Нгада (народ)

Нга́да (інші назви: нада, нгадха, баджава, рокка, роканці) — народ в Індонезії, на півдні центральної частини острова Флорес; в адміністративному плані це округ Нгада (індонез. Kabupaten Ngada) провінції Східна Південно-Східна Нуса (адміністративний центр — Баджава).

Нгада
Група жінок нгада (архівне фото)
Кількість	98,2 тис.
Ареал	Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса
Раса	південні монголоїди
Близькі до:	мангараї, наге, енде, ліо
Мова	нгада, індонезійська
Релігія	християнство, іслам

Мегаліти в селі нгада.

Розселення, мова, чисельність

Більшість живе в гірських районах, приблизно третина — на узбережжі.

Говорять мовою нгада, яка належить до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов і розпадається на декілька діалектів. Поширена також індонезійська мова.

Чисельність носіїв мови нгада 2018 року оцінювалось у 90 тис. осіб, ще 8,2 тис. осіб нараховували носії мови східна нгада.

Релігія, історія

95,5 % нгада дотримується християнства (католики), що є результатом діяльності місіонерів, яка розпочалась у 1920-і роки. Решта 4,5 % — мусульмани-суніти. У минулому нгада визнавали верховного бога Дева та його жіноче втілення Ніту. Залишки традиційних вірувань і зараз зберігаються в гірських районах.

Нгада вважаються потомками корінного населення острова Флорес, хоча, за їх переказами, їх предки прийшли з острова Ява. Прибережні групи зазнали впливу з боку малайців, бугів, макасарів. У XVI ст. португальські католицькі місіонери розпочали навернення населення острова на християнство.

Господарство

Основне заняття — землеробство, вирощують вологий та суходільний рис, кукурудзу, просо, а також бобові, гарбузи, арахіс, овочі, перець та інші прянощі. Допоміжну роль відіграють мисливство та збиральництво. Тримають у невеликій кількості буйволів, коней, свиней, птицю. Розвинене прибережне морське та річкове рибальство. Скрізь поширене плетіння, на обробці металів, ткацтві, гончарстві спеціалізуються окремі етнографічні групи.

Суспільство, поселення

Села нгада (нуа) мають лінійне планування, в центрі села знаходиться майдан з мегалітичними спорудами, пов'язаними з культом предків. У горах села оточені кам'яними стінами.

Села складаються із дерев'яних хат, що згруповані за належністю до певного роду. Їх населення об'єднується в сусідську громаду. Хати прямокутні в плані, їх ставлять на палях. У горах поширені великі довгі хати, на узбережжі живуть у хатах невеликого розміру. Стіни ховаються під високим і стрімким дахом.

Нгада поділяються на ендогамні роди, що ведуть своє походження від спільного предка й пов'язані спільною територією проживання.

Джерела

• А. А. Бернова. Манггараи. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 320-321. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
• Ngada. Encyclopædia Britannica (англ.)