Носович Іван Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Носович.

Носо́вич Іва́н Іва́нович (біл. Іва́н Іва́навіч Насо́віч; 26 вересня (7 жовтня) 1788, с. Грязівець, Долгомохська волость, Старобихівський повіт, Могильовське намісництво, Російська імперія — 25 липня (6 серпня) 1877, Мстиславль) — славетний білоруський мовознавець, етнограф, фольклорист і лексикограф, також «білоруський Даль».

Носович Іван Іванович
Насовіч Іван Іванавіч
Народився	26 вересня (7 жовтня) 1788  Грязівецьd, Бихівський повітd, Могильовське намісництво, Російська імперія
Помер	25 липня (6 серпня) 1877 (88 років)
Країна	Білорусь
Діяльність	науковець, лексикограф, діалектолог, мовознавець
Alma mater	Могильовська семінарія
Галузь	етнографія, лексикографія
Нагороди	орден Святого Станіслава ІІ ступеня, Мала золота медаль Російського географічного товариства, половинна Демидовська премія
Носович Іван Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в сім'їі священика. Початкову освіту здобув удома. 1812 року закінчивши Могильовську гімназію та духовну семінарію, стає інспектором Оршанського (1812—1813) і Мстиславльського (1813—1818) духовного училища, а потім ректором останнього (1818—1822). Із 1822 року працює в Міністерстві народної освіти. Після виходу у відставку з 1843 року знов оселився в рідному Мстиславлі, де прожив до самої смерті, займаючись науковою систематизацією зібраних матеріалів про білоруський народ і його мову. Співпрацює з етнографічним відділом Російського географічного товариства. 1870 року за етнографічний та мовознавчий доробок Івана Носовича нагороджено орденом св. Станіслава II ступеня. Але його смерть 25 липня 1877 року залишилася непоміченою громадськістю: людину, яка так багато зробила для рідного краю й держави поховали тихо на кладовищі Тупичевського монастиря, і ніхто не вважав за потрібне повідомити про відхід із життя «заслуженого працівника науки».

Праці

Видання

«Словник білоруської мови»

Основне місце в науковій спадщині Івана Івановича займає «Слоўнік беларускай мовы» (в оригіналі «Словарь белорусского наречия»), де подано понад 30 тис. слів, записаних автором у Могильовській, Мінській та Гродненській губерніях, обраних із білоруського фольклору, старобілоруських писемних пам'яток і філологічних збірок. Словника цього створювано більше 20 років аж до 1863 року. Після рецензування І. І. Срезневським Івана Носовича відзначено половинною Демидовською премією1865 року, словника ж надруковано лише 1870 року. Це було перше ґрунтовне дослідження в білоруській лексикографії: словник перевершував подібні білоруські словники як у кількіснім, так і в якіснім плані. Цей словник — унікальне явище: усю подальшу білоруську лексикологію базовано саме на нім. Іще Срезневський І. І. указував: «Тільки за допомогою такого словника можна почати докладно досліджувати склад білоруської мови». Окрім того, словник мав неабиякий вплив на розвиток усієї східнослов'янської лексикографії, і є неоціненним значенням для розв'язання багатьох актуальних питань славістики.

Відомо, що саме завдяки Носовичевому словнику білоруської мови Богданович М. А. вивчив білоруську мову й почав нею писати.

Інші

Носовичеві видання в хронологічному порядку:

1. «Об ответном послании российских архиереев к сорбонским епископам» (1848);
2. «Белорусские пословицы и поговорки» (біл. «Беларускія прыказкі і прымаўкі») (1852);
3. «Объяснения к белорусским пословицам и поговоркам» (1852);
4. «Переложение начальных 23 псалмов пророка Давида в русские стихи. Надворный советник и кавалер Иван Носович» (1865);
5. «Псаломские песни, переложенные в стихотворную русскую речь н.с. и кавалером Иваном Носовичем» (1866);
6. «О борьбе истинного благочестия с суеверием и заблуждениями во времена ветхозаветной церкви, или исторический очерк внутренней жизни иудеев, извлеченный из книг священного писания названым советников и кавалером Иваном Носовичем» (1867);
7. «Сборник белорусских пословиц, составленный надворным советником И. И. Носовичем и удостоенный от  императорского Русского географического общества Малой золотой медали» (біл. «Зборнік беларускіх прыказак») (1867);
8. «Белорусские пословицы и загадки» (доп. к сборнику белорусских пословиц, помещенному в Т.1 «Записок  Российского географического общества по Отделению этнографии») (біл. «Беларускія прыказкі і загадкі») (1868);
9. «Ответное послание российских архипастырей к богословам Сорбонской Парижской академии по вопросу о соединении российской православной церкви с римской католическою» (1869);
10. «Псаломские песни или Сто пятьдесят псалмов псалтыри Давида, пророка и царя, переложенных в русскую стихотворную речь н.с. и кавалером И. Носовичем» (1869);
11. «Словарь белорусского наречия» (біл. «Слоўнік беларускай мовы») (1870);
12. «Белорусские песни, собранные И. И. Носовичем» (1873);
13. «Сборник белорусских пословиц» (біл. «Зборнік беларускіх прыказак») (1874);
14. «О значении Всепьянейшего собора, учрежденного Петром Великим» (1875);
15. «Дополнение к белорусскому словарю. Слова, извлеченные из составленной им рукописи собрания белорусских песен и сказок» (1881);
16. «Воспоминания моей жизни: [Записки языковеда и фольклориста]» (часткова публікація однойменного рукопису) (1997).

Загублені праці

Носовичеві рукописні та загублені праці:

1. «Vetera monumento Poloniae et Lithuaniae» (давні пам'ятники, що висвітлюють історію Польщі та Литви);
2. «Алфавитный указатель старинных слов, извлеченных из „Актов, относящихся к истори Западной России“, изданных в 1853 г.» (біл. «Алфавітны паказальнік старых беларускіх слоў, выбраных з актаў, якія адносяцца да гісторыі Заходняй Расіі»);
3. «Воспоминания моей жизни»;
4. «Извлечение из алфавитного указателя старинных слов, которые по словопроизведению должны были существовать, хотя в „Актах Западной России“ их не имеется»;
5. «О племенах до времен Рюрика, населявших белорусскую территорию»;
6. «Опыт краткого филологического наблюдения о белорусском наречии»;
7. «Сборник белорусских народных баек, повестей и былей»;
8. «Сборник белорусских народных песен»;
9. «Собрание белорусских слов по алфавиту»;
10. «Сочинения, в том числе поэма „Иудиата“».

Джерела

• Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды. Библиографический словарь. — БГУ, 1976. — С. 173-176.