Мінаков Михайло Анатолійович
Миха́йло Анато́лійович Мінако́в (нар. 6 жовтня 1971, Ленінськ, Волгоградська область) — філософ, дослідник історії модерності та пострадянських ідеологій, доктор філософських наук[2], керівник української дослідницької програми в Інституті Дж. Кеннана (з 2018 р.), професор катедри філософії та релігієзнавства Києво-Могилянської академії у 2008—2018[2], голова Кантівського товариства в Україні (2013-18), головний редактор журналу «Ідеологія і політика»[3]. Виріс у селі Відрадне на Запоріжжі. Мешкає у Києві та Мілані.
| Мінаков Михайло Анатолійович | |
|---|---|
_(cropped).jpg) Михайло Мінаков у 2013 | |
| Народився |
6 жовтня 1971 (52 роки) Ленінськ, Волгоградська область |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | філософ, історик |
| Галузь | політична історія[1] і політична філософія[1] |
| Alma mater | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Знання мов | українська[1] |
| Заклад | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| Сайт | minakovphilosophy.com |
Освіта і наукові ступені ред.
- фельдшер (1990),
- неповна вища освіта з історії (Запорізький державний університет, 1993),
- бакалавр філософії (Національний університет Києво-Могилянська академія, 1996),
- магістр філософії (Національний університет Києво-Могилянська академія, 1998),
- кандидат філософських наук (Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України, 2000),
- доктор філософських наук (Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України, 2007).
Також має додаткову освіту з політичного аналізу та проектного управління.
Стажування: Університет Європейський університет Віадрина (2017—2018), Krupp Wisseschaftskolleg Greifswald (2013-14), Міжнародний дослідницький центр ім. В.Вілсона (2012-13), Гарвардський університет (2013; 2010), Аспенський інститут (2008; 2007), Кембриджський університет (2001), Інститут відкритого суспільства/Центрально-Європейський університет (2000—2001), Дрезденський університет (1993—1994).
Трудова діяльність ред.
Почав працювати в 1988 («швидка допомога», пологовий будинок, сільський ФАП).
З 1998 по 2018 викладав у Києво-Могилянській академії, паралельно працює в міжнародних освітніх та розвиткових програмах. З 2016 викладає в Європейському університеті Віадріна (Німеччина).
З 2017 працює в Інституті Дж. Кеннана при Міжнародному науковому центрі ім. В. Вілсона[4].
Автор п'яти книг та понад ста статей з політичного і культурного аналізу, філософії та історії[5].
Теоретичні роботи та емпіричні дослідження Мінакова сфокусовані на проблемах ідеології, політичної уяви, плюралістичної онтології та аісторичності людини.
Громадська діяльність ред.
- Посол Доброї волі ПРООН в Україні (2017—2018)
- Старший дослідник та головний редактор Kennan Focus Ukraine (з 2017)
- Член Академічної Ради Центру досліджень Східної Європи та міжнародних відносин у Берліні (з 2017)
- Член російського «Вольного исторического общества»[6] (з 2014).
- Голова Кантівського товариства в Україні (з 2013)[7]
- Член Правління, Інститут Критики, член редколегії, Часопис «Критика» (з 2010)
- Член Редакційної колегії, «Український гуманітарний огляд» (з 2004)
- Член, потім голова Програмної ради Проекту перекладів МФВ (2005—2008)
- Голова, потім член Ради Асоціації випускників УШПС (2006—2011)
- Член Оргкомітету Східної групи грантодавців, European Foundation Center (2008)
- Член Правління Українського форуму благодійників (2007—2008)
- Член Правління, Східноєвропейська мережа лідерів (проект Ради Європи в Україні, Молдові, Грузії, Вірменії та Азербайджані) (2008—2010)
Різне ред.
Вдруге одружений, має доньку.
Захоплення: фотографія, нумізматика, спорт.
Бібліографія ред.
- Minakov M. Development and Dystopia: Studies in post-Soviet Ukraine and Eastern Europe, Stuttgart: ibidem, expected: March 2018.
- Minakov M. and Rabkin Y. (editors) Demodernization: Future in the Past, Stuttgart: ibidem, expected: April 2018.
- Мінаков М. Леополіс. Подія міста // Мацевко І., Мудрий М. (упор.) У ратуші міста Львова. Від бурмистрів до міських голів. Львів: ГВС, 2016. 5-6.
- Minakov M. A Decisive Turn? Risks for Ukrainian Democracy After the Euromaidan, in: Carnegie Regional Insight, Carnegie Endowment for International Peace, February 3, 2016.
- Minakov M. The De-Modernization Current: An Approach to Understand Ethical and Political Challenges of Post-Soviet Societies, Global Political Theory and «Charitas in Veritate», Lviv: UCU (2016), 36–49.
- Мінаков М. Подія первинного досвіду і філософія. Метатеорія досвіду в Канта і Квайна, Sententiae, 2015, #2, 64-74.
- Минаков М. Утопические образы Запада и России у сторонников Евромайдана и их противников: элементы идеологического оформления конфликта в Украине 2013—2014 гг. // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. — № 2, 2013.
- Minakov M. New Ukrainian Exceptionalism (in Eng, in co-authorship with Matt Rojansky), in: Yale Global, 23 June 2015.
- Minakov M. Moses und Prometheus. Die Ukraine zwischen Befreiung und Freiheit, Transit, Nr. 44 (2013), pp. 55-70.
- Minakov M. The Language of Dystopia, Russian Politics and Law, 5 (49), 2011, 34-43.
- Мінаков М. Трансформація філософської освіти в Україні у 1986—1995 рр. // Філософська освіта в Україні: історія і сучасність : [колективна монографія / Ткачук М. Л. ... [та ін.] ; Національний університет "Києво-Могилянська академія". — Київ: [Аграр Медіа Груп], 2011. — с. 192—228.
- Минаков М. Толковый словарь опечаток, слов живаго суржика бытия. — Киев: Цех,. 2008. — 40 с. Друге видання (2010 року) доступно тут.
- Мінаков М. Історія поняття досвіду: Монографія. — Київ: ПАРАПАН, 2007. — 380 с.
- Мінаков М. Вчення Канта про віру розуму. — Київ: Центр практичної філософії, 2001. — 139 с.
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б НаУКМА. Кафедра філософії та релігієзнавства. Викладачі. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 29 січня 2013.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20170105180856/http://ideopol.org/ Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Mykhailo Minakov. Wilson Center (англ.). 16 травня 2012. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 14 листопада 2018.
- ↑ Фонд якісної політики. Наша команда. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 29 січня 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Журнал «Критика», липень-серпень 2012, сторінка 1.
Посилання ред.
- Особистий сайт (англ.)
- Особиста сторінка на Academia.edu.