Відкрити головне меню

NanoSail-D2 — перший сонячний нановітрильник НАСА, що розгорнув своє вітрило 20 січня 2011 року на висоті близько 650 км над поверхнею Землі[2]. Наразі NanoSail-D2 є першим і поки що єдиним космічним вітрильником НАСА, що розгорнув своє вітрило у ближньому космосі й здійснює орбітальний рух навколо Землі.

NanoSail-D2
NanoSail-D in orbit (artist depiction).jpg
Художнє зображення NanoSail-D2 на навколоземній орбіті.
Основні параметри
Організація НАСА
Дата запуску 20 листопада 2010
01:25 UTC
Технічні параметри
Маса 4[1]
Платформа 3U супутник-куб
Орбітальні дані
Велика піввісь 7014,59 км
Ексцентриситет 0,0021431
Апоцентр 623 км
Перицентр 654 км
Обертів за добу 14,77
Висота орбіти в середньому 638 км

Характеристики експериментуРедагувати

У розгорнутому стані площа вітрильника сягає 10 м². Його виготовлено з тонкої полімерної плівки, товщиною 3 мікрони[3], що здатна ефективно відбивати сонячне проміння.

Зважаючи на тиск світла вітрильник з достатньою площею вітрила здатен розвинути певний момент руху й подолавши силу земного притягання, збільшити висоту своєї орбіти або й вирватися в міжпланетний простір Сонячної системи. Наразі експеримент NanoSail-D2 заплановано так, що вітрильник має впродовж 70-120 діб увійти у земну атмосферу і згоріти у вигляді метеора.

Сам вітрильник буде легше спостерігати перед тим як атмосфера стабілізує його обертальні рухи[4]. Для того щоб підтримати цікавість населення до цього явища й заохотити спостереження вітрила, НАСА та Spaceweather.com оголосили конкурс на найкращу фотографію вітрильника, поки він ще перебуває на навколоземній орбіті, із першою премією в 500$ США[5].

Історія запускуРедагувати

NanoSail-D2 було запущено на навколоземну орбіту як складову експерименту в рамках запуску супутника FASTSAT (англ. Fast, Affordable, Science and Technology SATellite - перший помірно-кошторисний науково-технологічний супутник) у листопаді 2010 року. Окрім запуску NanoSail-D2 супутник FASTSAT здійснював на борту ще п'ять інших експериментів.

Проте пружина, яка мала викинути нановітрильник у відкритий космос з його упаковки на борту супутника FASTSAT, не спрацювала й з листопада 2010 року вітрильник продовжував перебувати на борту материнського супутника у згорнутому стані. Група інженерів та науковців, відповідальних за запуск вітрильника, майже втратила надію на успіх експерименту, коли 17 січня 2011 року пружина раптово спрацювала й 20 січня 2011 року о 10:00 EST[4] NanoSail-D2 нарешті розгорнув своє сонячне вітрило на навколоземній орбіті, на висоті приблизно 650 км над поверхнею Землі. Інженери все ще вивчають можливі причини, що допомогли розгорнути вітрило.

ПриміткиРедагувати

  1. Krebs, Gunter. NanoSail D. Gunter's Space Page. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2011-04-06. 
  2. Приголомшливе видовище сонячного вітрила (англ.)
  3. NanoSail-D: Mission Overview. Архів оригіналу за 23 січень 2011. Процитовано 6 квітень 2011. 
  4. а б NASA's First Solar Sail NanoSail-D Deploys in Low-Earth Orbit. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2011-01-29. 
  5. NanoSail D: photo contest. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2011-01-29. 

ПосиланняРедагувати