Данилюк Наталія Василівна
Наталія Василівна Данилюк[1] (нар. 4 березня 1981 в селищі Перегінське Рожнятівського району (Івано-Франківська область) — українська поетеса, учитель Перегінського ліцею №1, випускниця Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника, (філологічний факультет, 2005), член Національної спілки письменників України, Асоціація українських письменників, лавреатка літературних премій: Премія імені Андрія Малишка (2015), Премія імені Марійки Підгірянки (2018), імені Анатолія Криловця (2020), імені Василя Юхимовича (2021). Дипломантка ряду літературних конкурсів: III та V Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича», «Чатує в століттях Чернеча Гора», «Ми українці, ми європейці», «Дебют» від видавництва «Доля» (Крим), «Бентежить душу батьківська земля», «З точки зору осені»[2], «Українська мова – мова єднання», «100 творів, які варто прочитати цього літа», «Літературна надія Дніпра», «Ой весна, весна, днем красна…» та літературних Інтернет-конкурсів.
| Данилюк Наталія Василівна | |
|---|---|
| Народилася |
4 березня 1981 (43 роки) Перегінське Рожнятівського району |
| Нагороди | лавреатка літературних премій: Премія імені Андрія Малишка (2015), імені Марійки Підгірянки (2018), імені Анатолія Криловця (2020), імені Василя Юхимовича (2021) |
У 2019 році нагороджена Почесною грамотою від Український фонд культури «За активну творчу, громадську та благодійницьку діяльність на ниві відродження і розвитку національної культури». Поет року за версією журналу "Дніпро" (2014), член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, відповідальний секретар літоб'єднання "Ґорґани"[3], член літературної платформи "Об'єднані словом"[4], літературно-мистецького коша "Ріднокрай".
Авторка семи поетичних збірок. У творчому доробку поетеси Наталі Данилюк[5] поетичні збірки: «Та жінка, що навпроти у вікні...»[6] (2012), «Кульбабова віхола»[7] (2013), «Океан, що навиворіт»[8] (2015), «СвітиТи мусиш»[9] (2018), «Три поетичні струни»[10] (спільно з Любомиром Михайлівим, Лесею Шмигельською) (2020), «Непроминальне» [11](2021),«Чотири октави»[12] (спільно з Лесею Геник, Світланою Ткачук, Наталією Баницькою) (2023).
Вірші авторки друкувалися в літературних та періодичних виданнях: в журналах "Дніпро", "Перевал", "Подільська толока", Галичина (газета), "Українське слово", Культура і життя, Кримська світлиця, а також у колективних збірках та альманахах: «Говорить Майдан», «Воїнам Світла», «Мислити і жити українно», «Україна непереможна», «Склянка Часу», «Антологія сучасної новелістики та лірики України», «Понад усе нам Україна», «Карпатська симфонія», «Серця у дзеркалі любові», «Ковток життя»[13] та ін.
Примітки ред.
- ↑ Слово як блаженство. Наталя Данилюк: Писати потрібно про те, що болить, а не з огляду на політичну кон’юнктуру….
- ↑ Культ особи. Наталя Данилюк.
- ↑ Літературне об'єднання "Ґорґани".
- ↑ Літературна платформа "Об'єднані словом".
- ↑ Зустріч з прикарпатською поетесою Наталією Данилюк «Віртуальний світ творчості».
- ↑ Наталія Данилюк: поетеса, яка малює життя.
- ↑ Побачила світ книга Наталі Данилюк “Кульбабова віхола”.
- ↑ «Океан, що навиворіт» від Наталії Данилюк.
- ↑ Людина – як сонце.
- ↑ Презентація збірки поезій «Три поетичні струни» Наталі Данилюк, Любомира Михайліва, Лесі Шмигельської.
- ↑ Перегінський діамант Наталя ДАНИЛЮК представила свою нову поетичну збірку «Непроминальне».
- ↑ «ІV октави»… насолоди. Побачила світ збірка поезій найяскравіших представників «Об’єднаних словом».
- ↑ "Ковток життя" - Видавництво "Час Змін Інформ".