Бандурка Олександр Маркович
Олекса́ндр Ма́ркович Банду́рка (24 квітня 1937, Калинівка) — радянський та український державний діяч, політик, вчений, письменник, журналіст.
| Олександр Маркович Бандурка | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народився | 24 квітня 1937 (87 років) Калинівка | |||||||||
| Громадянство | Україна | |||||||||
| Національність | українець | |||||||||
| Місце проживання | Харків, Київ | |||||||||
| Діяльність | робота в органах внутрішніх справ, народний депутат України, підготовка спеціалістів та вчених, творча діяльність | |||||||||
| Галузь | правознавство | |||||||||
| Відомий завдяки | керівник державних установ, політик, вчений, письменник, журналіст | |||||||||
| Alma mater | ХНЕУ ім. С. Кузнеця, Дніпровський державний технічний університет, Харківський інженерно-економічний інститут[d], Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Академія управління МВС Росіїd | |||||||||
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук | |||||||||
| Вчене звання | професор[d] і Національна академія правових наук України | |||||||||
| Науковий керівник | Битяк Юрій Прокопович | |||||||||
| Знання мов | українська | |||||||||
| Заклад | Міністерство внутрішніх справ СРСР, МВС України, ВРУ і Харківський національний університет внутрішніх справ | |||||||||
| Членство | Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Верховна Рада України I скликання | |||||||||
| Титул | почесний громадянин Харкова та багатьох інших міст, селищ і районів; академік правової академії; доктор юридичних наук; професор | |||||||||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4] | |||||||||
| Військове звання |  Генерал-полковник | |||||||||
| Партія | КПРС, Позапартійний | |||||||||
| Конфесія | православний, УПЦ Київського Патріархату | |||||||||
| Автограф |  | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 4-х скликань | |||
| 15 травня 1990 | — | 10 березня 2006 | |
Життєпис
ред.Народився 24 квітня 1937 року в селі Калинівка, Городищенського району, Черкаської області[5], в сім'ї селянки та залізничника.
Закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського та Академію МВС СРСР. 1958 року почав працювати економістом Дніпродзержинського металургійного заводу.
У 1958 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут, у 1963 році Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського та у 1970 році Академію МВС СРСР.
З 1958 року почав працювати економістом Дніпродзержинського металургійного заводу.
Працював на слідчих, оперативних та керівних посадах в органах внутрішніх справ у Дніпродзержинську, Широкому, Софіївці, Нікополі Дніпропетровської області та у містах Дніпропетровську, Полтаві, Житомирі, Києві. Очолював Управління позавідомчої охорони МВС УРСР у 1983—1984 роках.
Начальник Управління внутрішніх справ Харківської області у 1984—1994 роках.
З 1959 року — на службі в органах МВС.
Начальник Управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів у 1984—2004 роках.
Ректор Харківського національного університету внутрішніх справ у 1994—2003, 2010—2012 роках.[6].
Ініціатор створення та перший ректор Харківського національного університету внутрішніх справ.
Одружений, має двоє дітей.
Політична діяльність
ред.З 1990 по 1994 — Народний депутат України 1-го скликання.
18 березня 1990 року обраний народним депутатом України у Дергачівському виборчому окрузі № 388, 2-й тур 53.72 % голосів, 8 претендентів.
У Верховній Раді України I скликання був членом комісії з питань правопорядку та боротьби із злочинністю.
З 1994 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.
Квітень 1994 — обраний Народним депутатом України II скликання, 2-й тур, 70.11 % голосів, 5 претендентів.
З 1998 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.
З 2002 по 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 176 Харківська область. З 31 травня 2005 — в Народній партії.
Літературна діяльність
ред.Автор книжок «Генерал милиции советует и предупреждает», «Слідчий — моя професія», «350 років мого життя», «Інтерпол», «Автопортрет політика» (у 2-х книгах), «Смійтеся на здоров'я», «Мир преступлений в литературе и искусстве», багатьох монографій, підручників, посібників.
Нагороди та звання
ред.Нагороджений багатьма орденами та медалями різних країн. Відзначений різноманітними почесними званнями і преміями за миротворчу, наукову і політичну діяльність, а також працю в літературі і журналістиці. Доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України. Заслужений юрист України.
Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[7]
Примітки
ред.- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ Ярмыш А. Н. Бандурка Александр Маркович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков. — Х.: Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — С. 71—74. — 736 с. — ISBN 966-7083-22-5.
- ↑ Михайло Добкін та Сергій Чернов привітали Олександра Бандурку з призначенням в.о. ректора ХНУВС
- ↑ Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016.
Посилання
ред.- О. А. Костюченко. Бандурка Олександр Маркович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
- Біографія на офіційному вебсайті Верховної Ради України (біографія на 1 скликання)
- Біографія на офіційному вебсайті Верховної Ради України
- https://web.archive.org/web/20120423082500/http://www.nspu.org.ua/dovidnyk/Б