Міхал Клеофас Огінський

польський композитор, політичний діяч
(Перенаправлено з Міхал Огінський)

Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; 25 вересня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — 15 жовтня 1833, Флоренція) — польський композитор, державний діяч Речі Посполитої та Російської імперії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.

Міхал Клеофас Огінський
пол. Ogiński Michał Kleofas
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 вересня 1765(1765-09-25)
Місце народження Гузув, Мазовецьке воєводство
Дата смерті 15 жовтня 1833(1833-10-15) (68 років)
Місце смерті Флоренція
Поховання Санта-Кроче
Роки активності 1788[1]1833[1]
Громадянство Річ Посполита, Російська імперія і Велике герцогство Тосканське
Професія композитор
Жанри опера
Нагороди
Орден Білого Орла
Орден Білого Орла
Батько Andrzej Ignacy Ogińskid
Мати Паула Шембекd
Діти Amelia Załuskad, Ireneusz Kleofas Ogińskid, Franciszek Ksawery Ogińskid і Emma Ogińskad
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

З 1789 р. — мечник литовський. 17901791 — надзвичайний королівський посол в Нідерландах. 17931795 — підскарбій великий литовський.

1794 — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.

 
Поштова марка Білорусі, 1994 рік

Після послаблення надій на відновлення незалежності і оголошення амністії в 1802 році повернувся на терени Російської імперії й оселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусі). У 1807 році зустрічався з Наполеоном в Італії.

1810 року переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою.

Впродовж 18101812 років був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.

1817 року переїхав у Вільно.

1823 року проблеми зі здоров'ям змусили його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.

Був похований у Флоренції, в церкві Санта Кроче.

Творчість ред.

 

Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, зокрема, полонеза «Прощання з батьківщиною» (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п'єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.

Також Огінському початково приписували авторство мелодії «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький). Проте архівні записи спростовують це, і на сьогодні мелодія вважається народною[2].

Примітки ред.

Посилання ред.