Неволін Костянтин Олексійович
| Неволін Костянтин Олексійович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
1 липня 1806 м.Орлов Вятської губернії | ||
| Помер |
6 жовтня 1855 (49 років) Бріксен-ім-Тале | ||
| Поховання | Смоленське православне кладовище | ||
| Місце проживання | Київ | ||
| Країна |
 Російська імперія | ||
| Діяльність | історик | ||
| Alma mater | Петербурзький університет | ||
| Галузь | філософія, правознавство | ||
| Заклад | Київський університет Св. Володимира | ||
| Посада | Ректор Київського університету | ||
| Вчене звання | професор | ||
| Членство | Петербурзька академія наук | ||
| Діти | Zinaida Konstantinovna Nevolina Ozmidovad | ||
| Нагороди |
| ||
 Неволін Костянтин Олексійович у Вікісховищі | |||
Костянтин Олексійович Неволін (1806–1855) — російський науковець. Ректор Київського університету (1837—1843). Був першим вченим-юристом, обраним до складу Російської академії наук (1853)[1].
Біографія ред.
Народився 1806 року в місті Орлов В'ятської губернії у родині священика. Початкову освіту здобув у В'ятській духовній семінарії. 1827 закінчив Московську духовну академію. 1828—1834 навчався в Петербурзькому університеті[2]. Пройшов курс в Берлінському університеті під керівництвом Ф. К. фон Савіньї.
1835 року К. О. Неволін захистив докторську дисертацію «Роздуми про філософію законодавства у древніх» та був затверджений у званні доктора законознавства, після чого працював у Києві на посаді ординарного професора кафедри енциклопедії права. З 1837 по 1843 роки працював ректором Київського університету Св. Володимира. У той час, коли Неволін був ректором, університет перевели до нової будівлі (нині — червоний корпус), відкрився медичний факультет (1841), були обладнані спеціальні кабінети і сформовані колекції[3].
З 1843 року працював у Петербурзькому університеті: професор, завідувач кафедри цивільних законів. Був проректором Петербурзького університету та деканом юридичного факультету.
К. Неволін був двічі лауреатом Демидовської премії за праці «История Российских гражданских законов» та «Енциклопедію законодавства». В останній Неволін, поєднавши теоретичні підходи історичної школи права і школи природного права, висловив ідеї, які становлять основу нинішнього порівняльного законодавства. К. О. Неволін уперше в російській правовій думці чітко сформулював систему необхідних юристові знань історико-правової науки[4].
За працю «О пятинах и погостах Новгородских в XVI веке» його відзначено Костянтинівською медаллю Російського географічного товариства, а за "Разбор сочинения Линовского «Исследование начал уголовного права, изложенного в Уложении царя Алексея Михайловича» нагороджено золотою медаллю Академією наук. 1853 р. йому присвоєно звання дійсного статського радника. К. О. Неволін також став членом Консультації при Міністерстві юстиції[3].
Був членом Імператорського російського географічного товариства, Комітету дослідження і збереження старожитностей (Київ), ряду інших товариств і комісій.
У травні 1855 р. Костянтин Олексійович Неволін виїхав для лікування сухот спочатку до Німеччини, потім до Австрії, де й помер 6 (18) жовтня 1855 року. Його прах перепоховали на Смоленському кладовищі у С. — Петербурзі.
Наукові праці ред.
- Рассуждение о философии законодательства у древних. — Спб., 1835.
- О соединении теории с практикой в изучении законов в делопроизводстве. — Спб., 1835.
- Энциклопедия законоведения. —- ТТ. 1 — 2. — К., 1839 -— 1840.
- Образование управления в России от Иоанна III до Петра Великого. -— Спб., 1844.
- О простанстве церковного суда в России до Петра В. -— Спб.,1847.
- История Российских гражданских законов. —- ТТ. 1 — 3. — Спб.,1851.
- О пятинах и погостах новгородских в XVI веке // Записки Императорского Русского Географического Общества (ИРГО). 1853. Книжка VIII[5].
- Повне зібрання творів К. О. Неволіна в 6-ти тт. (Спб., 1857) на сайті «history-fiction.ru» [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Підопригора О. А. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тараса Шевченка (до 165-річчя університету) // Вісник Академії правових наук України. — 1999. -– № 2 (17) — С. 111.
- ↑ Войцехівська І. Н. Неволін Костянтин Олексійович // Енциклопедія історії України. — К., 2010. — Т. 7: Мл — О. — С. 354.
- ↑ а б Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.]. -— Київ: Світ Успіху, 2005. -— С. 445.
- ↑ Шмоткін О. В. Неволін Костянтин Олексійович // Юридична енциклопедія: В 6 т. / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Українська енциклопедія, 2002. — Т. 4: Н — П. — 720 с. — С. 111.
- ↑ також див. окреме видання: О пятинах и погостах новгородских в XVI веке, с приложением карты / Соч. К. А. Неволина. —- СПб.: Тип. Имп. Акад. наук, 1853. —- XII, 236, 415 с.
Посилання ред.
- Шмоткін О. В. Неволін [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — С. 111. — ISBN 966-7492-04-4.
- Биография Неволина Константина Алексеевича // Из кн.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета Св. Владимира, 1834—1884 / Сост. под ред. В. С. Иконникова. — Киев: Тип. Императорского Университета Св. Владимира, 1884. [Архівовано 28 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Ткачук М. Л. Неволін Костянтин Олексійович // Філософська думка в Україні: Бібліографічний словник. — К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2002. — С. 141. [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Тимошенко В. І. Неволін Костянтин Олексійович // Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко; відп. редактори В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко. — К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. — 568 с. — C. 102—104.
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / (Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.). — Київ: Світ Успіху, 2005. — С. 445. [Архівовано 5 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Войцехівська І. Н. Неволін Костянтин Олексійович [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7. — С. 354.
- Неволін Костянтин Олексійович на сайті «Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка» [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Неволін Костянтин Олексійович на сайті Київського університету «www.univ.kiev.ua» [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Мамут Л. С. Неволин Константин Алексеевич [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия (электронная версия) / те ж саме тут /
- Е. А. Кудрявцева, И. В. Сидорчук, Т. Н. Жуковская. Неволин Константин Алексеевич (1806—1855) [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Биографика СПбГУ. Санкт-Петербургский государственный университет © 2012—2020.
- Неволин Константин Алексеевич | Летопись Московского университета [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Неволин Константин Алексеевич | ИС АРАН (Архивы Российской академии наук)
- Рецепція Гегелівської філософії права в «Енциклопедії законодавства» Костянтина Неволіна [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Соціологія права очима молодих вчених: теоретикоправова спадщина Костянтина Неволіна: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 25 жовтня 2018 р.) / Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). Київ, 2018. № 3–4 (72–73). [Архівовано 10 червня 2021 у Wayback Machine.]