Вікіпедія

Нілл Деннс

англійський футболіст

Нілл Деннс (англ. Neil Danns, нар. 23 листопада 1982, Ліверпуль) — гаянський футболіст, півзахисник англійського клубу «Транмер Роверз» та національної збірної Гаяни. Футбольну кар'єру розпочав 2000 року, тренуючись з «Блекберн Роверз», після чого грав за «Колчестер Юнайтед», «Бірмінгем Сіті», «Крістал Пелес», «Лестер Сіті», «Болтон Вондерерз» та «Бері». Став вільним агентом після виключення «Бері» з Футбольної ліги, у вересні 2019 року підписав контракт з «Транмер Роверз» до завершення сезону.

Ф
Нілл Деннс
Нілл Деннс
Нілл Деннс
Деннс у футболці збірної Гаяни на
Золотому кубку КОКАКАФ 2019
Особисті дані
Повне ім'я Нілл Александер Деннс[1]
Народження 23 листопада 1982(1982-11-23) (41 рік)
  Ліверпуль, Велика Британія
Зріст 175 см
Вага 77 кг
Громадянство  Гаяна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія «Транмер Роверз»
Номер 35
Юнацькі клуби
199?—2000 Англія «Блекберн Роверз»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002–2004 Англія «Блекберн Роверз» 3 (0)
2003 →  Англія «Блекпул» 12 (2)
2004 →  Англія «Гартлпул Юнайтед» 11 (1)
2004–2006 Англія «Колчестер Юнайтед» 73 (19)
2006–2008 Англія «Бірмінгем Сіті» 31 (3)
2008–2011 Англія «Крістал Пелес» 11 (1)
2011—2013 Англія «Лестер Сіті» 30 (5)
2012–2013 →  Англія «Бристоль Сіті» 9 (2)
2013 →  Англія «Гаддерсфілд Таун» 17 (2)
2013–2016 Англія «Болтон Вондерерз» 87 (8)
2016–2019 Англія «Бері» 77 (9)
2017 →  Англія «Блекпул» 13 (2)
2019– Англія «Транмер Роверз» 14 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2015– Гаяна Гаяна 17 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 19 січня 2020.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 19 січня 2020.

Клубна кар'єра ред.

Ранні роки ред.

Футбольний шлях розпочинав у шкільних командах «Ліверпуля», провів два роки в Школі майстерності Ліллесгола при Футбольній асоціації. У 16-річному віці вирішив піти з «Ліверпуля» та підписав контракт на тренування з «Блекберн Роверз» «в умовах жорсткої конкуренції». Реалізував свій удар в серії післяматчевих пенальті, завдяки чому юнацька команда «Блекберна» обіграла «Ліверпуль» та дістатися до фіналу молодіжного кубку Англії 2000/01. У першому поєдинку фінального протистояння «Блекберн» з рахунком 0:5 поступився «Арсеналу», проте у матчі-відповіді Нілл вивів свою команду з капітанською пов'язкою та допоміг їй виграти поєдинок з рахунком 3:1.

Виступи в першій команді «Блекберна» та оренди ред.

Головний тренер «Роверз» Грем Сунес надав можливість Деннсу дебютувати за команду в стартовому складі 19 вересня 2002 року в нічийному (1:1) поєдинку Кубку УЄФА проти ЦСКА (Софія). У Прем'єр-лізі дебютував три дні по тому, вийшовши на заміну наприкінці переможного (1:0) поєдинку проти «Лідс Юнайтед». У сезоні 2002/03 років зіграв 6 матчів у футболці «Блекберн Роверз».

Напередодні старту сезону 2003/04 років було вирішено віддати Нілла в оренду, щоб молодий гравець отримав досвід виступів у першій команді. 4 серпня 2003 року півзахисник відправився в 1-місячну оренду до представника Другого дивізіону ФК «Блекпул»[2], яку згодом продовжили ще на 3 місяці. Вийшов у стартовому складі програного (0:5) виїзного поєдинку 1-о туру Другого дивізіону проти «Квінз Парк Рейнджерс»[3], проте вже наприкінці наступного переможного (3:2) поєдинку проти «Вікем Вондерерз» отримав другу жовту картку за затримку часу. Його дебютний гол (ударом зі 40 ярдів) за нову команду поклав початок камбеку «Блекпула», який на той час програвав з рахунком 0:2, проте зумів вирвати перемогу (3:2) в «Олдем Атлетік»[4]. 20 вересня в поєдинку проти «Стокпорт Каунті» знову отримав дві жовті картки[5], проте вже в своєму наступному матчі (переможному, 2:1) проти «Ноттс Каунті» відзначився голом[6]. Незважаючи на бажання головного тренера «Блекпула» Стіва Макмагона, одноклубників та партнера по оренді в «Блекберн» Джонатана Дугласа залишити в команді Нілла, керівництво клубу через три місяці вирішило розпрощатися з футболістом[7].

Деннс «вирвав своє серце» за 16 хвилин до фінального свистка (як виявилося, в останньому матчі за «Блекберн Роверса») 10 січня 2004 року в програному (3:4) поєдинку проти «Болтон Вондерерз»[3]. У березні того ж року приєднався до іншого представника Другого дивізіону, «Гартлпул Юнайтед». Спочатку перейшов в 1-місячну оренду, яку згодом продовжили до завершення сезону[8], дебютував за нову команду в програному поєдинку проти «Квінз Парк Рейнджерс». У команді швидко став гравцем основи, а в квітні відзначився голом у воротах «Рексема», чим допоміг «Гартпулу» потрапити до плей-оф. Зіграв в обох півфінальних матчах плей-оф, в якому «Юнайтед» з загальним рахунком 2:3 поступилися «Бристоль Сіті», незважаючи на те, що за 3 хвилини до завершення матчу вели в рахунку (2:1).

«Колчестер Юнайтед» ред.

У вересні 2004 року відправився в оренду до представника Першої ліги «Колчестер Юнайтед», де повинен був замінити травмованого футболіста. Дебютував за нову команду 11 вересня в переможному (3:1) поєдинку чемпіонату проти «Борнмута», а 4 жовтня відзначився двома забитими м'ячами в переможному (2:1) поєдинку проти «Порт Вейл»[9]. Орендну угоду було продовжено ще на місяць, а Деннс став гравцем основного складу, за який відзначився 4-а голами в 13-и матчах[9].

У грудні того ж року, через відсутність можливості проявити себе в «Блекберн Роверз», Нілл повернувся до «Колчестера» за символічну суму, згодом стало відомо що цей перехід обійшовся «Юнайтед» у суму 15 000 фунтів стерлінгів, гравець підписав 1,5-річний контракт, проте «Блекберн» зберіг за собою право на 30 % суми, отриманої від наступного продажу гравця[10][11]. Після повернення швидко відвоював місце в стартовому складі: відзначився того сезону 8-а голами, в тому числі й оформив дубль у березні 2005 року в переможному (2:1) поєдинку проти «Стокпорт Каунті», а також 36 разів виходив на поле в «стартовій одинадцятці»[9][12]. У лютому 2005 року під час матчу з «Транмер Роверз» коментатор господарів поля розповідаючи Деннса, використовував расистську термінологію; згодом його звільнили[13].

У стартовому матчі сезону 2005/06 років Нілл відзначився голом у воротах «Джиллінгема», проте «Колчестер» поступився з рахунком 1:2[14]. Більшу частину вересня пропустив через травму живота, тому гаянцю знадобився час, щоб повернутися до оптимальної форми, проте вже в січні відкрив лік забитим м'ячам у сезоні, у тому числі відзначився «дублем» у воротах «Дербі Каунті», чим допоміг «Колчестеру» вийти до 5-о раунду кубку Англії, а також привернув до себе увагу клубів з вищих дивізіонів. Однак Деннс заявив, що прогрес «Колчестера» дозволив і самому гравцеві розвиватися, прои цьому не залишаючи команду[11] (через 13 років Нілл подякував клубу за те, що той надав можливість самому футболістові «засяяти»), а телетрансляція протистояння з «Челсі» в кубку країни «може стати початком ще однієї великої можливості»[11]. Він «зберігав квиток Колчестера» на матч-перегравання[15], а також відіграв ключову роль у виході «Юнайтед» до другого дивізіону англійського чемпіонату (вперше в історії клубу)[16]. Завдяки вдалій грі потрапив до Команди року Ліги 1[17].

«Бірмінгем Сіті» ред.

19 червня 2006 року підписав 3-річний контракт з «Бірмінгем Сіті», який напередодні цього вилетів з Прем'єр-ліги. Сума трансфера склала 500 000 фунтів, а з урахуванням бонусів — 850 000. Він визнав, що «чудово провів час у Колчестері, але коли до тебе приходить клуб величиною як Бірмінгем, важко сказати „ні“»[18]. Дебютував за команду в першому ж матчі свого нового клубу, проти «Колчестера» (2:1), в якому допоміг клубу з Бірмінгема відзначитися першим голом[19]. У першій частині був гравцем основного складу, виходив на поле у стартовому складі, або з лави для запасних, також відзначився 3-а голами. Відзначився голом після того як Себастьян Ларссон у поєдинку проти «Ньюкасл Юнайтед» зрівняв рахунок у матчі, чим допоміг команді подолати перевести третій раунд Кубка Англії на Сент-Джеймський парк, в якому «Бірмінгем» виграв з рахунокм 5:1[20][21]. У другій частині сезону втратив своє місце в основі команди, зігравши лише 1 матч у стартовому складі та 5 разів виходив на футбольне поле з лави для запасних[20]:; незважаячи на це пропозиції клубу «Ноттінгем Форест» взяти Нілла в оренду або викупити його контракт були відхилені[22][23]. Повернувся до стартового складу на початку квітня, проте сезон для Деннса закінчився після того як гаянець отримав вилучення по завершенні матчу проти «Барнслі» за участь у масовій бійці по завершенні поєдинку; відбув триматчеву дискваліфікацію, після чого до поєдинків за участі клубу не допускався, незважаючи на це «Бірмінгем» виграв 4 з 5-и останніх матчів, посів 2-е місце та виборов право повернутися до Прем'єр-ліги[20][24].

Данс поборотися за місце в Бірмінгемі на сезон 2007/08 років, намагався втішити інших гравців, які повернулися до складу команди після тривалих періодів відсутності у першій команді, наполегливо працювали над вмінням відбору м'яча на позиції півзахисника, проте в нього нічого не вийшло[25]. Під керівництвом Стіва Брюса двічі виходив на заміну в поєдинках Прем'єр-ліги та двічі з'являвся на полі в стартовому складі в матчах Кубку Ліги, проте під керівництвом Алекса Макліша не зіграв жодного офіційного матчу, а згодом шотландець порадив йому шукати інший колектив, де Деннс зможе грати в першій команді[26][27].

«Крістал Пелес» ред.

22 січня 2018 року підписав 3,5-річний контракт з «Крістал Пелес». Сума відступних склала 600 000 фунтів, проте ця сума могла зрости до 850 000 фунтів у разі, якщо клуб вийшов би до Прем'єр-ліги[28]. Дебютував за нову команду 4 лютого в нічийному поєдинку проти «Саутгемптона». Протягом місяця двічі виходив у стартовому складі «Пелес», після чого отримав травму паху, через що знаходився поза футболом до 4 жовтня. Повернувся на футбольне поле напередодні початку другого тайму поєдинку проти «Нотінгем Форест», в якому допоміг на останніх хвилинах відзначитися переможним голом партнеру по команді, Шефкі Кучі[29]. Проте повернувся гаянець ненадовго: зіграв два матчі, після чого отримав травму щиколотки, через що пропустив декілька місяців. Ніллу знадобилося багато часу, щоб набрати оптимальної форми[30]. За підсумками сезону зіграв 23 матчі та відзначився трьома голами, у тому числі в переможному (3:1) матчі проти «Плімут Аргайл» (єдиним голом «Аргайл» відзначився саме після помилки Деннса), а також у березні в стратегічно важливому поєдинку проти «Престон Норт-Енд»[29].

Сезон 2009/10 років розпочав серед гравців стартової одинадцятки й переважно залишався в цій групі. Асистував партнерам по команді, відзначився декількома голами й поступово ставав одним з провідних гравців команди, це стало можливим завдяки тому, що головний тренер клубу Ніл Ворнок навчив команду грати в такому стилі, який відповідав сильним сторонам Нілла. Під час січневого трансферного вікна 2010 року «Крістал Пелес» потрапив під адміністрування, також клуб позбавили в турнірній таблиці 10 очок, через що він опустився до зони вильоту[31]. Адміністрація прийняла пропозицію по Деннсу від «Саутгемптона», проте гравець навідріз відмовився від переходу. Ворнок закликав його «активізуватися та брати на себе обов'язки бомбардира» після відходу з команди Віктора Мозеса, й гравець намагався не розчарувати наставника. Відзначився дублем у переможному (2:0) поєдинку проти «Пітерборо Юнайтед», став автором голу наприкінці матчу проти «Сканторп Юнайтед», а згодом відзначився ще двома голами, таким чином, забивши в сезоні 8 голів[32]. Однак у передостанньому матчі сезону, нічийному (1:1) проти «Вест-Бромвіч Альбіон», Деннс отримав вилучення за нанесення удару в голову Грему Доррансу, через що отримав дискваліфікацію на матч проти «Шеффілд Венсдей», в якому «Пелес» потрібно було здобути очко, щоб уникнути пониження в класі. Матч завершився внічию, а «Венсдей» вилетів до нижчого дивізіону[33]. Деннса номінували на звання «Найкращий гравець року „Пелес“» — за «його швидкість роботи та майстерність, [які] були основними причинами, чому «Пелес» залишився», — проте програв у цій боротьбі своєму одноклубнику, воротар. Хуліану Спероні.

Відбувши дискваліфікацію, Нілл відзначився голом на останніх хвилинах у воротах «Іпсвіч Таун»[34], а в середині вересня реалізував пенальті, після чого відзначився ще одним голом, чим доповнив хет-трик Джеймса Вона у ворота «Портсмута». Швидко одужав від пошкодження медіальних зв’язок наприкінці місяця й незабаром повернувся до колишньої форми. У зв'язку з наближенням терміну завершення контракту Нілла з «Пелес» у ЗМІ розгореулася дискусія про доцільність перепідписання контракту з гаянцем. Зокрема в одній з місцевих газет висловлювалася доумка, що гравець «не викладався на 110 %» та список гравців, які повинні стати пріорітетними для нового наставника «Крістал» Дугі Фрідмена, щоб повернути «ту ж мелодію гри». Футболіст виклав тривалу відповідь через соціальні медіа, відкинувши будь-які припущення про те, що він не віддається повністю в матчах за клуб, або що нещодавно отримана травма спини є хронічною та не дозволить йому пройти медичний огляд. Після одужання від травми повернувся на футбольне поле, зіграв 14 матчів (загалом у футболці клубу зіграв 114 поєдинків)[35], в останньому з яких, ще не підписавши нову угоду, відзначився єдиним переможним голом у воротах «Лідс Юнайтед», завдяки чому клуб зберіг своє місце в Чемпіоншипі[36]. По завершенні сезону номінований на звання «Найкращий гравець року в „Крістал Пелес“», а також отримав від віце-президента клубу премію «Гравець року».

«Лестер Сіті» та оренди ред.

До Нілла проявляв інтерес представник шотландської Прем'єр-ліги «Рейнджерс», повідомлялося також, що сторони близькі до узгодження контракту. Проте в підсумку Деннс підписав 3-річний контракт з представником Чемпіоншипу «Лестер Сіті», який тренував Свен-Йоран Ерікссон. Контракт повинен був розпочати дію з 1 липня, після завершення угоди з «Крістал Пелес»[37]. Дебютував у команді в переможному (1:0) поєдинку 1-о туру чемпіонату проти «Ковентрі Сіті»[38], а першим голом за «лисиць» відзначився в програному поєдинку Кубку ліги проти «Бері»[39]. став гравцем основної обойми під час роботи як Ерікссона, так і його попередника, Найджела Пірсона. Дебютним голом за «лисиць» у Чемпіоншипі відзначився в листопаді в переможному (2:0) поєдинку проти «Блекпулу»[40]; наступним голом відзначився в переможному (2:1) поєдинку проти іншого свого колишнього клубу, «Крістал Пелес», де також виконав штрафний удар, після якого «Лестер» забив вдруге[41]. У лютому та березні відзначився ще 3-а голами[39], а 24 березня в поєдинку проти колишнього клубу Пірсона, «Галл Сіті», за відсутності Річі Велленса, вивів на футбольне поле «Лестер» з капітанською пов'язкою[42]. На 57-й хвилині отримав видалення за небезпечний відбір м'яча у Пола Маккени з «Галл»[43], після чого не грав за «городян» у решті матчів сезону.

На початку сезону 2012/13 років зіграв 14 хвилин у Чемпіоншипі та 2 поєдинки в Кубку ліги, проте ці матчі виявилися останніми для Нілла у футболці «Лестера», а 14 листопада гаянець відправився в 1-місячну оренду до «Бристоль Сіті»[44]. Через три дін після переходу дебютував за нову команду в поєдинку проти «Блекпула», а в другома матчі, він допоміг відзначитися голом Стівеном Пірсоном, який перервав 11-матчеву безвиграшну серію, перемогою (3:1) над «Мідлсбро»[45][46]. Його оренда була продовжена ще на один місяць, за цей чаас Деннс відзначився 2-а голами в 9-и матчах, після чого повернувся у «Лестер». Головний тренер «Бристоль Сіті» Дерек Макінесс бажав зберегти Нілла в команді шляхом продовження оренди, або через придбання гравця на постійній основі[47], проте замість цього гаянець відправився в оренду до завершення наступного сезону до складу іншого представника Чемпіоншипу, «Гаддерсфілд Таун»[48]

У своєму дебютном матчі «вийшов на заміну, спочатку на позицію правого захисника, а після замінив [Олівера] Норвуда, який грав виважено, але часто помилявся, переведений у центр поля», «Гаддерсфілд» зіграв внічию проти «Бірмінгем Сіті»[49]. Став стабільним гравцем стартової 11-и, а його команду уникла вильоту до Першої ліги[50]. У футболці «Гаддерсфілду» зіграв 17 матчів у чемпіонаті, в яких відзначився 2-а голами, перший з яких припав на програне (1:2) Вест-Йоркширське дербі проти «Лідс Юнайтед», а другий — на нічийний поєдинок проти «Петерборо». Проте Нілл отримав травму коліна, через що пропустив 3 заключні матчі чемпіонату[45][51].

У січні 2013 року Деннс відхилив можливість компромісу з Найджелом Пірсоном і заявив, що його виключення з «Лестеру» було потаємним та несправедливим[52]. На початку сезону 2013/14 років Пірсон зазначив, що «Лестеру» пощастило мати «якісних варіантів для центру півзахисту», а Нілл отримає можливість виступати в першій команді будь-якого іншого клубу

«Болтон Вондерерз» ред.

 
Денс (дальній ліворуч) у 2014 році під час мату «Болтон Вондерерз» у Кубку ліги проти «Челсі»

26 вересня 2013 року уклав орендний контракт з клубом «Болтон Вондерерз», який тренував, добре знайомий Деннсу по роботі в «Крістал Пелес» Дугі Фрідман[53]. Більшість часу, проведеного у складі «Болтона», був основним гравцем команди. Дебютував у футболці «Вондерерз» 1 жовтня в нічийному (0:0) поєдинку проти «Блекпула»[54], а вже в наступному турі проти «Бірмінгема», відзначився дебютним голом, який приніс «Болтону» першу перемогу в новому сезоні. Незабаром став у команді основним гравцем і за три місяці відзначився 4-а голами в 13-и поєдинках. Фрідман захоплювався стилем гри новачка, його здатністю адаптувати свій стиль гри до ситуації в матчі, а також тим, як «він знімає тебе з місця та змушує щось статися», гравець також був непроти залишитися в команді, якщо в «Лестера» не будуть на нього інші плани.

3 січня 2014 року приєднався до «Болтона» на правах оренди до завершення сезону[55]. У лютому та березні відзначався по голу у кожному з переможних матчів його клубу[56]. Наприкінці квітня підписав з «Болтоном» 1-річний контракт, який повинен був вступити в силу з 1 червня, по завершенні угоди з «Лестером»[57]. Підкреслюючи його швидкість роботи, динамізм та позитивне ставлення, що є прикладом до «молодших, голодних гравців», що визначаються пріоритетом менеджера, Bolton News припустив, що «Фрідман, можливо, вже зробив найважливіший підписання літа».

В умовах потужної конкуренції за місце в улюбленій схемі Фрідмана 4–2–3–1 (яку він найчастіше застосовував), Деннс розпочав сезон 2014/15 років на лаві для запасних у програному (0:3) поєдинку проти «Вотфорда»[58]. По завершенні дискваліфікації Марка Девіса, у першому раунді кубку Ліги проти «Бері» з Другої ліги, у додатковий час відзначився двом голами, чим схилив шальки терезів на свою користь[59]. Вийшов на поле в стартовому складі наступного матчу Чемпіоншипу, після чого став гравцем основи на решту сезону. Граючи праворуч від звичної для себе позиції, під керівництвом нового наставника, Ніла Леннона, 25 жовтня Деннс відзначився голом у переможному (3:1) поєдинку проти «Брентфорда»[60], допоки Леннон не повернувся до схеми, яку використовував його попередник, проте надав більше свободи атакувальним гравцям. У січні 2015 року Леннон назвав Нілла та Даррена Претлі «головними» для стилю гри, який сповідувала його команда. Проте травма останнього з вище вказаних гравців негативно вплинула на форму Деннса.

Наприкінці січня гаянець підписав з клубом новий 1-річний контракт[61]. У третьому раунді кубку Англії вивів партнерів по команді на поле з капітанською пов'язкою, у четвортому раунді отримав вилучення, а «Болтон» не втримав перевагу в один гол над «Ліверпулем»[62]. Незабаром після цього отримав 10-у жовту картку в сезоні, в зв'язку з чим відбував двоматчеву дискваліфікацію[63]. У квітні Деннса та Баррі Баннана «відсторонили на невизначений термін» та оштрафували на суму 2-тижневої заробітної плати за скандал у нетверезому стан в готелі клубу; вибачившись перед усіма зацікавленими сторонами, вони пропустили лише один матч, перш ніж Леннон повернув їх до команди. Того сезону Нілл зіграв 47 матчів у всіх турнірах[58].

Припускали, що після травми Даррена Претлі Деннса оберуть новим капітаном команди, проте цього не сталося. Дебютним голом у новому сезоні відзначився 26 вересня 2015 року в нічийному (2:2) поєдинку проти «Брайтон енд Гоув Альбіон», окрім цього Джеймі Мерфі отримав червону картку за порушення правил проти гаянця. Звинувачення у симуляції змусили гравця поділитися фотографіями травмованого місця[64]. У першій частині сезону отримував регулярну ігрову практику, проте в другій частині — не завжди потрапляв на лаву запасних, а інколи був відсутній і в заявках на матчі. У стартовому складі команди не грав до 9 квітня 2015 року, коли «Болтон» поступився «Дербі Каунті» та оформив пониження в класі, а Леннона звільнили з займаної посади[65]. Зіграв 81 матч у футболці «Вондерерз», а по завершенні терміну дії контракту з гравцем новоїй угоди вирішили не укладати та відпустити вільним агентом.

«Бері» та оренда ред.

По завершенні перегляду, 21 липня 2016 року Деннс підписав 2-річний контракт з представником Першої ліги «Бері»[66]. Дебютним голом у новій команді відзначився в переможному (2:0) поєдинку проти «Чарльтон Атлетік», проте через 10 днів отримав травму ноги, через яку не тренувався один місяць[67]. Після повернення відзначився голом (реалізувавши пенальті) 18 жовтня в програному (1:2) домашньому поєдинку проти «Вімблдону»[68]. Своє чергове видалення отримав у грудні в поєдинку проти «Бристоль Роверз» в неігровому епізоді, за що отримав 3-матчеву дискваліфікацію, другу половину сезону провів в оренді в «Блекпулі» з Другої ліги[69]

У новій команді дебютував 4 лютого 2017 року в нічийному (1:1) поєдинку проти «Колчестер Юнайтед»[67], проте вже наступного тижня отримав важку травму підколінного суглобу, через що пропустив 6 матчів[70]. У решті матчів регулярно виходив на поле, а в останньому матчі регулярної частини чемпіонату, проти «Лейтон Орієнт» (3:1) відзначився голом, чим допоміг команді вийти до плей-оф[71]. Деннс зіграв в обох півфінальних матчах, а у вирішальному поєдинку допоміг обіграти «Ексетер Сіті» та вийти до Першої ліги[67][72].

Напередодні сезону старту сезону 2017/18 років головний тренер Лі Кларк повідоми Ніллу, що не може гарантувати йому місця в стартовому складі, тому гаянець може самостійно шукати собі нову команду. Спочатку йому не дали номер у команді та відсторонили від тренувань з головною командою, проте, незважаючи на вище вказані обставини, Нілл вирішив залишитися в «Бері». Незважаючи на виступи в стартовому складі клубу в Трофеї ФЛ та три подинки (один — у стартовому складі) у вересні в національному чемпіонаті, Нілл продовжував грати в команді. Проте після цього Кларка звільнили з займаної посади. новим виконувачем обов'язків головного тренера призначили Раяна Лава, який повернув гаянця до першої команди[73][74]. 11 листопада відзначився єдиним голом за сезон, у воротах «Джиллінгема», проте наступного тижня травмував підколінний сезон, через що не грав до кінця 2017 року[75]. Через травму Деннс почав замислюватися про завершення кар'єри, проте Лав призначив гаянця капітаном команди й Нілл вирішив продовжувати кар'єру гравця[76]. У лютому та березні відзначився 3-а голами, проте вже за 4 туруи до завершення чемпіонату було відомо, що наступний сезон «Бері» розпочне в Другій лізі[73]. Незважаючи на це, наприкінці сезону Нілл підписав з клубом новий 1-річний контракт[77].

У сезоні 2018/19 років знову був капітаном команди[78]. Дебютним голом у новому сезоні відзначився 3 листопада в переможному (4:1) поєдинку проти «Маклсфілд Таун». Після цього Лав зазначив, що йому приємно за те, що наполеглива праця Нілла була винагороджена. Проте згодом випав зі складу «Бері», через травму та реабілітацію, пов'язану з відновленням, а також через виступи за національну збірну Гаяни[79], проте завершив чемпіонат з 34-а (з них 28 — у стартовому складі) зіграними поєдинками, і незважаючи на фінансові негаразди в клубі, петиції від гравців та технічного персоналу через затримки з виплатою або невиплату заробітної плати, клуб виборов путівку до Першої ліги[80].

Після повернення Нілла з табору національної збірної, фінансове становище клубу погіршилося. Після перенесення АФЛ 6-и матчів клубів та очікування доказів життєзданості від керівництва команди, 27 серпня 2019 року «Бері» виключили з чемпіонату[81][82]. Пді час інтерв'ю радіостанції «Талкспорт», Деннс дуже критично висловився щодо поведінки власника, який, на його думку, «буквально знищив життя» через власну неспроможність забезпечити функціонування клубу належним чином[83].

«Транмер Роверз» ред.

Після зняття «Бері» з чемпіонату став вільним агентом. 19 вересня 2019 року підписав контракт до завершення сезону з представником Першої ліги «Транмер Роверз». Станом на 19 січня 2020 року відіграв за клуб з Ліверпуля 14 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну ред.

У березні 2015 року викликаний на товариські матчі національної збірної Гаяни проти Гренади та Сент-Люсії. Отримав можливість виступати за збірну завдяки дідусю. Дебютував у складі Гаяни 29 березня, відзначившись двома голами в переможному (2:0) поєдинку проти Гренади[84]. Пропустив перший матч кваліфікації чемпіонату світу 2018 року проти Сент-Вінсенту і Гренадин, оскільки не встиг вчасно продовжити дію гаянського паспорту. В наступному поєдинку збірної (4:4) відзначився двома голами, проте Гаяна поступилася суперникам через пропущені вдома м'ячі[85].

Деннс відзначився голом у нічийному (2:3) поєдинку кваліфікації Ліги націй КОНКАКАФ 2019/20 (також як кваліфікаційний турнір до Золотого кубку КОНКАКАФ) проти Барбадосу[86]. Виводив Гаяну на футбольне поле з капітанською пов'язкою 20 листопада, де відзначився голом у програному (1:2) поєдинку кваліфікації Золотого кубку проти Французької Гвіани. Поразка в цьому поєдинку позбавила Гаяну шансів вийти до фінальної частини Золотого кубку КОНКАКАФ. ТИм не менше, КОНКАКАФ присудив Гаяні технічну перемогу (3:0) над Барбадосом, оскільки суперники гаянців випустили на поле незареєстрованого гравця[87], а це означало, що перемоги над Белізом було достатньо для того, щоб вперше в історії кваліфікуватися до фінальної частини Золотого кубку[88]. Нілл відзначився голом з пенальті, а також не реалізував другий 11-метровий удар, у переможному (2:1) поєдинку

Ооимав виклик для участі в Золотому кубку КОНКАКАФ 2019 року[89], зіграв у всіх трьох матчах своєї збірної на груповому етапі та відзначився 3-а голами. У другому матчі відзначився двома реалізованими пенальті в програному (2:4) поєдинку проти Панами, за підсумками якого Гаяна вибула з турніру[85], а в третьому поєдинку «після вдалого дриблінгу з лівого кута 11-метрового штрафного майданчика увірвався до його центру, та потужно пробив у правий верхній кут» в нічийному (1:1) поєдинку проти Тринідаду і Тобаго[90]. Потрапив до символічної «Золотої 11-и»[85][91].

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

 
Деннс у футболці «Лестера»
Станом на 7 грудня 2019
Матчі та голи по клубах, сезонах та змаганнях
Клуб Сезон Ліга Кубок ФА Кубок ФЛ Інші Загалом
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Блекберн Роверз» 2002–03[92] Прем'єр-ліга 2 0 1 0 2 0 1[a] 0 6 0
2003–04[3] Прем'єр-ліга 1 0 0 0 — — 1 0
2004–05[9] Прем'єр-ліга 0 0 — — — 0 0
Загалом 3 0 1 0 2 0 1 0 7 0
«Блекпул» (оренда) 2003–04[3] Другий дивізіон 12 2 — 2 0 1[b] 0 15 2
«Гартлпул Юнайтед» (оренда) 2003–04[3] Second Division 9 1 — — 2[c] 0 11 1
«Колчестер Юнайтед» 2004–05[d][9] Перша ліга 32 11 1 0 2 1 1[b] 0 36 12
2005–06[14] Перша ліга 41 8 5 5 1 0 4[b] 3 51 16
Загалом 73 19 6 5 3 1 5 3 87 28
«Бірмінгем Сіті» 2006–07[20] Чемпіоншип 29 3 3 0 3 0 — 35 3
2007–08[26] Прем'єр-ліга 2 0 0 0 2 0 — 4 0
Загалом 31 3 3 0 5 0 — 39 3
«Крістал Пелес» 2007–08[26] Чемпіоншип 4 0 — — 0 0 4 0
2008–09[29] Чемпіоншип 20 2 3 1 0 0 — 23 3
2009–10[32] Чемпіоншип 42 8 5 1 2 0 — 49 9
2010–11[e][35] Чемпіоншип 37 8 1 1 0 0 — 38 9
Загалом 103 18 9 3 2 0 0 0 114 21
«Лестер Сіті» 2011–12[39] Чемпіоншип 29 5 5 0 3 1 — 37 6
2012–13[45] Чемпіоншип 1 0 0 0 2 0 — 3 0
2013–14[54] Чемпіоншип 0 0 — 2 0 — 2 0
Загалом 30 5 5 0 7 1 — 42 6
«Бристоль Сіті» (оренда) 2012–13[45] Чемпіоншип 9 2 0 0 — — 9 2
«Гаддерсфілд Таун» (оренда) 2012–13[45] Чемпіоншип 17 2 1 0 — — 18 2
«Болтон Вондерерз» (оренда) 2013–14[54] Чемпіоншип 33 6 2 0 — — 35 6
«Болтон Вондерерз» 2014–15[58] Чемпіоншип 41 1 3 0 3 2 — 47 3
2015–16[94] Чемпіоншип 32 2 1 0 1 0 — 34 2
Загалом 106 9 6 0 4 2 — 116 11
«Бері» 2016–17[67] Перша ліга 18 2 2 0 0 0 1[f] 0 21 2
2017–18[73] Перша ліга 25 5 1 0 0 0 2[f] 0 28 5
2018–19[95] Друга ліга 34 2 2 0 0 0 3[f] 0 39 2
Загалом 77 9 5 0 0 0 6 0 88 9
«Блекпул» (оренда) 2016–17[67] Друга ліга 13 2 — — 3[g] 0 16 2
«Транмер Роверз» 2019–20[96] Друга ліга 7 0 2 0 — 1[f] 0 10 0
Усього за кар'єру 490 72 38 8 25 4 19 3 572 87
  1. ↑ Матчі(і) в Кубку УЄФА
  2. ↑ а б в Матч(і) в Трофеї ФЛ
  3. ↑ Матчі в плей-оф Другого дивізіону
  4. ↑ Провів частину сезону в оренді з «Блекберн Роверз».
  5. ↑ Soccerbase припусує м'яч Деннса, забитий 25 квітня у ворота «Лідс Юнайтед», іншому футболісту.[35][93]
  6. ↑ а б в г Матч(і) в Трофеї ФЛ
  7. ↑ Матчі в плей-оф Другої ліги

Голи в збірній ред.

Рахунок та результат збірної Гаяни в таблиці подано на першому місці.
№ Дата Місце Суперник Рахунок Результат Змагання
1 14 червня 2015 Провіденс Стедіум, Провіденс, Гаяна   Сент-Вінсент і Гренадини 2–2 4–4 кваліфікація ЧС 2018
2 4–4
3 22 березня 2016 Провіденс Стедіум, Провіденс, Гаяна   Ангілья 4–0 7–0 кваліфікація Карибського кубку 2017
4 6 вересня 2018 Синтетик Трек енд Філд Фасиліті, Леонора, Гаяна   Барбадос 2–2 2–2 кваліфікація Кубку націй КОНКАКАФ 2019-20
5 20 листопада 2018 Стад Мунісіпаль др. Арман Лама, Каєнна, Французька Гвіана   Французька Гвіана 1–2 1–2 кваліфікація Кубку націй КОНКАКАФ 2019-20
6 23 березня 2019 Синтетик Трек енд Філд Фасиліті, Леонора, Гаяна   Беліз 1–0 2–1 кваліфікація Кубку націй КОНКАКАФ 2019-20
7 22 червня 2019 Фьост Енерджі Стедіум, Клівленд, США   Панама 1–1 2–4 Золотий кубок КОНКАКАФ 2019
8 2–4
9 26 червня 2019 Чілдренс Мерсі Парк, Канзас-Сіті, США   Тринідад і Тобаго 1–0 1–1 Золотий кубок КОНКАКАФ 2019

Особисте життя ред.

Народився в Ліверпулі, в родині Ніла та Карен Деннсів. У Великій Британії відомий підтримкою представниці цієї країни на Євробаченні 198, також був скейтбордистом, який виграв європейський турнір[97]. Деннс виріс у Токстеті, неблагополучному районі, вдячний батькам за те, що підтримували для нього дисципліну та не дали втягнутися до кримінального світу. Виховує трьох дітей; старший, Джейден, виступав в академії «Ліверпуля», за який Нілл вболівав з юнацьких років.

У 2010 році Даннс пройшов курс редагування та продюсування відео в Лондонській академії ЗМІ, кіно та телебачення. Повідомлялося, що він збирався випустити власний сингл[98], проте згодом відмовився ві цього задуму. У лютому 2010 року на каналі BBC Sport в програмі «The Football League Show» розповідалося про його музичні вподобання та кар'єру[99]. Активний користувач Twitter[100].

Досягнення ред.

Клубні ред.

«Блекберн Роверз»
  •   Юнацький кубок Англії
    •   Фіналіст (1): 2000/01
«Колчестер Юнайтед»
«Бірмінгем Сіті»
«Блекпул»
  •   Плей-оф Другої ліги
    •   Чемпіон (1): 2017[72]
«Бері»
«Коннас-Кі Номадс»

Індивідуальні ред.

  •   Команда року ПФА (1): 2005/06 (Перша ліга)[17]

Примітки ред.

  1. ↑ Hugman, Barry J., ред. (2009). The PFA Footballers' Who's Who 2009–10. Mainstream. ISBN 978-1-84596-474-0.
  2. ↑ A merry Danns!. Blackpool Gazette. 4 серпня 2003. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  3. ↑ а б в г д "Games played by Neil Danns in 2003/2004". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  4. ↑ Oldham Athletic 2 Blackpool 3. Manchester Evening News. 10 серпня 2004. Процитовано 1 жовтня 2019.
  5. ↑ Grayson lights fuse and Pool take off!. Blackpool Gazette. 22 вересня 2003. Процитовано 1 жовтня 2019.
  6. ↑ The pass master!. Blackpool Gazette. 29 вересня 2003. Процитовано 1 жовтня 2019.
  7. ↑ Final pleas to loan duo. Blackpool Gazette. 3 листопада 2003. Процитовано 1 жовтня 2019.
  8. ↑ Pool keep Danns. Evening Gazette. Middlesbrough. 15 квітня 2004. Процитовано 1 жовтня 2019.
  9. ↑ а б в г д "Games played by Neil Danns in 2004/2005". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  10. ↑ Buckingham, Mark (December 2004). U's secure Danns signing. Sky Sports. Процитовано 2 жовтня 2019.
  11. ↑ а б в Weaver, Paul (18 лютого 2006). Danns puts beats behind him and focuses on the Blues. The Guardian. London. Процитовано 1 жовтня 2019.
  12. ↑ Players: Neil Danns (Midfielder). Coludata. Процитовано 1 жовтня 2019.
  13. ↑ Hannigan, Mary (28 лютого 2005). Planet Football. Irish Times. Процитовано 1 жовтня 2019.
  14. ↑ а б "Games played by Neil Danns in 2005/2006". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  15. ↑ Brodkin, Jon (20 лютого 2006). Cole to rescue as Blues survive Colchester scare. The Guardian. London. Процитовано 1 жовтня 2019.
  16. ↑ Yeovil Town 0–0 Colchester United. BBC Sport. 6 травня 2005. Процитовано 1 жовтня 2019.
  17. ↑ а б Gerrard named player of the year. BBC Sport. 23 квітня 2006. Процитовано 1 жовтня 2019.
  18. ↑ Danns joins Blues' youthful revolution. Birmingham Post. 20 червня 2006. Процитовано 2 жовтня 2019 — через BusinessLive.
  19. ↑ Marston, Carl (6 серпня 2006). Impressive start to Championship life. East Anglian Daily Times. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 2 жовтня 2019.
  20. ↑ а б в г "Games played by Neil Danns in 2006/2007". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  21. ↑ Collings, Tim (7 січня 2007). Birmingham City 2 Newcastle United 2: Larsson gives Blues reason to be cheerful. The Independent. London. Процитовано 2 жовтня 2019.
  22. ↑ Dick, Brian (21 червня 2007). Sadler outlines determination at Blues. Birmingham Post. Процитовано 2 жовтня 2019 — через BusinessLive.
  23. ↑ Tattum, Colin (20 червня 2007). Danns wants to stay at St Andrew's. Birmingham Mail. Процитовано 2 жовтня 2019.
  24. ↑ Tattum, Colin (10 квітня 2007). Blues face rap over Barnsley bust-up. Birmingham Mail. Процитовано 2 жовтня 2019.
    Mercer, Nathan (6 травня 2007). Championship clockwatch. BBC Sport. Процитовано 2 жовтня 2019.
  25. ↑ Tattum, Colin (18 липня 2007). Danns vows to fight for place. Birmingham Mail. Процитовано 2 жовтня 2019.
    Tattum, Colin (30 серпня 2007). Danns: Don't forget me boss. Birmingham Mail. Процитовано 2 жовтня 2019.
    Tattum, Colin (5 жовтня 2007). I can be central to Bruce's plans – Danns. Birmingham Mail. Процитовано 2 жовтня 2019.
  26. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2007/2008". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  27. ↑ Blues to let Danns go. Sky Sports. 20 грудня 2007. Процитовано 2 жовтня 2019.
  28. ↑ Midfielder Danns signs for Palace. BBC Sport. 22 січня 2008. Процитовано 2 жовтня 2019.
    Profiles: Neil Danns. Crystal Palace F.C. Архів оригіналу за 27 July 2010.
  29. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2008/2009". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  30. ↑ Palace v Saints preview. Sky Sports. 8 грудня 2008. Процитовано 3 жовтня 2019.
  31. ↑ Crystal Palace deducted 10 points. BBC Sport. 28 січня 2010. Процитовано 3 жовтня 2019.
  32. ↑ а б "Games played by Neil Danns in 2009/2010". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  33. ↑ Fletcher, Paul (2 травня 2010). Sheffield Wednesday 2–2 Crystal Palace. BBC Sport. Процитовано 3 жовтня 2019.
  34. ↑ Crystal Palace 1–2 Ipswich Town. BBC Sport. 21 серпня 2010. Процитовано 3 жовтня 2019.
  35. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2010/2011". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  36. ↑ Ashdown, John (25 квітня 2011). Crystal Palace leave relegation fears behind by beating Leeds United. The Guardian. London. Процитовано 3 жовтня 2019.
  37. ↑ Leicester City agree deal for midfielder Neil Danns. BBC Sport. 27 червня 2011. Процитовано 3 жовтня 2019.
    Foxes sign Neil Danns. Leicester City F.C. 27 червня 2011. Архів оригіналу за 29 June 2011.
  38. ↑ Coventry City 0 Leicester City 1: match report. Daily Telegraph. London. 6 серпня 2011. Процитовано 3 жовтня 2019.
  39. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2011/2012". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  40. ↑ Shaw, Phil (30 листопада 2019). Danns keeps Leicester looking up. The Independent. London. Процитовано 3 жовтня 2019.
  41. ↑ Dann's the man as Foxes win. Sky Sports. 2 січня 2012. Процитовано 3 жовтня 2019.
  42. ↑ Leicester City vs Hull City. Leicester City F.C. 24 березня 2012. Архів оригіналу за 26 April 2012.
  43. ↑ Ten-man Foxes edge out Tigers. Sky Sports. 24 березня 2012. Процитовано 3 жовтня 2019.
  44. ↑ Leicester City's Neil Danns joins Bristol City on loan. BBC Sport. 15 листопада 2012. Процитовано 6 жовтня 2019.
  45. ↑ а б в г д "Games played by Neil Danns in 2012/2013". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  46. ↑ Bristol City claim shock 3–1 win at Middlesbrough in the Championship. Sky Sports. 24 листопада 2012. Процитовано 6 жовтня 2019.
  47. ↑ Neil Danns has returns to Leicester after loan spell at Bristol City. Sky Sports. 3 січня 2013. Процитовано 6 жовтня 2019.
  48. ↑ Huddersfield Town sign Neil Danns from Leicester City on loan. BBC Sport. 8 січня 2013. Процитовано 6 жовтня 2019.
  49. ↑ Huddersfield Town 1 Birmingham City 1: Match analysis. Huddersfield Daily Examiner. 14 січня 2013. Процитовано 6 жовтня 2019.
  50. ↑ Thomson, Doug (30 січня 2013). Huddersfield Town's Neil Danns has a soft spot for Crystal Palace. Huddersfield Daily Examiner. Процитовано 6 жовтня 2019.
  51. ↑ Huddersfield Town 2012–13: Player by player. Huddersfield Daily Examiner. 7 травня 2013. Процитовано 6 жовтня 2019.
  52. ↑ Leicester City situation mystifies Neil Danns. BBC Sport. 10 січня 2013. Процитовано 6 жовтня 2019.
  53. ↑ Bolton Wanderers sign Leicester City man on loan. BBC Sport. 26 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
  54. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2013/2014". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  55. ↑ Neil Danns: Bolton loan return for Leicester midfielder. BBC Sport. 3 січня 2014. Процитовано 6 жовтня 2019.
  56. ↑ Sky Bet Championship: Bolton end winless streak with victory over Watford. Sky Sports. 22 березня 2014. Процитовано 6 жовтня 2019.
  57. ↑ Danns agrees Bolton deal. Leicester City F.C. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 29 April 2014. Процитовано 6 жовтня 2019.
  58. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2014/2015". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  59. ↑ Bolton Wanderers 3–2 Bury (aet). BBC Sport. 12 серпня 2014. Процитовано 6 жовтня 2019.
  60. ↑ Sky Bet Championship: Bolton beat Brentford 3–1 in Neil Lennon's first home game in charge. Sky Sports. 25 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2019.
  61. ↑ Sky Bet Championship: Bolton midfielder Neil Danns signs contract extension. Sky Sports. 30 січня 2015. Процитовано 6 жовтня 2019.
  62. ↑ McNulty, Phil (5 лютого 2015). Bolton Wanderers 1–2 Liverpool. BBC Sport. Процитовано 6 жовтня 2019.
  63. ↑ Neil Danns suspended for Ipswich and Wigan games. Bolton Wanderers F.C. 15 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2019.
  64. ↑ Bolton Wanderers 2–2 Brighton & Hove Albion. BBC Sport. 26 вересня 2015. Процитовано 6 жовтня 2019.
  65. ↑ Derby County 4–1 Bolton Wanderers. BBC Sport. 9 квітня 2016. Процитовано 6 жовтня 2019.
  66. ↑ Neil Danns: Bury sign former Bolton Wanderers midfielder. BBC Sport. 21 липня 2016. Процитовано 7 жовтня 2019.
  67. ↑ а б в г д "Games played by Neil Danns in 2016/2017". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  68. ↑ Bury 1-2 AFC Wimbledon: Dons secure away victory. Sky Sports. 18 жовтня 2016. Процитовано 7 жовтня 2019.
  69. ↑ Blackpool sign Bury midfielder Neil Danns on loan. Sky Sports. 31 січня 2017. Процитовано 7 жовтня 2019.
  70. ↑ Report: Wycombe 0 Blackpool 0. Blackpool F.C. 11 березня 2017. Процитовано 7 жовтня 2019.
  71. ↑ Blackpool 3–1 Leyton Orient: Seasiders book play-off spot. Sky Sports. 6 травня 2017. Процитовано 7 жовтня 2019.
  72. ↑ а б Law, James (28 травня 2017). Blackpool 2–1 Exeter City. BBC Sport. Процитовано 8 жовтня 2019.
  73. ↑ а б в "Games played by Neil Danns in 2017/2018". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  74. ↑ Lee Clark: Bury sack manager after eight months in charge. BBC Sport. 30 жовтня 2017. Процитовано 7 жовтня 2019.
  75. ↑ Match Preview: Shrewsbury Town. Bury F.C. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  76. ↑ Peat, Charlie (11 квітня 2018). Gaffer's backing made me put off retirement, says Neil Danns of Bury boss Lowe. The Football League Paper. Процитовано 7 жовтня 2019.
  77. ↑ Veteran Bury duo Neil Danns and Joe Murphy sign new one-year contracts. BBC Sport. 11 травня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
  78. ↑ Squad numbers confirmed for 2018/19 Season. Bury F.C. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  79. ↑ Bury vs Crewe preview. Sky Sports. 31 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
    Bury vs Cheltenham preview. Sky Sports. 26 листопада 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
  80. ↑ Tranmere Rovers 1–1 Bury: Shakers promoted after draw. BBC Sport. 30 квітня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
    Matthew McCarthy: Bury director apologises for off-field problems at the club. BBC Sport. 15 квітня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  81. ↑ Bury FC: Membership of the League withdrawn. English Football League. 27 серпня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  82. ↑ Bury expelled by English Football League after takeover collapses. BBC Sport. 28 серпня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  83. ↑ de Menezes, Jack (28 серпня 2019). Bury FC: Captain Neil Danns accuses owner Steve Dale of 'literally destroying lives' after club expelled by EFL. The Independent. Процитовано 8 жовтня 2019.
  84. ↑ Guyana Jaguars rip apart Grenada Spice Boyz in international friendly. The Gleaner. Jamaica. 1 квітня 2015. Процитовано 7 жовтня 2019.
  85. ↑ а б в Nagulendran, Santokie (13 вересня 2019). Being there. The Blizzard. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  86. ↑ Saul, Duncan (7 вересня 2018). Guyana scrape to 2–2 draw with Barbados. Stabroek News. Процитовано 30 червня 2019.
  87. ↑ Concacaf Disciplinary Committee issues decision in the Barbados Football Association player eligibility cases. CONCACAF Nations League. 6 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
  88. ↑ Concacaf Nations League Guyana's chances of qualifying for CONCACAF Gold Cup increases. Kaieteur News. 9 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
  89. ↑ GFF release final 23-man squad ahead of Concacaf Gold Cup 2019 Alex Murray, Sheldon Holder, Daniel Wilson and Pernell Schultz included. Kaieteur News. 31 травня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  90. ↑ Trinidad, Guyana end Gold Cup campaigns with draw. ESPN. Reuters. 27 червня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  91. ↑ Group Stage Best XI. Instagram. Guyana Football Federation. 28 червня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  92. ↑ "Games played by Neil Danns in 2002/2003". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  93. ↑ Crystal Palace v Leeds United, 25 April 2011. 11v11. AFS Enterprises. Процитовано 1 жовтня 2019.
    Crystal Palace vs Leeds United. Crystal Palace F.C. 25 квітня 2011. Архів оригіналу за 6 August 2011.
  94. ↑ "Games played by Neil Danns in 2015/2016". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  95. ↑ "Games played by Neil Danns in 2018/2019". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 1 October 2019.
  96. ↑ "Games played by Neil Danns in 2019/2020". Soccerbase. Centurycomm. Retrieved 8 December 2019.
  97. ↑ Neil Danns. Dame Kelly Holmes Trust. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 7 жовтня 2019.
  98. ↑ Cawley, Richard (22 січня 2010). Exclusive: Palace midfielder poised to release first music single. South London Press. Архів оригіналу за 21 April 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
  99. ↑ BBC One Programmes – The Football League Show. BBC. 20 лютого 2010. Архів оригіналу за 19 February 2010.
  100. ↑ 100 Twitter accounts every football fan should follow. Football FanCast. 29 березня 2011. Процитовано 7 жовтня 2019.
  101. ↑ Rollin, Glenda; Rollin, Jack, ред. (2007). Sky Sports Football Yearbook 2007–2008. London: Headline Publishing Group. с. 46, 78—79. ISBN 978-0-7553-1664-9.
  102. ↑ League Two: 2018/19: Current table. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 травня 2019.
    Bury: Squad details: 2018/19. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 травня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нілл_Деннс&oldid=39622608