Відкрити головне меню

Дмитро́ Іллі́ч Мізе́рний (нар. 21 квітня 1936, Кишинів, СРСР — пом. грудень 1989, Донецьк, СРСР) — радянський футболіст, що виступав на позиції нападника. Найбільш відомий завдяки виступам у складі донецького «Шахтаря» та одеського СКА. Майстер спорту СРСР (1961). Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер та арбітр республіканської категорії.

Ф
Дмитро Мізерний
Mizernii di.jpg
Особові дані
Повне ім'я Мізерний Дмитро Ілліч
Народження 21 квітня 1936(1936-04-21)
  Кишинів, СРСР
Смерть грудень 1989 (63 роки)
  Донецьк, СРСР
Зріст 170 см
Вага 66 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1958–1960 СРСР СКА О 97 (2)
1961–1966 СРСР «Шахтар» Д 168 (13)
1967 СРСР «Азовець» 40 (4)
Суддівська діяльність
Громадянство СРСР СРСР
Місто Донецьк
Категорія Республіканська
Роки Змагання Ігор
1975—1980 СРСР Перша ліга СРСР
1977—1980 СРСР Друга ліга СРСР
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

ЖиттєписРедагувати

Дмитро Мізерний народився в Кишиневі. Протягом 19541955 років виступав у складі місцевого «Спартака», що брав участь у змаганнях колективів фізкультури. У 1956 році перейшов до аматорського клубу ОДО (Одеса), що згодом змінив назву спочатку на СКВО, а потім і на СКА. Разом з командою Мізерний пройшов шлях від колективів фізкультури до переможців I зони класу «Б».

У 1961 році талановитий півзахисник перейшов до лав донецького «Шахтаря», разом з яким у першому ж сезоні здобув Кубок СРСР. Наступного сезону «гірникам» вдалося повторити успіх, а у 1963 році вони поступилися в фіналі московському «Спартаку». Загалом за «Шахтар» Дмитро Мізерний виступав протягом семи сезонів, відігравши в «помаранчево-чорній» формі більше 200 матчів в усіх турнірах та забивши 17 м'ячів.

Завершував кар'єру в ждановському «Азовці», де також був одним з ключових гравців. У 1968 році розпочав тренерську кар'єру — спочатку входив до тренерського штабу красноармійського «Вуглика», а у 1971 році допомагав Віктору Чанову тренувати донецький «Локомотив». Згодом тривалий час обслуговував матчі різних ліг чемпіонату СРСР як арбітр республіканської категорії[1].

Помер в Донецьку в грудні 1989 року.

ДосягненняРедагувати

Командні здобутки
Особисті відзнаки

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати