Нелі Жакмар
Корнелія (Нелі́) Жакма́р, у шлюбі Жакмар-Андре (фр. Nélie Jacquemart, Jacquemart-André; 25 липня 1841, Париж — 15 травня 1912, там само) — французька художниця, колекціонерка мистецтва, меценатка і філантропка, засновниця музею Жакмар-Андре в Парижі.
| Нелі Жакмар | |
|---|---|
| фр. Nélie Jacquemart | |
 | |
| Народилася |
25 липня 1841[1][2][3] Париж |
| Померла |
14 травня 1912[1][2][3] (70 років) Париж[4] |
| Поховання | Уаза |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[5] |
| Місце проживання | hôtel Jacquemart-Andréd |
| Діяльність | колекціонерка мистецтва, художниця, меценатка, філантропка |
| Вчителі | Леон Коньє і Ernest Hébertd |
| Знання мов | французька[1] |
| Роки активності | 1858[5] — 1912[5] |
| Напрямок | академізм |
| Жанр | портрет |
| Magnum opus | Музей Жакмар-Андре і Chaalis Abbeyd |
| У шлюбі з | Édouard Andréd |
Біографія та творчість ред.
Народилася 25 липня 1841 року в Парижі, у незаможній родині. З ранніх років нею опікувалася Памела де Ватрі[fr], багата власниця абатства Шалі. Завдяки їй Нелі змогла здобути освіту, вступивши до паризької Школи образотворчих мистецтв, де її вчителем став Леон Коньє [6][7]
1863 року Нелі дебютувала в Паризькому Салоні з двома жанровими картинами.[8] Вона також писала релігійні картини для паризьких церков, але поступово її основною спеціалізацією став портретний жанр.[6] Художниці замовляли портрети чимало відомих людей, зокрема президент Тьєр.[6] Деякі її роботи пізніше були представлені на Всесвітній виставці 1878.[8]
1872 року Нелі написала портрет банкіра і колекціонера мистецтва Едуара Андре[fr]. Через 9 років, у 1881 році, вона одружилася з ним та оселилася у його особняку на бульварі Осман.
Писати картини Нелі після одруження перестала, але з її ініціативи подружжя багато подорожувало, зокрема Італію, і набувало численні витвори мистецтва, насамперед роботи італійських живописців (зокрема Мантеньї, Белліні, Боттічеллі, Карпаччо, Учелло та інших[9]).[6] Поступово їхній особняк перетворився на своєрідний музей, де в кожному приміщенні було представлено мистецтво певного періоду (з величезним переважанням XVIII століття).[7]
Чоловік помер у 1894 році, заповівши все своє майно Нелі. Після його смерті вона продовжила подорожувати, поповнюючи загальну колекцію, і в 1902 році повернулася до Франції, де придбала абатство Шалі, щоб розмістити там зібрані предмети мистецтва.[6]
Нелі Жакмар-Андре померла 1912 року. Всю нерухомість, що їй належала, і твори мистецтва вона заповідала Інституту Франції за умови, що її паризький особняк і абатство Шалі стануть доступними широкому загалу, що й було виконано в 1913 році [6]. Нині в особняку знаходиться музей Жакмар-Андре, а в абатстві — його філія[9][10].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Nelie Jacquemart
- ↑ а б в Nelie Barbe Hyacinthe Jacquemart — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ а б в г д е Le Figaro.
- ↑ а б Institut de France.
- ↑ а б Dictionnaire universel des contemporains, 1880, с. 982.
- ↑ а б Musée Jacquemart-André (фр.). Institut de France. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 27 червня 2022.
- ↑ Chaalis (фр.). Larousse. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 березня 2020.
Література ред.
- Gustave Vapereau. Jacquemart (Mlle Nelie) // Dictionnaire universel des contemporains. — Paris, 1880. — P. 982.
- Théodore Pelloquet, «Nélie Jacquemart: Molière chez le barbier Gely, à Pézenas», L'Exposition, journal du salon de 1863, 24 May 1863, online
- Gustave Vapereau, Dictionnaire universel des contemporains: contenant toutes les personnes notables de la France et des pays étrangers, L. Hachette (1880) Chapter on Jacquemart online
- Sandrine Herman, «Étude de la correspondance de Nélie Jacquemart-Andre 1881—1912», Université Paris-Sorbonne (1993—1995)
- Anne-Marie Bautier and Robert-Henri Bautier, «Nélie Jacquemart-André, artiste, collectionneuse, mécène ou la passion de l’œuvre d'art», Gazette des beaux-arts, February 1995, pgs.79-114
- Jean-Pierre Babelon, Une passion commune pour l'art, Nélie Jacquemart et Édouard André, Scala (2012) online
- Charles Duprat and C. Recoura, Entrez dans l'univers du Musée Jacquemart-André, Fondation Culturespaces, Dossier pédagogique, online
Посилання ред.
- Musée Jacquemart-André — офіційний сайт музею
- Нелі Жакмар у банку даних Національної бібліотеки Франції.
- Nélie Jacquemart et Édouard André (фр.). Institut de France.
- Nélie Jacquemart-André, collectionneuse et mécène (фр.). Le Figaro.