Озоліня Ліліта Арвідівна

Ліліта Озоліня (латис. Lilita Ozoliņa; нар.. 19 листопада 1947, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — радянська і латиська актриса театру та кіно. Заслужена артистка Латвійської РСР (1983).

Ліліта Озоліня
Lilita Ozoliņa
Ім'я при народженні Ліліта Озоліня
Дата народження 19 листопада 1947(1947-11-19) (75 років)
Місце народження м. Рига, Латвійська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРЛатвія Латвія
Alma mater Латвійська академія музики
Професія акторка
Нагороди
Офіцер ордена Трьох Зірок
Державна премія СРСР
IMDb ID 0654821

БіографіяРедагувати

Народилася 1947 року в Ризі. Її мати Альбертіна працювала помічником режисера на німецькій кіностудії, а батько Арвід був льотчиком-випробувачем.

У десятирічному віці Ліліта пробувала зіграти роль пастушки у фільмі «Луна», але її не взяли. У 8-річному віці дівчинка вступила до Народної студії кіноактора при Ризькій кіностудії .

У шкільні роки хотіла займатися медициною, паралельно з навчанням у середній школі, навчалася в медичному училищі та практикувалася як медсестра в Республіканській дитячій клінічній лікарні в Ризі на вулиці Вієнібас гатве[1] . З 1966 року почала працювати в Художньому театрі імені Яна Райніса .

1969 року Ліліта закінчила студію кіноактора, а 1971 — акторський факультет Латвійської державної консерваторії імені Я. Вітола.

У той же час відбувся її дебют у кіно. Вона зіграла роль Велти у фільмі «Коли дощ і вітер стукають у вікно» (1967), який знімав один із викладачів студії, режисер Алоїз Бренч. Після цього були інші роботи в кіно. Однак популярність їй принесла роль Марти у фільмі «Довга дорога в дюнах» (1980), знятому її першим учителем Алоїзом Бренчем. Після успіху відбулися численні пропозиції ролей, серед них мюзикл «Коротке повчання в коханні», комедія «Особисте життя Діда Мороза» (1982), політичний детектив «Подвійний капкан» (1985) та інші.

Актриса брала участь у громадському та політичному житті радянської Латвії: з 1975 року — член КПРС; була депутаткою Верховної Ради Латвійської РСР.

Після розпаду СРСР через відсутність ролей на Ризькій кіностудії, Ліліта Озоліня зосередила свою творчу діяльність у театрі. Акторка служить на двох ризьких сценах: у театрі "Дайлес"[2] та Ризькому театрі російської драми.

У 1994 році Ліліта Озоліня брала участь у роботі ризького Міжнародного фестивалю акторів кіно «Балтійська перлина», її обирали членом журі кіноогляду під головуванням народної артистки СРСР Вії Артмане. 1997-го — була головою журі цього ж фестивалю.

У 2014 році втілила образ коханої видатного живописця XX століття у постановці «Жінки Пікассо» — Ольги Хохлової, колишньої балерини українського походження, що відкрилася в трупі Дягілєва[3] .

Проживає в Ризі. Її донька — Ліліана Озоліня (латис. Liliāna Ozoliņa), свого часу була директором телеканалу MTV Latvija.

ФільмографіяРедагувати

  1. 1967 — Коли дощ і вітер стукають у вікно — Велта
  2. 1968 — За поворотом — поворот — Інга
  3. 1969 — Промені в склі — Ася Ритум
  4. 1970 — Насип — Дзидра
  5. 1970 — Клав — син Мартіна — Ласма
  6. 1971 — Прогулянка — Ліліта
  7. 1972 — Петерс — Настя
  8. 1973 — Шах королеві діамантів — Майга Страута, лікарка
  9. 1973 — Афера Цепліса — гостя на весіллі
  10. 1973 — Олег і Айна — Айна
  11. 1974 — Не бійся, не віддам! — Дезія
  12. 1975 — У лещатах чорного раку — Мара
  13. 1976 — Син голови — Марина
  14. 1976 — Соната над озером — Вія
  15. 1979 — Ніч без птахів — Ілзе
  16. 1979 — Незавершена вечеря — Соня
  17. 1980 — Жайворонки — Візма
  18. 1980 — Довга дорога в дюнах — Марта
  19. 1982 — Особисте життя Діда Мороза — Ольга Карпівна
  20. 1983 — Коротке повчання у коханні — Ганна
  21. 1984 — Аплодисменти, аплодисменти... — гостя на вечеринці
  22. 1985 — Подвійний капкан — Эва
  23. 1985 — Зустрінемося в метро — Наталка
  24. 1985 — Дороги Анни Фірлінг — Іветта
  25. 1985 — Фронт в рідній домівці — Елга
  26. 1986 — Двійник — Ніна
  27. 1986 — Він, вона та діти — Валерія Снежкова
  28. 1990 — Майя та Пайя
  29. 1990 — Родина Зітаров — Алвіна
  30. 1996 — Анна
  31. 2000 — Квиток до Риги
  32. 2002 — Прогулянка
  33. 2004 — Червона капела — мадам Маєр
  34. 2016 — Герой — Єлизавета Іванівна Єзерська
  35. 2018 — Білл — домогосподарка

Нагороди, визнанняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Актриса Лилита Озолиня: важно, что ты можешь удивляться (ВИДЕО), Mixnews.lv (рос.). Mixnews.lv. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  2. Что такое Латвийский театр Дайлес // Большой энциклопедический словарь (БЭС) — Словари — Словопедия. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 23 липня 2008. 
  3. Спектакль "Женщины Пикассо" в Москве – купить билеты, отзывы, афиша. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 12 липня 2020. 
  4. Архивированная копия. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 13 березня 2022. 

ПосиланняРедагувати