Відкрити головне меню

Петро Федорович Оксіюк
Народився 19 січня 1896(1896-01-19)
Луковисько
Помер 5 березня 1960(1960-03-05) (64 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів ботаніка
Заклад Інститут ботаніки АН УРСР
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
У шлюбі з Оксіюк Марія Петрівна
Діти Оксіюк Ольга Петрівна

Петро Федорович Оксіюк (19 січня 1896, Луковисько — 5 березня 1960, Київ) — український радянський ботанік, доктор біологічних наук, професор.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 19 січня 1896 року в селі Луковисько Константинівського повіту Холмської губернії (тепер Польща). У 1922 році закінчив природничий відділ фізико-математичного факультету Київського університету. У 1935 році, без захисту дисертації, йому було прсвоєне звання кандидата біологічних наук. У 1939 році захистив докторську дисертацію на тему «Порівняльне цитолого-ембріологічне дослідження родини Resedaceae». Професор з 1939 року.

У 19391945 роках — професор кафедри ботаніки, у 19451946 — завідувач кафедрою вищих рослин Київського університету. У червні 1941 і 19441945 роках — старший науковий співробітник відділу цитології та ембріології, член вченої ради Інституту ботаніки АН УРСР[1]. Був науковим співробітником Ботанічного музею і Гербарію[2].

У 1921 році П.Ф. Оксіюк, разом з Д.К. Зеровим, працював у "Комісії по виучуванню флори України". До її складу, крім керівника проф. О.В. Фоміна, входили О.З. Архимович, М.Ю. Вагнер, М.О. Целле й інші особи. Завданням цієї "Комісії" було вивчення не тільки спорових (папоротей, мохів, лишайників), але й квіткових рослин України [Вірченко, 2003].

 
Могила Петра Оксіюка

Помер 5 березня 1960 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльністьРедагувати

Основні напрями наукової діяльності: ембріологічнийо розвиток цукрового буряка; розвиток гаметофіту, зародку, морфології хромосом.

Побудував власну схему філогенетичних зв'язків у родині Resedaceae, досліджував цитоембріологію пшениці, історію флори крейдяних відслонень УРСР, застосував карпологічний метод для характеристики флори УРСР.

Основні праці:

  • «До питання про поширення адвентивних рослин на Україні» Український ботанічний журнал 1924;
  • «Нов. знахідки Equisetum maximum Lam. На Україні». УБЖ 1924,
  • «Родина Potamogetonaceae у флорі УРСР». 1935;
  • «Очерк флоры и растительности Карпат» К., «Род Cicer и его виды» К., 1929;
  • «Каріологічний метод в ботанічній географії». 1941.

ПриміткиРедагувати

  1. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 17 травень 2017. Процитовано 3 листопад 2012. 
  2. Історія Академії Наук України (1918–1923): документи та матеріали. — К.: «Наукова думка», 1993.-С.532

ДжерелаРедагувати