Мізецька Ірина Борисівна

Ірина Борисівна Мізецька
Народилася 26 квітня 1911(1911-04-26)
с. Ріпки (тепер Чернігівської області, Російська імперія
Померла 4 березня 1994(1994-03-04) (82 роки)
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія УРСРУкраїна Україна
Діяльність хімікиня
Alma mater Київський державний університет ім. Тараса Шевченка
Галузь хімія
Заклад Інституту напівпровідників АН УРСР
Посада старший науковий співробітник
Звання доктор хімічних наук
Ступінь професор, член-кореспондент АН УРСР
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки — 1981

Мізецька Ірина Борисівна (26 квітня 1911(19110426), с. Ріпки (тепер Чернігівської області) — 4 березня 1994 — український хімік, доктор хімічних наук (1972), професор (1981).

НавчанняРедагувати

Закінчила Київський університет у 1937 році[1].

Трудова діяльністьРедагувати

Трудову діяльність почала у 1937 році в Інституті хімічної технології АН УРСР (зараз Інститут органічної хімії НАН України).

До початку другої світової війни (1938—1940 рр.) І.Мізецька також працювала на посаді молодший науковий співробітник Інституту фізики АН УРСР. У 1940 році перейшла до Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР. Тут вона займалась проблемами синтезу порошкоподібних напівпровідникових матеріалів та хімічним аналізом отриманих матеріалів.

У 1954 році вона повернулась до Інституту фізики АН УРСР, де обійняла посаду старший науковий співробітник. Нею були вперше отримані фоточутливі монокристали CdS з газової фази в атмосфері аргону, а через рік були синтезовані пластинчаті монокристали твердих розчинів CdSxSe1-x. Надалі відпрацьовувалась технологія вирощування великих монокристалів з заданими властивостями інших твердих розчинів на основі напівпровідникових сполук типу AIIBVI, зокрема, CdSxTe1-xта Zn1-xCdxS.

Втім, при створенні в 1960 році Інституту напівпровідників АН УРСР (зараз Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є Лашкарьова НАН України) до його складу як структурна одиниця ввійшла і лабораторія хімії напівпровідників, яку очолила І.Мізецька.

В 1961 році лабораторія була реорганізована у відділ хімії напівпровідників, яким вона незмінно керувала до 1983 року.

Наукова діяльністьРедагувати

В 1940 році вступила до аспірантури Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, а згодом в Інституті загальної та неорганічної хімії (ІЗНХ) ім. М. С. Курнакова АН СРСР у Москві.

Наукові дослідження стосуються фізики та хімії напівпровідників та напівпровідникового матеріалознавства. Їй належать визначні результати в розробці методик вирощування монокристалів та плівок напівпровідникових сполук типу AIIBVI та твердих розчинів на їх основі, хімічного аналізу вирощених зразків та визначенню хімічної взаємодії цих напівпровідників з різними речовинами.

Вона підготувала одного доктора та 11 кандидатів наук.

Основні наукові напрямки:

  • розробка ефективних методик вирощування монокристалічних зразків халькогенідів цинку та кадмію і твердих розчинів на їх основі.
  • визначення концентрації домішок в монокристалах і плівках синтезованих напівпровідникових матеріалів та дослідження відхилення їхнього складу від стехіометрії.

Наукові праціРедагувати

І.Мізецька — автор майже 200 наукових публікацій, в тому числі двох монографій.

  • Мизецкая И. Б. Экспрессный метод полярографического определения малых количеств меди в алюминиевых сплавах / И. Б. Мизецкая. — ЖПХ, 1946. — 190 с.
  • Мизецкая И. Б. Полярографическое определение малых количеств свинца [с предварительным выделением последнего карбонатом кальция]. Зав. лаб. / И. Б. Мизецкая. — 1949. — № 4. — С. 410—411.
  • Мизецкая, Ирина Борисовна.
  • Физико-химические основы синтеза полупроводниковых монокристаллов / И. Б. Мизецкая, Л. Д. Буденная, Н. Д. Олейник . — Киев: Наукова думка, 1975 . — 75 с.

НагородиРедагувати

  • Державна премія Української РСР в галузі науки і техніки за цикл наукових досліджень в області хімії і технології напівпровідникових сполук типу AIIBVI (1981).
  • Бронзова медаль імені М. С. Курнакова АН СРСР[2]

ПриміткиРедагувати