Музика (видавництво)
Видавництво «Му́зика» (рос. Издательство «Музыка») — найбільше і найстаріше радянське, а нині російське спеціалізоване видавництво в галузі музичного мистецтва. Засноване 1918 року.
| Музыка | |
|---|---|
 | |
| Тип | видавництво музики |
| Організаційно-правова форма господарювання | відкрите акціонерне товариство |
| Галузь | видавнича справа |
| Засновано | 1918 |
| Штаб-квартира | Москва |
| musica.ru | |
Історія
ред.Попередником видавництва була нотноторгова та видавнича фірма російського музичного видавця Петра Івановича Юргенсона — «П. Юргенсон»[ru], яка розпочала свою діяльність у музично-видавничій галузі 1861 року. Підприємство видало значний об'єм педагогічної літератури, опублікувало велику кількість творів російської та зарубіжної музики. Після смерті Петра Юргенсона у 1904 році його справу успішно продовжив його син Борис Петрович Юргенсон[1].
1918 року фірма була націоналізована і до 1921 року продовжила роботу як підрозділ Музичного відділу Народного комісаріату просвіти РСФРР, а потім як Музсектор Держвидаву РРФСР. У 1930 році установа набула самостійності і стала називається — «Музгіз» (разом з відділенням у Ленінграді увійшло у сиситему Об'єднання державних книжково-журнальних видавництв). З 1954 року — у системі Головвидаву при Міністерстві культури СРСР. У 1964 році на базі видавництв «Музгізу» та «Радянського композитора» було утворене Всесоюзне видавництво «Музика» з подвійним підпорядкуванням — Комітету з питань друку при Раді Міністрів СРСР і Спілці композиторів СРСР[2], яке 1967 року знову розділилося на два видавництва — «Музика» і «Радянський композитор»[3] і знову стало самостійним[2].
До 1992 року працювало в системі Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі. До 2003 року мало філію в Санкт-Петербурзі. У віданні видавництва «Музика» перебувала Спеціальна бібліотека (Нотниця) — одне з найбільших в СРСР нотосховищ (2007 року передана до бібліотеки Московської консерваторії)[2].
Працівники
ред.Видавництво в різний час очолювали російські музиканти: Павло Ламм, Ігор Белза, Костянтин Фортунатов; тут працювали Микола Жиляєв, Юрій Оленєв, Сергій Павчинський, Василь Кисельов, Костянтин Титаренко, Євгенія Гордєєва, Ангеліна Зоріна. З 1988 року головний редактор Валентина Рубцова. З 2003 року директор Марк Зільберквіт[2].
Продукція
ред.За радянських часів — найбільше музичне видавництво країни, випускало ноти (зокрема об'ємні оперні клавіри та складні партитури)[2], російську і закордонну класичну музичну літературу, твори радянських композиторів, книги з естетики і музикознавства, підручники. Станом на початок 1980-х щорічний наклад становив понад 10 мільйонів екземплярів[4]. Після розпаду СРСР ці традиції збереглися. Серед найбільших проєктів останніх років:
- «Тематико-бібліографічний покажчик творів Петра Чайковського» (2003);
- повне Зібрання творів Олександра Скрябіна (у 12 томах, 2011—2021)[2].
Примітки
ред.Література
ред.- К. А. Фортунатов. «Музыка» // Корто — Октоль : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1976. — Ствп. 751—752. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 3). (рос.);
- «Музыка» // Книговедение: энциклопедический словарь / Н. М. Сикорский. — Москва : Советская энциклопедия, 1982. — С. 363. (рос.)