«Нова алія» (івр. עלייה חדשה‎) — ліберальна партія Підмандатної Палестини (Ішув) до створення Держави Ізраїль.

Нова алія
Логотип
Дата створення / заснування 1942
Країна Ішув
Політична ідеологія лібералізм
Наступник Progressive Partyd
Час/дата припинення існування 1948
Категорія членів d

ІсторіяРедагувати

Партію «Нова алія» була заснована у середині 1942 року як втілення політичної партії «Асоціація німецьких іммігрантів та іммігрантів Австрії». Партію очолив Пінхас Розен, який також головував в Асоціації. Перше зібрання партії відбулося в Хайфі в червні 1942 року[1]. Партія здобула майже чверть голосів у Хайфі і після цього успіху, цей список партії змагався в Нетанії[2]. Ближче до кінця 1942 року партія провела національний з'їзд у Кфар-Шмарьягу[3][4]. У жовтні 1943 року відбувся другий національний з'їзд партії, цього разу в Хайфі. Частина засідань проходила івритом, а частина німецькою[5]. На той час партія налічувала близько 10 000 членів і близько 50 осередків[6].

На виборах до Зібрання представників 1944 року партія отримала 18 місць із 171. Представник Ґеорґ Ландауер увійшов до виконавчого комітету Єврейської національної ради, але звільнився з нього через бездіяльність виконкому[7].

У партії виникли розбіжності в позиції щодо плану ООН по розділенню Палестини від 29 листопада 1947 року. Більшість партії, на чолі з Пінхасом Розеном підтримала позицію лідерів ішува, яке прийняло план поділу, і Розен став членом Мінгелет-га-Ам, а після проголошення незалежності став міністром юстиції в Тимчасовому уряді. Меншість, на чолі з Ґеорґом Ландауером вважала план поділу нежиттєздатним. Ця меншість також вимагала чіткої ідентифікації партії із Заходом і виступала проти створення Прогресивної партії[8].

У жовтні 1948 року партія об'єдналася з ліберальним робітничим рухом «Працівники-сіоністи» і з фракцією загальних сіоністів «Алеф» для створення Прогресивної партії.

Погляди партіїРедагувати

Партія спиралася на іммігрантів з Німеччини та Австрії, які прибули до Палестини під час П'ятої алії. Вона також співпрацювала з вихідцями з Чехословаччини та Угорщини. Частина її програми стосувалася збереження гідності та прав іммігрантів П'ятої алії[9] і особливо їхньої культури, якою вони пишалися[10].

Партія мала поміркований політичний характер. Вона підтримувала співпрацю з британськими мандатними органами відповідно до «Білої книги» як із «необхідним злом», яку її опоненти представляли як лівацтво[11] і навіть антисіонізм[10][12]. Партія не висловила позиції щодо Білтморської програми, який опоненти трактували як підтримку продовження єврейського життя в Палестині під егідою британського мандату. Речники партії стверджували, що вони не виступають проти незалежності, але заперечували зв'язування усього майбутнього сіонізму в одній програмі[13].

Партія була сіоністською, ліберальною та поміркованою. Партія також була світською, як і більшість центральноєвропейських іммігрантів.

Партійні виданняРедагувати

Партія публікувала івритом своє видання «Колони» (чи «Сторінки», івр. עמודים‎), починаючи з середини 1944 року[14][15][16], а німецькою — «Mitteilungsblatt»[17][18][19][20].

Участь у виборахРедагувати

  • Місцева рада Раанани (березень 1944 року) — одне місце з 12[21];
  • Комітет Біньяміни (січень 1945 року) — мандат 1 з 9[22];
  • Реховотська рада (лютий 1945 року) — не була представлена. Угода з прогресивними дала їм місце в раді[23];
  • Нагарійська місцева рада (грудень 1945 року) — 4 місця з 11[24];
  • На виборах до 22-го Всесвітнього конгресу сіоністів (жовтень 1946 року) — партія отримала 5 депутатів, набравши близько 6,5 % голосів[25][26].

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. מגבשים רשימות (івр.). דבר. 07.05.1942. 
  2. בפרוס הבחירות בנתניה (івр.). דבר. 20.10.1942. 
  3. החלטותיה הנוספות של וועידת עולי גרמניה (івр.). הצופה. 10.11.1942. 
  4. חיפה, עלייה חדשה מגבשת כוחותיה (івр.). הצופה. 24.11.1942. 
  5. חיפה, כינוס עלייה חדשה (івр.). הצופה. 31.10.1943. 
  6. עליה חדשה בכינוסה הארצי (івр.). על המשמר. 31.10.1943. 
  7. ד"ר לנדאואר עזב את הנהלת הועה"ל (івр.). על המשמר. 16.03.1945. 
  8. מרכז "עליה חדשה" בעד הקמת המפלגה הפרוגרסיבית (івр.). דבר. 21.04.1948. 
  9. העלייה החדשה (івр.). דבר. 14.07.1942. 
  10. а б י. גן צבי (11.11.1942). העלייה החדשה (івр.). הצופה. 
  11. לעולי אירופה התיכונה בחיפה (івр.). המשקיף. 22.06.1942. 
  12. כישלון ציון בציון (івр.). המשקיף. 29.06.1942. 
  13. הכינוס הארצי של עלייה חדשה דן על המדיניות הציונית (івр.). על המשמר. 01.11.1943. 
  14. שבועון לעליה חדשה (івр.). על המשמר. 26.06.1944. 
  15. "עליה חדשה" מבקשת רק לצום (івр.). המשקיף. 21.04.1946. 
  16. איך עושים זאת? (івр.). הצופה. 13.01.1947. 
  17. ביטאון העלייה החדשה (івр.). המשקיף. 19.07.1943. 
  18. מחלוקת ויצמן בן גוריון (івр.). המשקיף. 15.01.1945. 
  19. "עליה חדשה" סבורה שאי אפשר לדרוש עלית 100 ‬אלף (івр.). המשקיף. 20.11.1946. 
  20. עלייה חדשה עולה על דרך ישנה (івр.). קול העם. 02.04.1947. 
  21. הבחירות ברעננה (івр.). המשקיף. 16.03.1944. 
  22. תוצאות הבחירות לוועד בנימינה (івр.). על המשמר. 18.01.1945. 
  23. נצחון להסתדרות בבחירות למועצה המקומית ברחובות (івр.). על המשמר. 06.02.1945. 
  24. תוצאות הבחירות למועצת נהריה (івр.). על המשמר. 31.12.1945. 
  25. חלוקת המאנדאטים (івр.). הצופה. 31.10.1946. 
  26. סוכמו תוצאות הבחירות (івр.). על המשמר. 11.11.1946.