Відкрити головне меню

Міжвоєнна криза в Ічкерії — протиріччя між чеченськими націоналістами (Аслан Масхадов, Сулім Ямадаєв) і ваххабітами-панісламістами (Зелімхан Яндарбієв, Шаміль Басаєв) в ЧРІ.

Зміст

ПередумовиРедагувати

Активізація ваххабітів в сусідньому Дагестані розколола Ічкерія на помірних (Аслан Масхадов), які проводили політику невтручання в справи російського Дагестану, і радикалів (Шаміль Басаєв), які прагнули «надати допомогу братам по вірі».

ХронологіяРедагувати

Після підписання Хасав'юртівської угоди і виведення російських військ в 1996 році миру і спокою в Чечні і прилеглих до неї регіонах не настало.

Чеченські кримінальні структури безкарно робили бізнес на масових викраденнях людей. Регулярно відбувалося захоплення заручників з метою викупу - як офіційних російських представників, так і іноземних громадян, які працювали в Чечні - журналістів, співробітників гуманітарних організацій, релігійних місіонерів і навіть людей, які приїздили на похорон родичів. Зокрема, в Надтеречном районі в листопаді 1997 року були захоплені два громадянина України, що приїхали на похорони матері, в 1998 році в сусідніх республіках Північного Кавказу регулярно викрадалися і вивозилися в Чечню турецькі будівельники і бізнесмени, в січні 1998 року у Владикавказі (Північна Осетія) був викрадений громадянин Франції, представник Верховного комісара ООН у справах біженців Венсент Коштель. Він був звільнений в Чечні через 11 місяців після взяття у полон, У жовтні 1998 в Грозному викрадено чотирьох співробітників британської фірми «Грейнджер телеком» (в грудні вони були жорстоко вбиті і обезголовлені. Бандити наживалися на викраденні нафти з нафтопроводів і нафтових свердловин, виробництві та контрабанді наркотиків, випуск і поширення фальшивих грошових купюр і нападах на сусідні російські регіони. На території Чечні були створені табори для навчання бойовиків — молодих людей з мусульманських регіонів Росії. Сюди прямували з-за кордону інструктори з мінно-підривній справі і ісламські проповідники. Значну роль в житті Чечні стали грати численні арабські добровольці. Головною їх метою стала дестабілізація становища в сусідніх з Чечнею російських регіонах і поширення ідей сепаратизму на північнокавказькі республіки (в першу чергу Дагестан, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балкарія).

На початку березня 1999 року в аеропорту Грозного бойовиками був викрадений повноважний представник МВС РФ в Чечні Геннадій Шпигун. [1] Для російського керівництва це було свідченням того, що президент ЧРІ Масхадов не в змозі самостійно боротися з тероризмом. [2] Федеральний центр вжив заходи посилення боротьби з чеченськими бандформуваннями: були озброєні загони самооборони і посилені міліцейські підрозділи по всьому периметру Чечні, на Північний Кавказ були відправлені кращі оперативники підрозділів по боротьбі з етнічною організованою злочинністю, з боку Ставропілля були виставлені кілька ракетних установок «Точка-У», призначених для нанесення точкових ударів. Була введена економічна блокада Чечні, яка призвела до того, що грошовий потік з Росії став різко вичерпуватися. Через посилення режиму на кордоні все важче стало переправляти в Росію наркотики і захоплювати заручників. Бензин, що виготовляється на підпільних заводах, стало неможливо вивезти за межі Чечні. Була також посилено боротьбу з чеченськими злочинними угрупованнями, які активно фінансували бойовиків в Чечні. У травні-липні 1999 року чечено-дагестанський кордон перетворився в мілітаризовану зону. В результаті доходи чеченських польових командирів різко скоротилися і у них виникли проблеми із закупівлею зброї і платою найманцям [3]. У квітні 1999 року головкомом внутрішніх військ був призначений В'ячеслав Овчинников, який успішно керував бойовими операціями під час Першої чеченської війни. У травні 1999 року російські вертольоти завдали ракетного удару по позиціях бойовиків Хаттаба на річці Терек у відповідь на спробу бандформувань захопити заставу внутрішніх військ на чечено-дагестанському кордоні. Після цього глава МВС Володимир Рушайло заявив про підготовку масштабних превентивних ударів.

НаслідкиРедагувати

У серпні 1999 бойовики Басаєва вторглися в Дагестан, що стало формальною причиною Другої чеченської війни, а дехто пішов на угоду з федеральним урядом, інші (в тому числі президент Масхадов) зайняли проміжну позицію, але в кінцевому рахунку приєдналися до ісламістів.

ПриміткиРедагувати