Міагра блискучопера

вид птахів
Міагра блискучопера
Блискучопера міагра (самець)
Блискучопера міагра (самець)
Блискучопера міагра (самиця)
Блискучопера міагра (самиця)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Монархові (Monarchidae)
Рід: Міагра (Myiagra)
Вид: Міагра блискучопера
Myiagra alecto
(Temminck, 1827)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Drymophila alecto
Monarcha alecto
Piezorhynchus alecto
Piezorhynchus nitidus
Посилання
Вікісховище: Myiagra alecto
Віківиди: Myiagra alecto
ITIS: 561283
МСОП: 22707409
NCBI: 338447

Міа́гра блискучопера[2] (Myiagra alecto) — вид горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae). Мешкає в Австралії, Індонезії та Папуа Новій Гвінеї.

Самиця в гнізді

Підвиди

ред.

Виділяють вісім підвидів:[3]

  • M. a. alecto (Temminck, 1827) — північні і центральні Молуккські острови;
  • M. a. longirostris (Mathews, 1928) — Танімбарські острови;
  • M. a. rufolateralis (Gray, GR, 1858) — острови Ару;
  • M. a. chalybeocephala (Lesson, R & Garnot, 1828) — острівці на захід від Нової Гвінеї, Нова Гвінея, острови Бісмарка;
  • M. a. lucida Gray, GR, 1858 — острівці на схід від Нової Гвінеї, острови Д'Антркасто і Луїзіади;
  • M. a. manumudari (Rothschild & Hartert, E, 1915) — острів Манам[en];
  • M. a. melvillensis (Mathews, 1912) — північно-західна і північна Австралія;
  • M. a. wardelli (Mathews, 1911) — південь Нової Гвінеї, північно-східна і східна Австралія.

Поширення і екологія

ред.

Блискучопері міагри живуть в тропічних і мангрових лісах, в прибережних заростях поблизу озер і річок, на болотах.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Myiagra alecto. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Monarchs. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 17 September 2021.