Відкрити головне меню


Норфолк Хаус, музичний салон (англ. Norfolk House, Music Room) — унікальний зразок історичного інтер'єру в аристократичному палаці Лондона доби першого рококо.

( Музичний салон з колишнього палацу Норфолк Хаус, Лондон )
Музичний салон з колишнього палацу Норфолк Хаус
Музичний салон з колишнього палацу Норфолк Хаус
Країна Велика Британія
Місто Лондон
Стиль перше рококо
Автор проекту Джованни Баттиста Борра (1713-1770)
Засновник герцоги Норфолки
Перша згадка 1756 р.
Будівництво 1753 р.—1756 р.
Основні дати:
1756-1819-1860-1937
Відомі мешканці герцоги Норфолки, майбутній король Британії Георг ІІІ
Стан задовільний

Замовники з роду НорфолкРедагувати

Палац Норфолк Хаус належав герцогам Норфолк і був їх лондонською резиденцією з 1722 року. Його первісне розташування — західний бік площі Сент-Джеймс. Старовинне приміщення було перебудоване у 1748-1756 роках за проектом архітектора і декоратора Меттью Бреттингема (1699-1769), учня і помічника уславленого Вільяма Кента (1685-1748), відомого у Британії послідовника італійця Андреа Палладіо.

Замовником проекту був Едвард Говард, 9-й герцог Норфолк. Норфолки були католиками у протестантському оточенні, тому були відокремлені від державної політики і діяльності у британському парламенті, головної розваги британських аристократів. Тому Норфолки були зосереджені на приватному житті, пишному побуті і прихильності до мистецтва. Як католики, Норфолки були відкриті не стільки до міщанської і стриманої культури англікан-британців, скільки до пишної аристократичної культури Франції та пізнього бароко Італії на континенті.

Створення музичного салонуРедагувати

Замовницею декору музичного салону була Мері, герцогиня Норфолк (що померла 1773 року). Мері була британською католичкою і прихильницею аристократичної культури католицької ж Франції. Так, під час перебування у Парижі вона придбала гобелени для декорування одного з приміщень у лондонський резиденції. Мері запрошувала тільки майстрів, що добре орієнтувались у тодішніх французьких модах і дотримувались у власній практиці французьких стилів. Так, різьблені деталі музичного салону створив різьбяр з роду Cuenot, що походив зі східної Франції з міста Ду, регіон Франш-Конте.

Декор першого поверху у Норфолк Хаус створив Джованни Баттиста Борра (1713-1770), що походив зі столиці Савойської династії міста Турин. Королі з Савойської династії самі були прихильниками аристократичної культури католицької Франції, а королівський двір користувався не італійською, а французькою мовою.

Перший поверх Норфолк Хауса мав парадне декорування, де гості і відвідувачі мали можливість пройти і передивитись низку багато декорованих приміщень, створених навколо зали з парадними сходами. Це були парадна спальня (мода на яку прийшла з Версалю), Зелений салон, зала з гобеленами, придбаними у Парижі і музичний салон.

Музичний салон мав білі стіни, прикрашені лише панелями з різьбленими деталями і визолоченими та намальованими орнаментами. Стеля була поділена на прямокутники, центри котрих прикрашали невеликими рельєфами з музичними сюжетами. Декор вийшов напричуд стильним, практично з використанням лише білого і золотого кольорів. Акцентами біли лише короткі кольорові завіси.

Вплив культурного феноменуРедагувати

Музичний салон Норфолк Хауса як культурний феномен мав помітний вплив на культуру у Британії. За прикладом Норфолк Хауса музичні салони були створені у Кедлстоні, графство Дебішир у 1764-1765 рр. ( архітектор Роберт Адам (1728-1792), в ще одному палаці на площі Сент-Джеймс, в замку-палаці Повдергем (декоратор Джеймс Вайт (1746-1813) у Девоні, у Хітон Холлі (1772- 778), неподалік від міста Манчестер. Музичні салони облаштовували також портативними органами. Орган у Хітон Холлі збережений з середини 18 століття.

РемонтиРедагувати

Музичний салон пройшов через низку ремонтів, що мали охоронний характер, метою котрих було збереження первісного декору. Ремонти проводили у 1815, 1819, 1842-1843, 1859-1860 роках. Дзеркала у салоні, такі важливі для стилю першого рококо, поновили у 1869 році. Ремонт тільки у 1819 році коштував дві тисячі (2000) фунтів стерлінгів, але теж не мав радикального чи руйнівного характеру.

Доля музичного салону у 20 століттіРедагувати

1917 року помер 15-й герцог Норфолк. Палацові інтер'єри стало нікому зберігати і приміщення Норфолк Хауса до 1924 року слугували клубом, потім будинок здали у оренду пані Гаррі Браун. 1937 року будинок придбав багатій Рудольф Палумбо і 1938 року поруйнував його, як і декілька інших аристократичних помешкань у Лондоні у 1920-і та 1930-і роки. Про унікальний історичний інтер'єр музичного салону знали, тому домовились з новим володарем і придбали декоративні панелі і навіть палацові двері з різьбленими зображеннями мавпочок до збірок Музею Вікторії й Альберта. В музеї історії декоративно-ужиткового мистецтва відтворили історичний інтер'єр музичного салону, де сучасним додатком була лише сучасна підлога. Приміщення використовують для концертів класичної музики. Інтер'єр музичного салону доступний для відвідин у музейній залі № 52.

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати