Національний музей східного мистецтва (Рим)
Національний музей східного мистецтва (Рим) імені Джузеппе Туччі (італ. Museo nazionale d'arte orientale Giuseppe Tucci) — археологічні та мистецькі збірки мистецтва країн Азії, зосереджені в музеї імені Джузеппе Туччі в Римі.
Національний музей східного мистецтва (Рим) | |
---|---|
41°49′57″ пн. ш. 12°28′18″ сх. д. / 41.832464694444° пн. ш. 12.471673638889° сх. д. | |
Тип | національний археологічний[1][2] і художня галерея[1][2] |
Тема | археологія Ближнього Сходуd і історія мистецтва Азіїd |
Назва на честь | Джузеппе Туччі |
Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[3] |
Країна | Італія[3] |
Розташування | Італія Рим, Віа Мерулана, 248. |
Адреса | 00144[3] і 00185[3] piazza Guglielmo Marconi, 14 - Roma[3] |
Засновано | 1957, відкритий у 1958 р. |
Відкрито | 1958 |
Фонд | 2000 документ[2] |
Директор | Mariarosaria Barbera, 2010 р. |
Сайт | museorientale.beniculturali.it |
Національний музей східного мистецтва у Вікісховищі |
Історія закладу
ред.Засновано у 1957 завдяки угоді між Міністерством освіти й Італійським Інститутом Близького та Далекого Сходу. Офіційно музей відкрили 16 червня 1958.
В основі колекції — археологічні знахідки в Тибеті Джузеппе Туччі, чиє ім'я носить музей, та додатки знахідок з експедицій Інституту в Ірані, в Газні (Афганістан), в Пакистані. Невелика кількість експонатів прийшла як дарунки прихильників музею та як придбання закупівельної комісії. В Італії це одна з досить повних колекцій мистецтва та археології Тибету та мистецтва Гандхари.
Приміщення
ред.На місці теперішнього музею колись був жіночий монастир з церквою. Пізніше будівлі придбала родина Бранкаччо, перебудувавши їх у палац. Ця родина відома тим, що дала Ватикану сім кардиналів.
У 20 ст. палац перетворили на багатоквартирний будинок. Після придбання приміщень державою, будівлі пристосували під вимоги музею.
Відділи
ред.- Експозиції — 14 залів (на 2010 р.)
- Тематична бібліотека
- Фондосховище
- Фотоархів тощо.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Il Museo Nazionale d'Arte Orientale a Palazzo Brancaccio, Livorno, Sillabe, 1997.
- C. Delvecchio, «Civiltà lontane al Museo Nazionale d'Arte Orientale», Lazio ieri e oggi, a. XLII, 4, 2006, pp. 124—127.
- Domenico Faccenna. «Museo Nazionale d'Arte Orientale» // Tutela e valorizzazione del patrimonio artistico di Roma e del Lazio, Roma 1964, pp. 27-34;
- Donatella Mazzeo. «La costruzione del Museo Nazionale d'Arte Orientale» \\ Architetti, capomastri, artigiani. Studi offerti a Domenico Faccenna nel suo ottantesimo compleanno, Roma, IsIAO, 2006, pp. 115—120;
- Maurizio Taddei, «Il Museo Nazionale d'Arte Orientale», Il Palatino, a. VIII, 1964, pp. 176—180.