Відкрити головне меню

Натан Маєр фон Ротшильд (нім. Rothschild) (*16 вересня 1777 — †28 липня 1836) — міжнародний (англійсько-німецький) банкір, бізнесмен і фінансист єврейського походження, барон. Третій син (з п'яти) засновника династії Маєра Амшель Ротшильда.

Натан Маєр Ротшильд
Nathan Mayer Rothschild
Nathan Rothschild.jpg
Натан Маєр Ротшильд
Народився 16 вересня 1777(1777-09-16)
Франкфурт-на-Майні, Священна Римська імперія
Помер 28 липня 1836(1836-07-28) (58 років)
Франкфурт-на-Майні
Поховання Brady Street Cemetery[d]
Громадянство Велика Британія Німеччина
Національність єврей
Діяльність банківська справа,
Заклад N M Rothschild & Sons[d]
Титул барон
Конфесія юдаїзм
Рід Ротшильди
Батько Маєр Амшель Ротшильд (1744—1812)
Мати Gutle Rothschild[d]
Родичі Anton Schnapper[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Ханна Барента-Коен
Діти Шарлотта Ротшильд, Ліонель Де Рот, Сер Ентоні Де Ротшильд, Натаніель Де Ротшильд, Ханна Маєр Ротшильд, Маєр Амшель Ротшильд, Луїза Ротшильд
Сторінка в Інтернеті rothschild.com
Герб баронів Ротшильд (Прусія)

Зміст

РодинаРедагувати

22 жовтня 1806 року Натан одружився на Ханні Барента-Коен (1783—1850). У шлюбі у них народилися шестеро дітей:

  • Шарлотта (1807—1859) — одружилась із Ансельмом фон Ротшильдом;
  • Ліонель (1808—1879);
  • Ентоні Натан (1810—1876);
  • Натаніель (1812—1870);
  • Ханна Маєр (1815—1864) — одружилась з англійським аристократом сером Генрі Фіцроєм;
  • Маєр Амшель (1818—1874);
  • Луїза (1820—1894) — одружилась із двоюрідним братом батька Карлом фон Ротшильдом.

Початок бізнесуРедагувати

Свою бізнес-діяльність почав в Англії у місті Манчестер, куди переїхав у 1798 році. Бізнес був побудований на торгівлі британським текстилем та фінансах. Однак, через блокування французами протоки Ла-Манш він занепав. Паралельно він займається продажами іноземних векселів та державних цінних паперів на Лондонській фондовій біржі.

В 1809 році Натан Маєр засновує банк NMRothschild&Sons. Через п'ять років британський уряд назначає його головним у фінансуванні військової кампанії проти Наполеона в Португалії та Іспанії. Щорічно банки переводили по 11 і більше мільйонів фунтів золотом з Англії маршалу Веллінгтону і його союзникам. Банки братів Ротшильдів давали можливість це робити швидко і без прострочення платежу. Адже в умовах війни інші банки лихоманило.[джерело?]

Заробіток на інтригахРедагувати

У червні 1815 року Натан Ротшильд заробив ціле багатство на поразці Наполеона у битві при Ватерлоо 18 червня 1815 року.[1]

Внаслідок його інтриг, лондонська газета «Морнінґ Кронікл» 12 червня 1815 року повідомила про перемогу Наполеона при Ватерлоо на кілька днів раніше самої битви. Ротшильд, зігравши на паніці, скупив акції.

Справа в тому, що спочатку перевага знаходилося на стороні Наполеона. Але, англійським військам, якими керував Артур Веллслі допоміг виграти прусський корпус Блюхера. Наполеон втік до Брюсселля.

Кур'єр Натана Ротшильда Ротворд, що спостерігав за битвою, у шторм переправся через Ла-Манш, заплативши рибалкам 2000 франків і розповів все банкіру. У Англії всі вважали, що Артур Веллслі програв битву. Ротшильд негайно почав продавати на біржі свої акції. За ним це робили і решта банкірів. Ціна впала до нуля. І агенти Натана Маєра скупили акції забезцінь. Лише ввечері 21 червня ад'ютант Артур Веллслі майор Генрі Персі доповів уряду, що «Наполеон розбитий».

Хоча, нещодавно[коли?] дослідник Брайан Кеткарт спростував твердження, що Ротшильд першим дізнався в Лондоні про перемогу при Ватерлоо.[2] Натан Маєр на цій оборудці заробив 40 мільйонів фунтів стерлінгів. Реальна інформація, отримана раніше інших, дозволила Ротшильдам вести безпрограшну гру на біржі.

Бізнес-імперіяРедагувати

У 1835 році Натан Маєр заключив контракт з іспанським урядом на купівлю шахти Almaden на півдні Іспанії. Так він фактично стає ртутним монополістом у Європі.[3]

Участь у політиціРедагувати

Натан Маєр Ротшильд також відіграв важливу роль у скасуванні работоргівлі. Він виділив 20 мільйонів фунтів британському уряду на викуп рабів з плантацій[4]

Діти — продовжувачі справиРедагувати

Коли він помер у 1836 році від абсцесу, його власний капітал склав 0,62 % британського національного доходу.[5]

Його син, Ліонель Де Рот (1808—1879), продовжив сімейний бізнес в Англії. В 1847 році він був обраний до палати громад.

Згодом, в 1885 році онука Натаніель Ротшильд (1840—1915) стала депутатом Палати лордів Великої Британії.

ПриміткиРедагувати

  1. Gray, Victor; Aspey, Melanie
  2. Daily Delegraph
  3. https://www.rothschildarchive.org Rothschildarchive.org. Retrieved[недоступне посилання з липень 2019]
  4. http://www.worldcat.org/ Worldcat.org. Retrieved.[недоступне посилання з липень 2019]
  5. The Ascent of Money Niall Ferguson.[недоступне посилання з липень 2019]

ДжерелаРедагувати

  • The Rothschilds; a Family Portrait by Frederic Morton. Atheneum Publishers (1962) ISBN 1-56836-220-X (1998 reprint)
  • The English Rothschilds by Richard Davis. Collins, London (1983) ISBN 0-00-216212-1
  • Лотман Г. Ротшильды — короли банкиров. / пер. с англ. А. Н. Гордиенко. — Минск: Интердайджест, 1997. — 352 с. — ISBN 985-10-0004-3.
  • Amos Elon (1996). Founder: Meyer Amschel Rothschild and His Time. HarperCollins. ISBN 0002557061.