано 23 серпня 2013 у Wayback Machine.] borys-oliynik.info
  3. Журнал перець 1977 08. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 7 квітня 2021. 

Посилання ред.