Науменко Володимир Петрович
Володи́мир Петро́вич Нау́менко (нар. 29 липня 1954, Голінка) — український поет, журналіст. Головний редактор журналу «Березіль» (з 2000 року).
| Володимир Петрович Науменко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Володимир Науменко | ||||
| Народився | 29 липня 1954 (70 років) Україна, Голінка | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | поет, журналіст | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка  | |||
| Роки активності | 1976 — дотепер | |||
| Премії |
| |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 29 липня 1954 року в козацькому селі Голінка Бахмацького району Чернігівської області. Родина пережила Голодомор 1932—1933 років (дід та бабуся Здьори по лінії матері).
1976 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1976—1986 роках працював кореспондентом, завідувачем сектору культури газети «Соціалістична Харківщина» (тепер «Слобідський край»).
Творчість
ред.Автор поетичних збірок:
Численні публікації у періодиці. Окремі твори перекладено російською та німецькою мовами.
Лауреат:
- Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2004)
- Премії імені Дмитра Нитченка (2014)
- «Золотої медалі української журналістики» — нагорода Національної спілки журналістів України (2009)
Із січня 2000 року — головний редактор журналу «Березіль» (до 1991 року виходив під назвою «Прапор»).
Співпрацює з провідними письменниками та поетами.
Родина
ред.Одружений. Має двох синів.
Література
ред.- Андріяшик Дарина. Чи знайдуть світло заблудлі птахи? — Літературна Україна, 2000, 25 травня.
- Антонишин Світлана. А під вікном спалахують троянди. — ж. «Київ», 2002, № 7–8, с. 180.
- Білоус-Гарасевич Марія. Яка гарна поезія. — У кн.: Ми не розлучались з тобою, Україно, т. 2, К., Аконіт, 2003, с. 260.
- Зобенко Марія. Земля, що пам'ятає крила, у поезіях Володимира Науменка. — ж. «Вітчизна», 2001, № 5–6, с. 138.
- Кашка Володимир. Заблудлість чи воля? Збірка чи книжка? — ж. «Сучасність», 2004, № 2, с. 150.
- Сизоненко Александр. Летят, но не гаснут слова. — Правда Украины, 2000, 20 грудня.
- Слапчук Василь. Сумирне птаство миру. — ж. «Кур'єр Кривбасу», 2002, № 154, с. 181.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |