Вікіпедія

Ніколас Віндінґ Рефн

Данський кінорежисер і сценарист

Н́іколас Ві́ндінґ Рефн (дан. Nicolas Winding Refn; нар. 29 вересня 1970, Копенгаген, Данія) — данський кінорежисер, сценарист і продюсер. Володар призу за найкращу режисерську роботу на 64-му Каннському кінофестивалі[1], номінант на премію BAFTA в категорії «Найкраща режисерська робота» за фільм «Драйв».

Ніколас Віндінґ Рефн
дан. Nicolas Winding Refn
Ніколас Віндінґ Рефн на Каннському МКФ у 2016 р.
Дата народження29 вересня 1970(1970-09-29) (54 роки)
Місце народженняКопенгаген, Данія
ГромадянствоДанія Данія
Професіякінорежисер
Alma materАмериканська академія драматичного мистецтва і City and Country Schoold
Роки активності1996 — наш час
Член уГільдія сценаристів Америки, західd
ДітиLola Winding Refnd
IMDbID 0716347
Нагороди та премії
Ніколас Віндінґ Рефн у Вікісховищі

Біографія

ред.

Ніколас Віндінґ Рефн народився 29 вересня 1970 року в Копенгагені, Данія, у сім'ї данського кінорежисера і монтажера Андерса Рефна і кінооператорки Вібеке Віндінґ[2]. Брат Ніколаса — данський співак Каспер Віндінґ[3]. Дитинство Ніколас провів у Нью-Йорку, куди його батьки переїхали, коли йому було 8 років. Закінчив гімназію у Копенгагені[4].

У 1981 році Ніколас Віндінґ Рефн повернувся у США, де навчався в Американській академії драматичних мистецтв, яку так і не закінчив. Перший повнометражний фільм Рефн зняв у 1996 році, зафільмувавши кримінальний трилер «Дилер». Після успіху стрічки, Рефн виступав режисером на знімальних майданчиках ще двох його продовжень.

У 2011 році на екрани світових кінотеатрів вийшов трилер «Драйв» з Раяном Гослінгом у головній ролі. За режисуру стрічки Ніколас Віндінґ Рефн став володарем призу за найкращу режисерську роботу на 64-му Каннському кінофестивалі. Аналітики відмічали, що голова журі Роберт де Ніро міг віддати приз Рефну тільки через те, що стрічка нагадала йому скорсезівського «Таксиста», в якому Де Ніро виконав головну роль[5]. Фільм був прихильно сприйнятий кінокритиками і отримав безліч кінопризів і нагород.

Наступна робота Рефна — артхаусний трилер «Тільки Бог пробачить» (2013) — була прийнята не так схвально світовою кінопресою, яка відмічала банальність його персонажів і позамежну жорстокість, що проявляється чи не в кожному кадрі. Головну роль у фільмі, що увійшов до основної конкурсної програми 66-го Каннського кінофестивалю, знову виконав Раян Гослінг.

У 2014 році увійшов до складу журі 67-го Каннського кінофестивалю, очолюваного Джейн Кемпіон[6].

Фільми Ніколаса Віндінґа Рефна досить контрастні та з насиченими кольорами, тому що режисер не розрізняє напівтони.

14 серпня 2016 року Рефн оголосив на своїй сторінці у Twitter, що його наступний проєкт називатиметься "Мстива тиша", назвавши його "Ян Флемінг + Вільям Берроуз + NWR = Мстива тиша", і опублікував зображення з роману Флемінга "Доктор Ноу" та роману Берроуза "М'яка машина".[7][8] Variety повідомив, що продюсер Лене Борглум описав передбачуваний сюжет так: "[Колишній європейський шпигун] отримує завдання від японського бізнесмена вбити голову боса якудзи в Японії".[9]

Особисте життя

ред.

Ніколас Віндінґ Рефн одружений з акторкою Лів Корфіксен, від якої у режисера є двоє дітей[10].

Фільмографія

ред.

Фільми

ред.
Рік Фільм Оригінальна назва Функція Примітки
Режисер Сценарист Продюсер Актор Роль
1996 Дилер Pusher       Браян
1999 Той, що стікає кров'ю Bleeder      
2003 Страх «Ікс» Fear X    
2004 Дилер 2 Pusher II    
2005 Дилер 3 Pusher 3    
2005 Китаїст Kinamand   лікар
2008 Бронсон Bronson    
2009 Вальгала: Сага про вікінга Valhalla Rising    
2011 Драйв Drive  
2013 Тільки Бог пробачить Only God Forgives    
2016 Неоновий демон The Neon Demon      

Серіали

ред.
Рік Назва Функція Примітки
Режисер Сценарист Продюсер
2009 Міс Марпл Агати Крісті Так Ні Ні телевізійний
2019 Занадто старий, щоб померти молодим Так Так Так
2023 Ковбой із Копенгагена Так Так Ні

Відеоігри

ред.
Рік Гра Роль Примітки
2019 Death Stranding Heartman 3D модель[11]

Музичні відео

ред.
Рік Пісня Виконавець
1999 "Psycho Power" Bleeder

Визнання

ред.
Нагороди та номінації Ніколаса Віндінґ Рефна[12]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Боділ»
2000 Найкращий фільм Той, що стікає кров'ю Номінація
2005 Дилер 2 Номінація
2012 Найкращий американський фільм Драйв Номінація
Сараєвський кінофестиваль
2000 Приз ФІПРЕССІ Той, що стікає кров'ю Перемога
Фанташпорту
2004 Найкращий фільм Страх Ікс Номінація
Найкращий сценарій Перемога
2010 Спеціальний приз журі Вальгала: Сага про вікінга Перемога
Спеціальна згадка Номінація
Премія Роберт
2005 Найкращий фільм Дилер 2 Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий оригінальний сценарій Номінація
2011 Найкращий сценарій Вальгала: Сага про вікінга Номінація
2012 Найкращий американський фільм Драйв Перемога
2014 Найкраща драма Тільки Бог пробачить Номінація
Найкращий режисер Номінація
Сіднейський кінофестиваль
2009 Найкращий фільм Бронсон Перемога
2013 Тільки Бог пробачить Перемога
Премія «Супутник»
2011 Найкращий режисер Драйв Перемога
Каннський кінофестиваль
2012   Золота пальмова гілка Драйв Номінація
Приз за найкращу режисуру Перемога
2013   Золота пальмова гілка Тільки Бог пробачить Номінація
2016   Золота пальмова гілка Неоновий демон Номінація
Queer Palm Номінація
Премія BAFTA
2012 Найкращий режисер Драйв Номінація
Премія «Аманда»
2012 Найкращий іноземний художній фільм Драйв Перемога
Премія «Сезар»
2012 Найкращий фільм іноземною мовою Драйв Номінація
Давид ді Донателло
2012 Найкращий іноземний фільм Драйв Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
2012 Срібна стрічка найкращому неєвропейському режисерові Драйв Перемога

Примітки

ред.
  1. ↑ Festival de Cannes: Awards 2011 (англ.). Festival-cannes.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 3.01.2017.
  2. ↑ Drive into darkness: Nicolas Winding Refn takes the wheel for Cannes award-winning action drama (англ.). FilmJournal. Архів оригіналу за 17.05.2014. Процитовано 3.01.2017.
  3. ↑ Cannes Film Festival 2011: live (англ.). The Telegraph. Архів оригіналу за 14 березня 2015. Процитовано 21 грудня 2011.
  4. ↑ Looking at an Inmate, Seeing an Artist (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 3.01.2017.
  5. ↑ Де Ниро наградил «Драйв» и «Древо жизни» (рос.). Известия. Процитовано 3.01.2017.
  6. ↑ The Jury of the 67th Festival de Cannes ((англ.)) . Cannes. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 вересня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
  7. ↑ Post a Tweet on Twitter.
  8. ↑ Nicolas Winding Refn Sheds Light On The Avenging Silence. 17 серпня 2016.
  9. ↑ Kil, Sonia (10 грудня 2016). IFFAM: Project Pitching Gets Lively Start at Macao's Crouching Tigers Market.
  10. ↑ Nicolas Winding Refn: 'When the chance came, I stuck the knife into Lars von Trier' (англ.). The Independent. 11 вересня 2011. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 3.01.2017.
  11. ↑ Hideo Kojima [@HIDEO_KOJIMA_EN] (29 травня 2019). I asked my bestie, Nicolas, to be “HEARTMAN” in DS as special guest. We 3D scanned his head, body, and facial expressions to make his 3D model, but his acting and voice are done by a different performer, same as with Guillermo (Твіт). Процитовано 30 травня 2019 — через Твіттер.
  12. ↑ Нагороди та номінації Ніколаса Віндінґ Рефна на сайті IMDb (англ.)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ніколас Віндінґ Рефн
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколас_Віндінґ_Рефн&oldid=43173667