Нуво́ри́ш[1]фр. nouveau riche — «новий багатій»), розм. новобага́тько[2] — людина, яка швидко розбагатіла й піднялась у статусі до вищого класу.[3] Соціологія описує нових багатіїв як чоловіка або жінку, що раніше належали до нижчого соціального класу й економічного рангу в цьому класі, а також «нові гроші» — що є її або його ознакою багатства та надають їм висхідну соціальну мобільність, засоби для показного споживання, покупку товарів і послуг, що свідчать про членство у вищих колах. Зазвичай має зневажливий відтінок, виокремлює окремий соціальний шар усередині вищого класу, яскраві ознаки якого — вульгарність та демонстративна розкіш, відсутність досвіду цінностей «старих грошей», неаристократичне походження.

ІсторіяРедагувати

Термін з'явився ще в Стародавній Греції (близько 8 століття до н. е. — 7 століття н. е.).[4] У 6 столітті до нашої ери, поет і аристократ Феогнид з Мегари писав, як «в колишні часи, були племені, які не знали ні законів, ні манер … Тепер ці люди аристократи, а колишня знать — сміття».[5] У Римській республіці термін «Homo Novus» («Нова Людина») мав подібний підтекст.

Соціальний статусРедагувати

Соціальний статус визначається у відношенні до багатства і влади, яку надавало багатство. Таким чином, узаконені вищі, правлячі класи ". . . їхнє правило - утвердження статусу і честі, і моральної переваги."[6] Правлячі класи заявляють про перевагу багатства у спадок по “крові. . . і концепцію чудового виховання”. Нові багатії протиставлені людям соціального класу Старих грошей; і спадкоємності поколінь, успадкованому багатству, для того, щоб підкреслити культуру, систему цінностей і соціальні відмінності між двома групами у класі.

Старі сімейні зв'язки, традиційні претензії статусу, не характерні новим багатіям, вони їх заперечують і зрештою змінюють соціальні традиції і цінності, такі, як інститут дебютантів та їхній дебют у суспільстві. Дивлячись на зростання числа дебютантів, соціальна цінність дебюту змістилася від «соціальний стан родинної еліти і давні родинні традиції» на «символічне значення як елемент стилю життя вищого класу».[7] Ця зміна визнавала високе соціальне становище, які вкорінила нових багатіїв через інститут дебютантів.[8] Соціальна інтеграція цих елітних сект відбувається вкрай повільно і мляво, що це породжує та посилює стереотипи. Цей показник інтеграції стане ще красномовнішим: нові багатії будуть "визначатися за звичайною ... групою походження; це основа для поділу між групами. Крім того, відокремлена на меншість нових багатіїв спонукає їх “встановити пріоритетність питань радикальної справедливості, громадянських свобод та релігійної терпимості в порівнянні з чисто економічною особистою вигодою”[9]

Міжкласові стереотипиРедагувати

Нових багатіїв часто називають парвеню, їх зневажають члени клубу "Старих грошей", так як вони "не мають належного походження".[9] Ці новачки економічної свободи можуть піддаватимя ретельному конторолю через відсутність історичного престижу, нових багатіїв характеризують, як «необтесаних» і «некультурних». Поведінка нових багатіїв часто піддається сатирі в американському суспільстві, "це означає, що скопійовані стереотипні, а не реальні моделі поведінки".[10] Багато хто стверджував, що у нових багатіїв "відсутністній політичний та культурний досвід», інші, що старі багатії "більш досвідчені, ніж менш космополітичні нові багатії".[11][12] Ці припущення у подальшому увічнили відмінності між ними і призвели до ще більших стереотипів, що тривали понад століття.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Нувориш // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Капіталіст // Короткий словник синонімів української мови / П. М. Деркач; доопрац. і відп. ред. Левченка С. П. — Київ: Рад. шк., 1960. — С. 87
  3. Новий багатій. Merriam Webster. 
  4. Gill, David H. 1994 «Anti-popular Rhetoric in Ancient Greece», Wealth in Western Thought, ed. Paul G. Schervish, 13-42. Westport, CT: Praeger.
  5. Theognis 1973 «Elegies.» Hesiod and Theognis. Harmondsworth: Penguin.
  6. Burris, Val. 2000 The Myth of Old Money Liberalism: The Politics of the ‘Forbes’ 400 Richest Americans”. Social Problems, Vol. 47, No. 3, 360–378. CA: University of California Press
  7. Beth Day 1966 “After This Party She’ll Be Invited Everywhere,” Saturday Evening Post, 239:35.
  8. Dean D. Knudsen 1968 "Socialization to Elitism: A Study of Debutantes." The Sociological Quarterly 9 (3) , 300–308.
  9. а б Burris, Val 2000 "The Myth of Old Money Liberalism: The Politics of the "Forbes" 400 Richest Americans." Social Problems, Vol. 47, No. 3, 360-378. CA: University of California Press
  10. Linn, Erwin L. "Reference Group: A Case Study in Conceptual Diffusion" The Sociological Quarterly, Vol. 7, No. 4. (Autumn, 1966), pp. 489-499.
  11. Lipset, Seymour M. 1963 "Three decades of the Radical Right." In The Radical Right, ed. Daniel Bell, 373-446. New York: Anchor Books.
  12. Szymanski, Albert 1978 "The Capitalist State and the Politics of Class." Cambridge, MA: Winthrop.

ПосиланняРедагувати