Обговорення:1951
Тридцять три нескорені українці ред.
- Петровський В. Тридцять три нескорені українці. — «Вечірній Київ» від 5 квітня 1996 р.
- Сергій Албул, «Молодь України», 28.09.2000
- Ж-Л «ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» Червень 1966 р. Ч.6. Проф. Д. НИТЧЕНКО. З того … у відповідь на це, З наказу Москви, розстріляно 33 студенти, що підписали прохання. …-
Чи має хтось академічні джерела, які б підтвердили цю інформацію:
березень — студенти Харківського університету відмовилися складати іспити російською мовою. Тоді 800 з них було репресовано, а 33-х студентів на закритому засіданні суду було засуджено до смертної кари і розстріляно.
Тут наведено 5 джерел, але все це статті в газетах і всі, судячи зі всього, посилаються на статтю «Тридцять три нескорені українці.» — «Вечірній Київ» від 5 квітня 1996 р. --yakudza พูดคุย 10:14, 11 квітня 2008 (UTC)
- Така ж сама маячня, як і «300 героїв Крут». Посоромтеся, панове!
«…звідки взялися ці красиві цифри — 33 і 800? Чому невідомо прізвища жодного з тих 33-х і 800-та? Це ж не 1930-ті роки, до кінця 1950-х мала б дожити більшість репресованих, і хтось із них напевне — до 1991-го. Крім того, навряд чи зникнення аж 800 студентів залишилося б непоміченим усіма іншими спудеями університету — тим паче, що за пару років почалася „відлига“. Пошукаймо в інтернеті.
…стаття Албула посилається на статтю Петровського, тобто вперше „Харківський розстріл“ вигулькнув у Петровського. Ще з обговорення стає відомо таке джерело, як „Визвольний шлях“ 1966 року. Зацитую.
„Русифікація вищих і середніх навчальних закладів дійшла так далеко, що у Львівському університеті в 1953 році студенти, не витримавши, підписали прохання до уряду, домагаючись української мови у викладанні лекцій. У відповідь на це, з наказу Москви, розстріляно 33 студенти, що підписали прохання. Про це писали швайцарські та інші газети“.
Отже, 1966 року проф. Д. Нитченко писав про 33 львівських студентів, яких стратили за вимогу „української мови у викладанні лекцій“. За 33 роки студенти „переїхали“ в Харків, де загинули вже „за відмову складати іспити російською мовою“, потягнувши за собою у репресивне пекло ще 800 однокурсників.
Зрозуміло, що в цій ситуації ми маємо справу з більш ніж очевидним історичним міфом, який охоче поширюють люди, котрі щиро вважають таку інформацію „справжньою українською історією“. Цих людей можна зрозуміти і навіть пошкодувати — адже (пост)совкова історична амнезія в нашому суспільстві справді сягнула межі абсурду, але виправдати їх все-таки неможливо…
Поширення „патріотичних“, „щиро-українських“ побрехеньок не лише не краще, але й гірше від аналогічних побрехеньок із протилежного боку… Тим більш безглуздо вигадувати якісь нові символічні жертви в нашій історії — нам що, справжніх бракує?»
Павло Зуб'юк. «3333 студенти, розстріляні за українську мову». А якщо перевірити?..