Небесний екватор
Небе́сний еква́тор — велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна осі світу. Небесний екватор ділить поверхню небесної сфери на дві півкулі: північну півкулю, з вершиною в північному полюсі світу, та південну півкулю, з вершиною в південному полюсі світу.
Небесний екватор є проєкцією земного екватору на небесну сферу.[1]
Сузір'я, через які проходить небесний екватор, називають екваторіальними.
Оскільки вісь обертання Землі відхилена від перпендикуляра до площини земної орбіти на 23° 26', площина небесного екватора нахилена на такий же кут до площини екліптики. Екліптика перетинається з небесним екватором в точках весняного й осіннього рівнодення.
Небесний екватор - основа екваторіальної системи небесних координат: від нього відраховуються схилення (аналог географічної широти, котру рахують від земного екватора). Інша координата цієї системи - пряме сходження (аналог географічної довготи) - відраховується від точки весняного рівнодення.
В епоху J2000.0 небесний екватор проходить через сузір'я:
Див. також
ред.Посилання
ред.- Сурдин В.Г. Небесный экватор. Глоссарий Astronet.ru. Процитовано 2 жовтня 2013.
Примітки
ред.
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |