Буцень Олег Васильович
| Олег Васильович Буцень | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
4 березня 1923 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер | 11 жовтня 1966 (43 роки) | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
|
| ||||
Олег Васильович Буцень (4 березня 1923, Київ — 11 жовтня 1966) — український дитячий письменник, поет.
Біографія ред.
Народився 4 березня 1923 року в Києві в сім'ї службовця. У 1941 році після закінчення десятирічки поступив у Тбіліське авіаційне училище. Учасник німецько-радянської війни. Воював на різних фронтах до її кінця, нагороджений медалями.
Після демобілізації вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а після його закінчення в 1951 році працював учителем української мови та літератури в Бережанському педагогічному училищі на Тернопільщині, потім — в дитячій редакції Українського радіо, у видавництві «Веселка».
Мешкав у Києві. Помер після важкої хвороби 11 жовтня 1966 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 8а).
Творчість ред.
Перші вірші з'явилися у фронтовій пресі, у студентські роки друкувався у газеті. Олег Буцень — перший редактор-упорядник календаря «Дванадцять місяців», що почав виходити у Дитвидаві з 1958 року. Писав оповідання про дітей і для дітей. Оповідання звучали по радіо. Друкувалися в журналах «Малятко», «Барвінок», у московських альманахах «Звездочка», «Круглый год».
Переважна більшість книжок Олега Буценя випущена видавництвом «Веселка». Це зокрема збірки оповідань для малят:
- «Що розповів калачик» (1959);
- «З ранку до вечора» (1961);
- «Так чи не так» (1962, 1979, 1983);
- «Город узимку» (1963, 1969, 1988);
- «Не варто ображатись» (1964);
- «Солодкий дощ» (1965);
- «Наше відкриття» (1967, 1972, 1977);
- «Перші канікули» (1973);
- «Підйомний кран» (1988).
Окремі твори друкувалися в щорічниках «Календарик-дошколярик», у збірниках «Перший раз — у перший клас» (1986), «Веселі пригоди» (1985, 1986), «Слово до слова — весела розмова» (1994, 2002).
Оповідання видавалися у перекладі на російську мову («Так или не так», 1973).
Джерела ред.
- teacher.at.ua [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Оповідання Олега Буценя [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.] в онлайн-бібліотеці TOU [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про українського поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |