Обговорення:Мардук

Найсвіжіший коментар: Albedo 16 років тому

Текст аноніма

в шумеро-аккадськой міфології центральне божество вавилонського пантеону, головний бог міста Вавилона, син Ейя (Енкі) і Домкини (Дамгальнуни). Письмові джерела повідомляють про мудрість Мардука, про його мистецтво лікування і заклинальну силу; бога називають "суддею богів", "владикою богів" і навіть "батьком богів". Дружиною Мардука вважалася Царпаніту, а сином Набу, бог пісцового мистецтва, писар таблиць доль. Міфи розповідають про перемогу Мардука над військом Тіамат, що утілює світовий хаос. Бог, озброєний луком, палицею, мережею і у супроводі чотирьох небесних вітрів і семи бурь, створених їм для боротьби з одинадцятьма чудовиськами Тіамат, вступив в бій. У роззявлену лягти Тіамат він вгнав "злий вітер", і та не змогла закрити її. Мардук тут же докінчив Тіамат стрілою, розправився з її свитою і відняв у убитого ним чудовиська Кингу (чоловіка Тіамат), таблиці доль, які дали йому світове панування. Далі Мардук почав творити мир: він розітнув тіло Тіамат на дві частини; з ніжней зробив землю, з верхньої — небо. Причому бог замкнув небо на засув, приставив варту, щоб вода не могла просочитися вниз на землю. Він визначив володіння богів і шляхи небесних світил, по його плану боги створили людину і в подяку побудували йому "небесний Вавілон". Символами Мардука були мотика, лопата, сокира і дракон Мушхуш, а частини тіла самого бога порівнювалися з різними тваринами і рослинами: "його головні нутрощі — леви; його малі нутрощі — собаки; його спинний хребет — кедр; його пальці — очерет; його череп — срібло; виявлення його сім'ї — золото".

-- 18:51, 18 січня 2008 (UTC)Відповісти

Повернутися до сторінки «Мардук»