Обмежена відповідальність

Обме́жена відповіда́льність (англ. Limited Liability)  — фінансова відповідальність володарів (учасників, акціонерів) компанії, обмежена сумою фактично вкладеними у підприємство коштами шляхом участі у його статутному капіталі або придбанні його акцій, на відміну від наприклад повної відповідальності, де учасники відповідають також іншим своїм майном.

Опис ред.

Обмежена відповідальність розглядається багатьма економістами як засіб стимулювання підприємництва[1][2][3][4], як організації дрібного бізнесу, так і випуску акцій та залучення інвесторів для фінансування діяльності підприємства.

Серед різних форм організації підприємств у економічно-правових системах світу принцип обмеженої відповідальності присутній лише в частині, а також змінюється ступінь обмеження відповідальності, напр. учасник, який є директором, несе додаткову відповідальність.

В 1989 році Європейський союз прийняв Директиву «Twelfth Council Company Law Directive»,[5], якою зобов'язав країни-учасники ЄС внести зміни до свого законодавства, які дозволяють утворення форми підприємництва з обмеженою відповідальністю для фізичних осіб (напр. ТОВ з одним учасником чи фізичні особи-підприємці).

Україна ред.

В Україні формами підприємств з обмеженою відповідальністю є Товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерне товариство, учасники /акціонери яких несуть ризик збитків у межах їх внесків до статутного/акціонерного капіталу, а додаткові вимоги до учасників не висуваються (на відміну від повного чи командитного товариства)[6]. Фізична особа-підприємець в Україні не користується обмеженою відповідальністю.

Критика ред.

Деякі критики доводять, що обмежена відповідальність надає переваги кредиторам, які можуть домовитись з підприємством про додаткове забезпечення/страхування, а от борги підприємства перед малими кредиторами залишаються в такому випадку незабезпеченими. Інші вважають, що обмежена відповідальність позитивно впливає на розвиток підприємництва, однак не повинна поширюватись на випадки завдання екологічної шкоди, фізичної чи моральної шкоди особі.[7][8][9]

Анархо-капіталіст Мюррей Ротбард у своїй праці «Влада та ринок: Держава та економіка» (1970) критикував обмежену відповідальність у англійському праві, одночасно зазначаючи, що аналогічні види підприємництва можуть теоретично виникнути в результаті спільної та добровільної згоди учасників філософського вільного ринку[10].

Примітки ред.

  1. Meiners et al. (1979)
  2. Halpern et al. (1980)
  3. Easterbrook & Fischel (1985)
  4. David Millon. PIERCING THE CORPORATE VEIL, FINANCIAL RESPONSIBILITY, AND THE LIMITS OF LIMITED LIABILITY (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 вересня 2013. Процитовано 2012.
  5. 89/667/EEC. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 28 березня 2015.
  6. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 [Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.] ЗУ «Про господарські товариства»
  7. Grossman (1995)
  8. Hansmann & Kraakman (1991)
  9. Grundfest, J.A. (1992). The limited future of unlimited liability: a capital markets perspective. Yale Law Journal. 102 (2): 387—425. doi:10.2307/796841. JSTOR 796841.
  10. Влада і ринок: Держава і економіка (Power and Market. Government and the Economy) [Архівовано 22 серпня 2006 у Wayback Machine.].(рос.)

Джерела ред.

Див. також ред.