Поливаний понеділок

другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня

Поливаний понеділок[1] (також Обливаний понеділок[2], Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок[3]) — другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня. Вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою та оздоровлює людей. Тому люди обливали (або окроплювали) водою одні одних, а в деяких регіонах і самі себе. Цей день пов'язували передусім з духовним весняним очищенням. Отож звідси і походить назва «поливаний (обливаний) понеділок». Назва «волочильний понеділок» походить від волочильні, тобто ритуального обходу односельців на перший день Великодня[4]. Наші предки вірили, що понеділкова вода має цілющу силу проти різних хвороб. Тому нею окроплювали (чи поливали), окрім людей, також худобу, птицю та бджоли з вуликами.

Поливаний понеділок
Поливаний понеділок
Поливаний понеділок
Інші назвиОбливаний понеділок, Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок
Ким святкуєтьсяукраїнцями, поляками, словаками, чехами
Типнародно-християнський
Датадругий день Великодніх Свят
Пов'язаний зВеликдень
CMNS: Поливаний понеділок у Вікісховищі

На сьогодні звичай зберігся здебільшого в Західному регіоні України.

Обряди

ред.

На другий день Великодніх свят ще на світанку парубки-обливальники ходять по тих хатах, де є дорослі дівчата[5].

Великодній понеділок (Великодній понеділок називається ще «обливаний понеділок», бо дівчата обливають хлопців водою, а ті за це дарують писанки[6].У Великодній понеділок, практично по всій території Бойківщини ще й сьогодні, «дівчата хлопців очищають», тобто обливають холодною водою[7]. Вважалося, коли дівчата хоча б одного хлопця не облили водою, то це для хлопця було б ганьбою. Хлопці приходили додому зовсім мокрі. В селі Цінева, що на Рожнятівщині, хлопці ходили «ватагами» (гуртом) із коновками (дерев'яними відрами), заходили до хати, де була дівчина й просили батьків: «Най ваша Марися вийде надвір…» Батьки раділи, що їхню хату не обминають поливальники. Є надія на весілля. Значить треба готувати посаг[8].

В Обливаний понеділок на Сколівщині дівчата відкуплялися від хлопців писанками, щоб ті не обливали водою[9].

На Поділлі звичай обливати дівчат водою у Великодній понеділок зберігся й досі. В кожному разі до другої світової війни цей звичай можна було спостерігати майже в усіх селах Вінниччини, Кам'янеччини та Галичини.

На Гуцульщині «дівки того дня дають легіням (парубкам) галунки (крашанки) і писанки. Не дає сама, а ховає за пазуху, а леґінь відбирає від неї, звівши уперед з нею легку боротьбу. Діставши врешті, веде дівку до води, обіллє водою, буває, що й скупає цілу».

Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавній звичай, пов'язаний з весняним очищенням водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших європейських народів. Так, серби у Великодню суботу обливають водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п'ятницю після Великодніх свят вони омиваються «омахом» — водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля («милодух») або квіти. У Боснії цього дня купаються в джерельній воді.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Сапіга, 1993, с. 57.
  2. Грінченко Б. Словарь української мови: у 4 х т. / зібрала ред. журн. «Кіевская старина», упоряд. і з дод. власного матеріалу Б. Д. Грінченко. — К., 1907 . — 1909. (Том 3. С.: 4)
  3. Пономарьов, 1994.
  4. Чебанюк О. Календарні хрононіми в українській традиційній культурі та фольклорі [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Українознавчий альманах. Наукова періодика України [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2012, Вип.8 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  5. Максимович М . А . Малороссийские песни . М .: Тип . Семена , 1827 . 234 с (с.: 35)
  6. Воропай О . Звичаї нашого народу . Етнографічний нарис К ., 1993 . 589 c. (с.: 440)
  7. Боян C. П. Дівоча ворожба у весняно–літній календарній обрядовості бойків [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — 2010, Вип. 35 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  8. Василечко Л. Шуткова неділя. — Брошнів, 1994. — 57 с. (с.: 25-26)
  9. Науковий етнографічний архів. Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. — Ф.1. — Оп.6. — Спр.6. (17, арк. 2)

Література

ред.

Посилання

ред.