Новотного перекриття румунське

Перекриття́ Новотного руму́нське — ідея в шаховій композиції. Суть ідеї — одна із форм перекриття Новотного, де після ходу білої фігури на поле перетину тематичних ліній виникає загроза однієї пари ходів білих (матів чорному королю), а після прийняття жертви чорними тематичними фігурами виникають інші продовження гри білих (мати).

Історія ред.

Ця ідея може розглядатись як різновид вираження перекриття Новотного. Цей задум дещо відмінний від базового класичного перекриття Новотного.

На початку 60-х років ХХ століття ідея чеського проблеміста Антоніна Новотного (22.08.1827 — 09.03.1871) зацікавила шахових композиторів з Румунії, і при вираженні його ідеї знайшли інший підхід для втілення в задачі його задумую

В процесі рішення задачі після ходу білих через перекриття тематичних ліній виникає загроза двох ходів (матів чорному королю), а після взяття тематичними чорними фігурами жертовної білої — відповідно виникають інші мати чорному королю (продовження гри).

Ідею запропонували румунські проблемісти, від чого вона дістала назву — перекриття Новотного румунське. Це перекриття є складовою іншої ідеї — перекриття Новотного азербайджанське.

Г. Леу
2 приз
«Flakera Sibiuly»
1966
abcdefgh
88
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
#2               (7+7)








1. Le6! ~ 2. Tf5, Lc7#[1]

1. … T: e6 2. Sg4#
1. … L: e6 2. Sc6#

Після вступного жертовного ходу слоном, виникають дві загрози мату, і після прийняття цієї жертви чорними тематичними фігурами виникають інші мати.

Примітки ред.

Це є один із варіантів міжнародного позначення фігур. Використовується для запису розставленої на шахівниці позиції, ходів розв'язку, ілюзорної чи хибної гри шахової задачі, а також запису ходів шахової партії.

  1. Позначення: К — король, D — ферзь, T — тура, L — слон, S — кінь

Джерела ред.

  • Словарь терминов шахматной композиции / Авт.-сост. Басистый М. Б. — К. : Книга, 2004. — С. 207—208. — ISBN 966-96424-0-1. (рос.)

Література ред.

  • Зелепукин Н. П. Словарь шахматной композиции. — К. : Здоров'я, 1985. — С. 123. (рос.)