Надрага Олександр Антонович
Олекса́ндр Анто́нович Надра́га (15 жовтня 1885, Бережани — 3 квітня 1962, Самбір) — український вчений-правознавець, громадський діяч та педагог, доктор права, професор римського та цивільного права, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові[1].
| Надрага Олександр Антонович | |
|---|---|
| Народився | 15 жовтня 1885 Бережани |
| Помер | 3 квітня 1962 (76 років) Самбір |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща → .svg){kind=small} →  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | професор римського та цивільного права |
| Відомий завдяки | український вчений-правознавець, громадський діяч та педагог |
| Alma mater | Львівський університет |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| Конфесія | УГКЦ |
| Батько | Антон |
| У шлюбі з | Теодозія Туна |
| Діти | Богдан і Олена |
Життєпис
ред.Його батько був державним службовцем в Бережанах, крім Олександра, в родині виховували ще трьох дітей.
Навчався в гімназії у Львові, потім у Львівському університеті студіював право. Після закінчення навчання відкрив у Львові адвокатську канцелярію.
Професор Таємного університету в 1921—1925 роках, викладав римське право. Згодом стає надзвичайним професором Теологічної академії. В 1939—1947 роках — доцент юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.
30 червня 1941 року був серед підписантів Акту відновлення державності України, серед інших, зокрема, доктор Антін Заплітний, Юрій П'ясецький, доктор Роман Осінчук, доктор Юліян Федусевич.
У жовтні 1947 року усю родину виселили зі Львова з конфіскацією майна на спецпоселення у Західний Сибір — в Анжеро-Судженськ. Перебуваючи на засланні не полишив наукової роботи — написав підручник з римського права. 1957 року родину звільнено із спецпоселення, проте без права на проживання у Львові. Нелегально повернулись до Львова, Олександр та Теодозія прожили кілька років на прихистку у панства Рудницьких, згодом переїхали до міста Самбора.
Помер Олександр Надрага 3 квітня 1962 року у Самборі, а похований в родинному гробівці на 23 полі Янівського цвинтаря у Львові.[2]
1989 року подружжя реабілітоване посмертно.
Родина
ред.1921 року одружився з Теодозією Туною, донькою священика села Ляшки Муровані сучасного Старосамбірського району. Студіювала медицину у Львівському, згодом Віденському університетах, 1917 року — доктор медицини. В роки Визвольних змагань — лікарка-сотник УГА. У польський період працювала як одна із перших жінок-педіатрів у «Народній Лічниці», «Порадні матерів і дитини», була шкільним лікарем у гімназіях сестер Василіянок та «Рідної школи». З 1945 року — лікар-педіатр Обласної Клінічної лікарні.
Родина виховала доньку Олену та сина Богдана.
Примітки
ред.- ↑ Б. Тищик. Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович… [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] — С. 66.
- ↑ Там само, С. 70.
Джерела
ред.- Б. Тищик. Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович: основні віхи життя та праця на юридичному факультеті Львівського Національного Університету імені Івана Франка // Вісник Львівського університету. Серія юридична. — Львів, 2016. — Випуск 62. — С. 64—71.