Оверчук Олексій Логвинович
Олексій Логвинович Оверчук (нар 9 грудня 1964 року, Коростишів, Житомирська область, УРСР, СРСР) — російський політичний діяч. Заступник голови уряду Російської Федерації з 21 січня 2020 року.[1] Дійсний державний радник РФ 2-го класу.
| Олексій Логвинович Оверчук | |
|---|---|
.jpg) | |
 Заступник голови уряду Російської Федерації | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 21 січня 2020 |
| Президент | Володимир Путін |
| Прем'єр-міністр | Михайло Мішустін |
| Народився | 9 грудня 1964 (59 років) Коростишів, Житомирська область, УРСР, СРСР |
| Відомий як | державний службовець |
| Громадянство |  Росія |
| Освіта | Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва |
| Alma mater | Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва |
| Нагороди |   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився 9 грудня 1964 року в місті Коростишів Житомирської області.
У 1986 році закінчив Московську сільськогосподарську академію ім. К. А. Тімірязєва за спеціальністю «економічна кібернетика».
1986—1993 — старший лаборант, молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник лабораторії вдосконалення господарського механізму АПК Московської сільськогосподарської академії ім. Тімірязєва.
У 1992 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація управління кооперативною формою господарювання в АПК» в Московській сільськогосподарській академії імені К. А. Тімірязєва, кандидат економічних наук.
1993—1994 — головний спеціаліст Управління міжнародного співробітництва.
1994—1998 — заступник начальника міжнародного відділу Управління справами Президента РФ.
1998 — начальник відділу державної реєстрації прав на нерухомість управління Державного земельного кадастру та реєстрації нерухомості Державного комітету РФ із земельних ресурсів і землеустрою (Роскомзем).
1998 — начальник інформаційно-аналітичного управління Міністерства РФ із земельної політики, будівництва та житлово-комунального господарства.
1998—1999 — начальник інформаційно-аналітичного управління Державного земельного комітету РФ.
1999—2000 — начальник інформаційно-аналітичного управління Державного комітету РФ із земельної політики.
З серпня 2000 року — заступник керівника Федеральної служби земельного кадастру Росії, з 2004 року перетвореної в Роснедвіжімость. Саме в Роснедвіжімості, пізніше перетвореної в Росреестр, Михайло Мішустін і зайняв свій перший пост керівника держоргану, а в його підпорядкуванні опинився Оверчук[2].
З 2000 по 2007 рік — обирався членом бюро та заступником голови робочої групи з управління земельними ресурсами Європейської Економічної Комісії ООН[3].
У 2007 році став заступником голови Федерального агентства з управління особливими економічними зонами під керівництвом Михайла Мішустіна, координував роботи по залученню інвесторів.
З 2008 по 2010 рік — обіймав керівні посади в групі інвестиційних компаній UFG Capital Management, очолюваної Мішустіним.
З березня 2011 року — заступник керівника Федеральної податкової служби. Координував і контролював діяльність управління стандартів і міжнародного співробітництва. На посаді заступника голови ФНС він, в тому числі, координував роботу з методологічного та організаційного забезпечення роботи відомства і територіальних податкових органів з питань застосування міжнародних договорів Росії про автоматичний обмін інформацією[3].
З 21 січня 2020 року — заступник голови Уряду Російської Федерації. В сферу його відповідальності в уряді буде розвиток інформаційних технологій і телекома. Раніше відповідальним за розвиток ІКТ-галузі і цифрової економіки в уряді з травня 2018 року в ранзі віце-прем'єра виступав Максим Акімов, а до нього — Аркадій Дворкович, який 2018 року став головою ФІДЕ і фонду «Сколково».
Нагороди
ред.- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2017);
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2014).
Санкції
ред.З 9 червня 2022 року Україна запровадила санкції через вторгнення Росії в Україну.[4]
З 16 грудня 2022 року, внесений до списку санкцій Євросоюза підтримку і реалізацію політики, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.[5]
З 24 лютого 2023 року внесений до санкційного списку Канади, як "еліта і близький соратник режиму".[6]
Також внесений до санкційних списків Австралії, Швейцарії та Нової Зеландії.[7]
Сім'я
ред.Його батько, Оверчук Логвин Олексійович (народився 7 листопада 1932 року) був секретарем Житомирського обкому КПУ, працював у Всеросійському науково-дослідному інституті економіки сільського господарства, був аташе російського посольства у Вашингтоні по сільському господарству[8].
Його мати, Оверчук Неллі Олександрівна, народилася в квітні 1936 року, працювала у Всеросійському науково-дослідному інституті техніко-економічних досліджень агропромислового комплексу.
Примітки
ред.- ↑ Оверчук Олексій Логвинович // Уряд Російської Федерації. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
- ↑ беззмінний заступник і давня колега: віце-прем'єрами стали двоє підлеглих Мішустіна // Московський комсомолець. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
- ↑ а б новим відповідальним за ІТ в Росії став давній колега нового прем'єра//CNews. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №400/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
- ↑ Council Decision (CFSP) 2022/2477 of 16 December 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32022D2477, 16 грудня 2022, процитовано 26 березня 2023
- ↑ Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ ОВЕРЧУК Олексій Логвинович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ Ю. Н. ВАВИЛОВ в довгому пошуку // Книга про братів Миколу і Сергія Вавилових (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.