Відкрити головне меню

Нюя (якут. Ньүүйэ өрүс) — річка в Східному Сибіру Росії, протікає по території Ленського улусу Республіки Саха (Якутія). Ліва притока річки Лени. Належить до водного басейну Лениморя Лаптєвих.

Нюя
якут. Ньүүйэ өрүс
Lena.svg
Річка Нюя на мапі басейну Лени
60°26′03″ пн. ш. 109°57′50″ сх. д. / 60.434166666694771664° пн. ш. 109.96388888891777924° сх. д. / 60.434166666694771664; 109.96388888891777924
Витік Приленське плато на південних схилах
висоти 474 м [2][3]
• координати 60°26′03″ пн. ш. 109°57′51″ сх. д. / 60.43417° пн. ш. 109.96417° сх. д. / 60.43417; 109.96417
висота, м 450 м [2][3]
Гирло Лена (2420 км від гирла Лени), с. Нюя, Ленський улус [2][4]
• координати 60°31′56″ пн. ш. 116°18′26″ сх. д. / 60.53222° пн. ш. 116.30722° сх. д. / 60.53222; 116.30722
висота, м 150 м [2][4]
Похил, м/км 0,38 м/км
Басейн Ленаморе Лаптєвих
Країни: Росія Росія
Flag of Sakha.svg Республіка Саха (Якутія)
Регіон Республіка Саха
Довжина 798 км[1]
Площа басейну: 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»38 100 км²[1]
Середньорічний стік 114 м³/с (за 132 км від гирла)
125 м³/с (в гирлі)
код ДВР Росії 18030300112117200001988
GeoNames, Global Geosites 2018728

Зміст

ГеографіяРедагувати

Річка бере свій початок на заході Приленського плато, в східній частині Середньосибірського плоскогір'я, на висоті 450 м над рівнем моря (південні схили висоти 474 м), в південно-західній частині Республіки Саха. Русло знаходиться в межах Приленського плато. Напрям течії річки — в основному східний, в середній та нижні частині тече паралельно руслу річки Лени. Впадає у Лену із її лівого берега, за 2420 км від її гирла, на схід від села Нюя.

Довжина річки — 798 км, площа басейну — 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»38 100 км². Середній похил становить — 0,38 м/км. Живлення в основному снігове. В середній та нижній течії річка сильно звивиста. Ширина Нюї біля гирла досягає 200 м, а глибина — 3 м. Судноплавна на відрізку в 146 км від гирла, вище притоки Бетинче. Сплавна.

ОстровиРедагувати

Русло Нюї має значну кількість різноманітних островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Талах-Ари, Чай-Ари.[2]

ГідрологіяРедагувати

Спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось протягом 57 років (19361994) на станції Курум (Турум), розташованої за 132 км від гирла, впадіння її у Лену.[5] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 113,61 м³/с, для водного басейну 32 600 км², що становить близько 86% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що річка розкривається в травні, замерзає в жовтні. У верхів'ї, іноді повністю промерзає. Максимальна повінь у травні-червні, з поступовим спадом інтенсивності до жовтня-листопада, межень з грудня до кінця березня. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 7,4 м³/с (у березні), що становить менше 1,0% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці, та становить — 760 м³/с і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 2,84 м³/с (у лютому 1969 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1450 м³/с (у травні 1992 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Нюя
за 57 років спостереження 1936-1994 на станції: Курум (Турум) за 132 км від гирла, м³/с:
 

Крім станції в поселені Турум, спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось протягом неповних 15 років (1972, 1979–1992) на станції в селі Орто-Нахара, розташованої за 244 км від гирла.[6] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 98,98 м³/с, для водного басейну 23 200 км², що становить близько 61% від загальної площі басейну річки.

Спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось також на станції Комакська, розташованої за 554 км від гирла, протягом 46 років (1948–1994).[7] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 46,24 м³/с, для водного басейну 11 700 км², що становить близько 31% від загальної площі басейну річки.

ПритокиРедагувати

Річка Нюя приймає понад шістдесят приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 12 шт (від витоку до гирла):[1][8]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Нюї, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Типучикан 106 1 070 660
Хамаки 163 2 980 554
Сюльдюкээр 102 919 509
Чайанда 146 2 170 420
Олдоон 118 1 370 377
Хотохо 121 2 580 296
Улахан-Мурбайї 201 4 390 201
Оччугуй-Мурбайи 137 3 670 161
Бетинче 173 3 260 129
Утакаан 79 65
праві притоки
Балаковна 56 703
Боруок 67 596

Населенні пунктиРедагувати

Береги річки мало заселені. Іноді зустрічаються споруди для тимчасового проживання мисливців — зимники, нежилі поселення (н) та невеликі поселення, в яких в основному проживають робітники численних рудників, які розкинулися по берегах річки. Населенні пункти від витоку до гирла: Комакська, Оргул (н), Чаянда (н), Бес (н), Юктакен-Отеге (н), Саягас (н), Намський (н), Кюберген (н), Усук-Китил (н), Арилах (н), Орто-Нахара, Чамча, Нюя-Північна, Баганді-Кюсли (н), Турум (н), Беченча, Артик, Нюруктай (н), Комсомол, Нюя.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Річка Нюя / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в г д Річка Нюя на Kosmosnimki.ru. витік, гирло
  3. а б Аркуш карти P-49-XXXI,XXXII р. Чона. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1982 р. (рос.) Квадрат: 00х40
  4. а б Аркуш карти P-50-XXXIII,XXXIV р. Нюя. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1987 р. (рос.) Квадрат: 12х60
  5. Басейн річки Нюї — Станція: Курум (англ.)
  6. Басейн річки Нюї — Станція: Нахара (англ.)
  7. Басейн річки Нюї — Станція: Комакська (англ.)
  8. Валидатор водных объектов: Нюя. Архівовано 19 February 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. Процитовано: 2015-02-18 (рос.)

ПосиланняРедагувати