Вікіпедія

Населення Полтави

Населення Полтави станом на 1 лютого 2015 року становило 294 817 осіб, на місто припадало 20,4% населення Полтавської області. На початку 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Полтава посідала 17 місце[1][2].

Історична динаміка

ред.

Історична динаміка чисельності населення Полтави:[3][4][5][6]

Статево-вікова структура

ред.

За статтю у місті переважали жінки, яких за переписом 2001 року налічувалося 170 567 осіб (53,6%), тоді як чоловіків 147 431 (46,4%). У віці молодшому за працездатний знаходилося 49 104 осіб (15,4%), у працездатному віці — 202 575 осіб (63,7%), у віці старшому за працездатний — 66 319 осіб (20,9%).[7]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[8]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 143 566 22 375 30 393 43 441 34 891 11 939 527
Жінки 167 181 20 885 29 601 47 811 45 112 21 935 1837


Станом на 1 січня 2014 року статево-віковий розподіл населення Полтави був таким:[9]

вік чоловіки жінки обидві статі
0-14 18 670 17 158 35 828
15-64 99 548 111 426 210 974
65 і старше 14 538 27 589 42 127

Національний склад

ред.
Динаміка національного складу населення Полтави за переписами, %
1926[10] 1939[11] 1959[12] 1989[13] 2001[13]
українці  68,4  78,5  79,7  79,8  87,7
росіяни  8,9  9,5  15,6  17,5  10,6
євреї  20,5  9,9  3,4  0,8  0,3

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 95% населення міста, росіяни — 4%.[14]

Мовний склад

ред.
Динаміка рідної мови населення Полтави за переписами, %
мова 1897[15] 1926[10] 1989[13] 2001[16]
українська  56,0  62,7  75,9  85,4
російська  20,5  23,7  23,0  14,1
єврейська  19,9  12,3  0,1

Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста[17].

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 53 % населення міста, російською — 9 %, українською та російською в рівній мірі — 35 %[14].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 75 % населення міста, російською — 12 %[18].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 87 % населення міста, російською — 35 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[19].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Головне управління статистики у Полтавській області. Чисельність населення на 1 лютого 2015 року [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 21 квітня 2015.
  3. ↑ Українське населення в 60–70-х роках XVIII ст. // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1968. — № 1. — c.111. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 14 березня 2016.
  4. ↑ Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи = СПб тип. Ф. Крайя 1840. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
  5. ↑ Ливрон де, В. В. — Статистическое обозрение Российской Империи, 1874 г. Население [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Історична динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 21 квітня 2015.
  7. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Полтавська область[недоступне посилання]
  8. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Полтавська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 12 грудня 2020.
  9. ↑ Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2022.
  10. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Полтавский горсовет. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2015.
  12. ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
  14. ↑ а б https://www.iri.org/wp-content/uploads/legacy/iri.org/ukraine_nationwide_municipal_survey_final.pdf
  15. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Полтава. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 21 квітня 2015.
  16. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область[недоступне посилання]
  17. ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  18. ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
  19. ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Полтави&oldid=42979438