Мєсяцев Микола Миколайович

Микола Миколайович Мєсяцев (3 липня 1920(19200703), місто Вольськ, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 3 вересня 2011, місто Москва) — радянський державний діяч, дипломат, надзвичайний і повноважний посол СРСР в Австралії, голова Комітету з питань радіомовлення і телебачення при РМ СРСР, секретар ЦК ВЛКСМ. Член Бюро ЦК ВЛКСМ у 1956—1959 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1971 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання. Кандидат юридичних наук (1955).

Мєсяцев Микола Миколайович
Народився 3 липня 1920(1920-07-03)
Вольськ, Саратовська губернія, Російська СФРР
Помер 3 вересня 2011(2011-09-03) (91 рік)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Військово-юридична академія РКЧАd
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Заклад Інститут наукової інформації з суспільних наук РАН
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Пошани орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За взяття Кенігсберга»

ЖиттєписРедагувати

Народився в багатодітній родині рахівника-статистика заводу. Після смерті батька в 1930 році разом із родиною переїхав до села Щурово біля міста Коломни Московської області, з 1932 року жив у Москві. У 1936 році вступив до комсомолу. У 1937 році закінчив середню школу № 279 (колишню № 36) в місті Москві.

У 1937—1940 роках — студент Московського юридичного інституту, закінчив три курси. У 1940 — вересні 1941 року — слухач військово-морського факультету Військово-юридичної академії Червоної армії, військовий юрист.

Член ВКП(б) з травня 1941 року.

У вересні 1941 — березні 1942 року — молодший слідчий III-го (контррозвідувального) Управління Народного комісаріату військово-морського флоту СРСР. У березні 1942 — квітні 1943 року — слідчий Управління особливих відділів НКВС СРСР.

У 1943 році — заступник начальника Особливого відділу НКВС 5-ї гвардійської армії. У 1943 — вересні 1945 року — начальник слідчої частини контррозвідувального відділу «СМЕРШ» Народного комісаріату оборони СРСР 5-ї гвардійської армії.

У вересні 1945 — травні 1946 року — в Головному управлінні контррозвідки «СМЕРШ» Народного комісаріату оборони (Міністерства збройних сил) СРСР.

У липні 1946 — 1948 року — інструктор, відповідальний організатор організаційно-інструкторського відділу ЦК ВЛКСМ.

У 1948—1950 роках — 2-й секретар ЦК ЛКСМ Молдавії.

У 1950—1952 роках — заступник завідувача відділу комсомольських органів ЦК ВЛКСМ.

У вересні 1952 — червні 1955 року — аспірант Академії суспільних наук при КПРС.

У січні — червні 1953 року — помічник начальника Слідчої частини з особливо важливих справ МДБ (МВС) СРСР.

У червні 1955 — 1959 року — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК ВЛКСМ.

6 квітня 1956 — 22 жовтня 1959 року — секретар ЦК ВЛКСМ.

У 1959—1962 роках — 1-й заступник голови правління Всесоюзного товариства з поширення політичних і наукових знань «Знання».

У січні 1962 — лютому 1963 року — радник-посланник Посольства СРСР у Китайській Народній Республіці.

У 1963 — жовтні 1964 року — заступник завідувача відділу ЦК КПРС по зв'язках із комуністичними і робітничими партіями соціалістичних країн.

30 жовтня 1964 — 9 грудня 1965 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із радіомовлення і телебачення. Одночасно 30 жовтня 1964 — 2 жовтня 1965 року — міністр СРСР.

9 грудня 1965 — 17 квітня 1970 року — голова Комітету з питань радіомовлення і телебачення при Раді міністрів СРСР.

24 червня 1970 — 14 липня 1972 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Австралії. З липня 1972 року — посол із особливих доручень Міністерства закордонних справ СРСР.

2 серпня 1972 року виключений із членів КПРС з формулюванням: «За грубе порушення норм партійного моралі під час перебування надзвичайним і повноважним послом СРСР в Австралійському Союзі і нещирість при розгляді персональної справи».

У грудні 1972—1988 роках — старший науковий співробітник, у 1988 році — завідувач відділу історичних наук Інституту наукової інформації із суспільних науках Академії наук СРСР.

Відновлений в членах КПРС 18 травня 1984 року.

Обирався членом редколегій журналів «Молодий комуніст» і «Журналіст», секретарем Спілки журналістів СРСР, членом Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР в галузі літератури і мистецтва, членом Президії профспілки працівників культури СРСР.

З грудня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 3 вересня 2011 року. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати