Неволін Костянтин Олексійович

Неволін Костянтин Олексійович
Народився1 липня 1806(1806-07-01)
м.Орлов Вятської губернії
Помер6 жовтня 1855(1855-10-06) (49 років)
Бріксен-ім-Тале
ПохованняСмоленське православне кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
Країна Російська імперія
Діяльністьісторик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПетербурзький університет
Галузьфілософія, правознавство
ЗакладКиївський університет Св. Володимира
ПосадаРектор Київського університету
Вчене званняпрофесор
ЧленствоПетербурзька академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиZinaida Konstantinovna Nevolina Ozmidovad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Костянтин Олексійович Неволін (18061855) — російський науковець. Ректор Київського університету (1837—1843). Був першим вченим-юристом, обраним до складу Російської академії наук (1853)[1].

Біографія

ред.

Народився 1806 року в місті Орлов В'ятської губернії у родині священика. Початкову освіту здобув у В'ятській духовній семінарії. 1827 закінчив Московську духовну академію. 1828—1834 навчався в Петербурзькому університеті[2]. Пройшов курс в Берлінському університеті під керівництвом Ф. К. фон Савіньї.

1835 року К. О. Неволін захистив докторську дисертацію «Роздуми про філософію законодавства у древніх» та був затверджений у званні доктора законознавства, після чого працював у Києві на посаді ординарного професора кафедри енциклопедії права. З 1837 по 1843 роки працював ректором Київського університету Св. Володимира. У той час, коли Неволін був ректором, університет перевели до нової будівлі (нині — червоний корпус), відкрився медичний факультет (1841), були обладнані спеціальні кабінети і сформовані колекції[3].

З 1843 року працював у Петербурзькому університеті: професор, завідувач кафедри цивільних законів. Був проректором Петербурзького університету та деканом юридичного факультету.

К. Неволін був двічі лауреатом Демидовської премії за праці «История Российских гражданских законов» та «Енциклопедію законодавства». В останній Неволін, поєднавши теоретичні підходи історичної школи права і школи природного права, висловив ідеї, які становлять основу нинішнього порівняльного законодавства. К. О. Неволін уперше в російській правовій думці чітко сформулював систему необхідних юристові знань історико-правової науки[4].

За працю «О пятинах и погостах Новгородских в XVI веке» його відзначено Костянтинівською медаллю Російського географічного товариства, а за "Разбор сочинения Линовского «Исследование начал уголовного права, изложенного в Уложении царя Алексея Михайловича» нагороджено золотою медаллю Академією наук. 1853 р. йому присвоєно звання дійсного статського радника. К. О. Неволін також став членом Консультації при Міністерстві юстиції[3].

Був членом Імператорського російського географічного товариства, Комітету дослідження і збереження старожитностей (Київ), ряду інших товариств і комісій.

У травні 1855 р. Костянтин Олексійович Неволін виїхав для лікування сухот спочатку до Німеччини, потім до Австрії, де й помер 6 (18) жовтня 1855 року. Його прах перепоховали на Смоленському кладовищі у С. — Петербурзі.

Наукові праці

ред.

Примітки

ред.
  1. Підопригора О. А. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тараса Шевченка (до 165-річчя університету) // Вісник Академії правових наук України. — 1999. -– № 2 (17) — С. 111.
  2. Войцехівська І. Н. Неволін Костянтин Олексійович // Енциклопедія історії України. — К., 2010. — Т. 7: Мл — О. — С. 354.
  3. а б Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.]. -— Київ: Світ Успіху, 2005. -— С. 445.
  4. Шмоткін О. В. Неволін Костянтин Олексійович // Юридична енциклопедія: В 6 т. / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Українська енциклопедія, 2002. — Т. 4: Н — П. — 720 с. — С. 111.
  5. також див. окреме видання: О пятинах и погостах новгородских в XVI веке, с приложением карты / Соч. К. А. Неволина. —- СПб.: Тип. Имп. Акад. наук, 1853. —- XII, 236, 415 с.

Посилання

ред.