Вікіпедія

Міхєєв Сергій Олександрович

Міхєєв Сергій Олександрович
Народився28 травня 1967(1967-05-28) (57 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Діяльністьполітик
Alma materфілософський факультет МДУd (1999)
Знання мовросійська
Роки активності1987 — тепер. час
Конфесіяправославна церква
Нагороди
Медаль «Учаснику військової операції в Сирії»
Медаль «Учаснику військової операції в Сирії»
IMDbID 11827340
Сайтmiheev-politolog.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міхєєв.

Сергій Олександрович Міхєєв (нар. 28 травня 1967, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політик, радіо- і телеведучий, пропагандист. Член Центральної ради партії «Справедлива Росія — Патріоти — За правду» з 2021 року. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України. Унесений до бази «центру „Миротворець“»[1].

Життєпис

ред.

Після закінчення середньої школи Сергій Міхєєв почав працювати на заводі «Ізолятор». У 1985—1987 роках проходив військову службу в лавах ЗС СРСР. З 1987 по 1994 рік працював у Військово-повітряній інженерній академії імені професора М. Є. Жуковського. У 1997—2000 роках — співробітник Лабораторії регіональної політики МДУ[2]. У 1998—2001 роках — експерт Центру політичної кон'юнктури Росії.

З 1999 року Сергій Міхєєв працював у Центрі політичних технологій, але у результаті співпраця була припинена. За словами президента цієї організації Ігоря Буніна, причиною стали «ідеологічні розбіжності»[3].

1999 року закінчив філософський факультет (відділення політології) МДУ ім. М. В. Ломоносова[2]. Паралельно з навчанням у МДУ співпрацював із низкою політичних організацій, зокрема з Конгресом російських громад.

З травня 2001 року Сергій Міхєєв ведучий-експерт Центру політичних технологій, політичний оглядач сайту «Політком. ру». З квітня 2004 року — керівник Департаменту країн СНД Центру політичних технологій, з квітня 2005 року — заступник генерального директора. З 2010 року — генеральний директор Інституту Каспійського співробітництва. Сайт організації є медіаагрегатором (збирає інформацію різних сайтів, присвячених регіону)[3].

 
Лекція для особового складу Головного командування Сухопутних військ, 2019 рік

Експерт ІТАР-ТАРС[4]. У 2011—2013 роках працював директором Центру політичної кон'юнктури[5].

Восени 2014 року оголошено персоною нон-грата (небажаною особою) у Євросоюзі з ініціативи Литви, як він сам стверджує, через позицію щодо Євромайдану в Україні[6].

Виступає як експерт у суспільно-політичних ток-шоу « Вечір з Володимиром Соловйовим» та «Недільний вечір з Володимиром Соловйовим». В інтерв'ю Борису Корчевнікову у програмі «Доля людини» Володимир Соловйов зарахував до своїх досягнень розкрутку та «запуск на орбіту» Сергія Міхєєва та інших подібних політологів[7].

З 12 серпня 2016 року працює ведучим передачі «Залізна логіка» на радіо Вести ФМ[8]. Також, він — політичний оглядач телеканалу «Царгород ТБ», а з 3 листопада 2017 року — ведучий програми «Міхеєв. Підсумки»[9]. З 21 січня по 2 серпня 2019 року — ведучий авторської програми «Хто проти?» на телеканалі «Росія-1» (у парі з Володимиром Соловйовим)[10].

З лютого 2020 року — член політради партії «За правду» та член Експертної ради партії. 24 червня 2020 року висунутий партією «За правду» на виборах до Рязанської обласної думи VII скликання. Йшов другим номером у партійному списку[11]. Під час зустрічі з виборцями в Рязані відкрито заявив, що у разі перемоги на виборах не має наміру працювати в обласній думі, і що його внесок полягає в інформаційній підтримці партії.

Після реорганізації партії, з 2021 року — член Центральної ради партії «Справедлива Росія — Патріоти — За правду». У тому ж році повідомив про намір брати участь у майбутніх виборах до Державної думи[12]. Глава експертно-консультаційної Ради при Голові Республіки Крим. Очолює наглядову раду інтернет-видання «Октагон. Медіа».[13]

Критика та скандали

ред.

До початку російського вторгнення в Україну Сергія Міхєєва називали пропагандистом низку українських ЗМІ[14] та європейських політологів — наукових джерел[15], періодично цитуючи його: «Ну якщо ми такі страшні, якщо ми ось-ось нападемо. А за версією Bloomberg вже напали. То, може, виправдаємо їхні дебільні прогнози? Як сказав Сергій Міхєєв, увірвемося з півночі та заходу, рознесемо Київ ядерними ракетами, а на місці випаленої пустелі поставимо 300-метрову статую Путіна. А з очей його світитимуть лазери у бік прекрасних демократій, заражаючи вірусом диктатури, від якого не врятують локдауни та вакцинації»[16].

Сергій Міхєєв поширював дезінформацію, наприклад, заявляючи, що у Брюсселі продають дітей гомосексуалам[17]. Він поширив шість приписуваних політикам сфабрикованих цитат для виправдання втсійського оргнення РоУкраїну[18].

Журналіст The Insider С. Канєв характеризує Міхєєва як пропагандиста, що в шоу Володимира Соловйова та зазначає, що його куратор — полковник ФСБ Валерій Максимов[19]. Кураторство зазначає і О. Яцик, додаючи, що контролював і офіцер Головного управління Генштабу ЗС РФ В. Чернишов (обидва підпорядковані В. Чернову зі служби зовнішньої розвідки РФ)[20][21].

Російський пропагандист Сергій Міхєєв 2 червня 2023 року в ефірі запропонував повністю знищити прикордонні українські території. Зокрема, наполягав на тому, що місто Суми має стати так званою «мертвою зоною», в якій взагалі «не повинно залишитися живих людей».

  "Чому ми цяцькаємося з тією стороною кордону. Її треба перетворити в мертву зону. Там ніхто не повинен жити. Артилерія, авіація, ракети та інше. Місто Суми як би і все інше, не треба, щоб вони жили спокійно. Ми їх не чіпаємо. Прикордонне місто Суми живе спокійно, а чого живете спокійно", - сказав Сергій Міхєєв.[22]  

Санкції

ред.

У жовтні 2022 року, на тлі російського вторгнення в Україну, був внесений до списків санкцій Канади за «причетність у поширенні російської дезінформації та пропаганди»[23][24].

19 жовтня 2022 року Сергія Міхєєва внесено до списку санкцій України оскільки «підтримав агресивну війну Росії проти України»[25][26].

16 грудня 2022 року внесено до списку санкцій Євросоюзу за активну підтримку, реалізацію дій і політики, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету, стабільності та безпеці в Україні[27]. Євросоюз зазначає що Міхєєв у публічних заявах підтримував агресивну війну проти України, насильницьку зміну влади в Україні та ракетні удари по цивільній інфраструктурі України. Також Сергій Міхєєв просував ідеологію «Російського світу» та відкидав легітимність України як суверенної держави[28]. 21 грудня 2022 року, внесений до списку санкцій Швейцарії з аналогічних підстав[29].

Особисте життя

ред.

Одружений. Троє дітей. Православний християнин.

Примітки

ред.
  1. ↑ Михеев Сергей Александрович / Міхєєв Сергій Олександрович / Miheev Sergej Aleksandrovich. https://myrotvorets.center/. Миротворець. Процитовано 3 червня 2023.
  2. ↑ а б В клубе «Импрессум» выступит российский политолог Сергей Михеев // «[[Московский комсомолец]] в Эстонии», 13.02.2014. Архів оригіналу за 13 червня 2018. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  3. ↑ а б Диана Хачатрян, Кирилл Гуськов. Наемники времени [Архівовано 2015-12-12 у Wayback Machine.] «Новая газета», № 132 от 30 ноября 2015.
  4. ↑ Михеев Сергей Александрович( [Архівовано 2014-08-26 у Wayback Machine.]) // ИТАР-ТАСС
  5. ↑ Сергей Михеев [Архівовано 2014-08-26 у Wayback Machine.] // Вести FM.
  6. ↑ Надежда Ермолаева. Российский политолог Сергей Михеев стал персоной нон грата в ЕС // Российская газета, 29.10.2014.
  7. ↑ Эффект Дудя. Что все они скажут Путину, оказавшись перед ним?. Новая газета. 4 жовтня 2017.
  8. ↑ Железная логика с Сергеем Михеевым. Полная версия (12.08.16) на YouTube[недоступне посилання].
  9. ↑ Михеев. Итоги // Царьград ТВ.
  10. ↑ Владимир Кара-Мурза – ст.: Соловьев зарабатывает на третью виллу. Собеседник. 29 січня 2019. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 3 червня 2023.
  11. ↑ Партия «За правду» выдвинула кандидатов на выборы в Рязанскую облдуму. Сетевое издание 62ИНФО. 24 червня 2020.
  12. ↑ Борец с «пятой колонной» и дежурный политолог из шоу Соловьева. znak.com. 15 квітня 2021. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 3 червня 2023.
  13. ↑ Редакция. Октагон. Медиа.
  14. ↑
  15. ↑ Andrei Yeliseyeu. «Talking heads» on state television channels: Who they are and what they are broadcasting. Процитовано 3 червня 2023. Well-known pro-Kremlin propagandists and radio and television presenters (Vladimir Solovyov, Vladimir Kornilov, Sergey Mikheev, Roman Babayan, Armen Gasparyan, Alexander Sosnovsky, Dmitry Kulikov, Andrey Kondrashov, etc.) are widely represented. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка)
  16. ↑ «Разнести Киев ядерными ракетами»: украинцы ответили пропагандисту Азаренку (видео)
  17. ↑ Misogynist and Homophobic Quotes of Russian Elites: «There is a Fair to Sell the Children to Homosexuals in Europe»
  18. ↑ FABRICATED QUOTES IN THE NAME OF WESTERN POLITICIANS ABOUT RUSSIA
  19. ↑ Провал башни. В Кремле заменят кадры, отвечающие за внешнюю политику
  20. ↑ KREMLIN TECHNOLOGIES IN THE PATRIOTS’ CAMPAIGN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2023. Процитовано 3 червня 2023.
  21. ↑ Rumors of Heads Rolling in Russia's Deep State
  22. ↑ "Треба зробити мертву зону": російський пропагандист хоче знищити Суми. glavred.net (укр.). Процитовано 3 червня 2023.
  23. ↑ В санкционные списки Канады вошли Машков, Певцов и Канделаки. Радио Свобода (рос.). Процитовано 17 жовтня 2022.
  24. ↑ Global Affairs Canada (9 серпня 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  25. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  26. ↑ МИХЕЕВ Сергей Александрович - биография, досье, активы. Война и санкции (рос.). Архів оригіналу за 10 квітня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
  27. ↑ Лепс, «Гоблин» и жена миллиардера: EUobserver узнал детали нового пакета санкций ЕС. Forbes.ru (рос.). Процитовано 18 грудня 2022.
  28. ↑ Official Journal of the European Union // COUNCIL REGULATION (EU) 2022/2474. — Т. Volume 65, Число 16 (12). — С. 547.
  29. ↑ Mikheev Sergei Alexandrovich. Opensanctions (англ.). Процитовано 10 квітня 2023.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхєєв_Сергій_Олександрович&oldid=43614485