Вікіпедія

Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль

Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль — громадський караїмський музей, що діє в Євпаторії з 1996 року.

Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль
45°11′55″ пн. ш. 33°22′27″ сх. д. / 45.19861111113877428° пн. ш. 33.37416666669477650° сх. д. / 45.19861111113877428; 33.37416666669477650Координати: 45°11′55″ пн. ш. 33°22′27″ сх. д. / 45.19861111113877428° пн. ш. 33.37416666669477650° сх. д. / 45.19861111113877428; 33.37416666669477650
Тип музей етнографії і культурна спадщина
Статус спадщини пам'ятка культурної спадщини України і об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd
Країна Україна Україна
Розташування Євпаторія
Адреса вул. Караїмська, 68
Засновник Кушуль Семіта Ісааківна
Засновано 10 серпня 1996
Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль
Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль (Автономна Республіка Крим)
Мапа

Історія ред.

 
Семіта Кушуль у молодості

Відкритий 10 серпня 1996 при Комплексі караїмських кенас Євпаторії в одному з приміщень колишнього караїмського мідрашу — пам'ятки містобудування та архітектури регіонального значення[1]. В основу фондів лягли матеріали, зібрані протягом десятиліть караїмськими громадськими діячами С. І. Кушуль і Б. Я. Кокенаєм, передані Семітою Ісааківною навесні 1996 року національно-культурному караїмської товариству Євпаторії «Кардашлар» (нині Місцева громадська організації «Національно-культурна автономія караїмів міської округ Євпаторія „Кардашлар“»)[2]. Перерізала стрічку на церемонії відкриття сама Семіта Кушуль, ім'я якої в той же день було вирішено присвоїти музею[3].

Першим наглядачем і зберігачем музейних фондів був лікар-рентгенолог, заслужений лікар Автономної Республіки Крим Костянтин Самуїлович Батозський, бабуся якого, Бубюш Гелелівна Сараф, допомагала С. І. Кушуль у пошуках предметів караїмської старовини[4][5][6][7]. У 2008 році приміщення музею було капітально відремонтоване[8]. У тому ж році доглядачем музею став Віталій Вікторович Тіріякі, студент музейного факультету Кримського інституту культури[9][10]. У 2016 році в музей прийнятий новий працівник із профільною освітою[11].

16 травня 2016 року музей відвідали глава «Російського імператорського дому у вигнанні» Марія Романова та її син Георгій Романов[12].

На 2017 рік хранителями музейної колекції були Надія Павленкова, що стоїть біля витоків створення музею, і Ольга Михайлова[13][14].

Експозиція та фонди ред.

  Зовнішні зображення
  Предмети культу в експозиції музею
  Предмети побуту та ужиткове мистецтво

Експозиція презентована предметами історії та побуту караїмів: одягом, посудом, меблями, елементами оздоблення караїмських газзанів, начинням і деталями оздоблення кенас, а також рідкісними документами та фотографіями[2]. Серед експонатів є і старовинні караїмські молитовники, видані в 1528 році у Венеції, пергаментні сувої Тори, оригінальні предмети часів Кримської війни, вишивка XVII століття тощо[15]. У фондах музею зберігається добірка караїмських шлюбних договорів (шетарів), найраніший із яких датований 1767 роком, а найпізніший — 1947-им[16].

П'ять картин одеського художника нонконформіста А. Я. Асаба (1943—1986) подаровані музею Є. Лукашовим[17].

У музеї експонується написаний на початку 2000-х років портрет караїмського вченого і колекціонера А. С. Фірковича, переданий у дар його нащадком С. Б. Кумишем[18].

Виставкова діяльність ред.

19 березня 2017 року експонати музею були презентовані на виставці «Скарби караїмів», що відбувалася у Феодосійському музеї старожитностей у рамках міжнародної наукової конференції «Караїмська кенаса і караїми Феодосії»[19].

У 2018 році з 28 вересня по 9 грудня предмети музею експонувалися в Кримському етнографічному музеї в Сімферополі на виставці «„Къарай эдим, къарай бармэн…“ („Я був і залишаюся караїмом…“). Сторінки історії та культури кримських караїмів за матеріалами колекції громади м. Євпаторія», організованої з ініціативи міністра культури російського окупаційного уряду АР Крим В. В. Новосельської[20].

  •  
    Представниця окупаційної влади Криму Віра Новосельська розглядає старовинну караїмську шлюбну угоду (шетар) з фондів МІЕКК імені С. І. Кушуль в присутності євпатроійського газзана Віктора Тіріякі. Євпаторія, 14 жовтня 2016 года.
  •  
    Відкриття вистаки «„Къарай эдим, къарай бармэн…“ („Я був і залишаюся караїмом…“). Сторінки історії та культури кримських караїмів за матеріалами колекції громади м. Євпаторія» в Кримському етнографічному музеї. Сімферополь, 28 вересня 2018.
  •  
    Экспонаты МІЕКК імені С. І. Кушуль на виставці в Кримському етнографічному музеї. 28 вересня 2018.

Нагороди ред.

У 2005 році музей відзначений дипломом і почесним знаком Міністерства культури України в номінації «Музеї на громадських засадах»[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Караимское начальное учебное заведение — мидраш
  2. ↑ а б в Прохоров Д. А. Сохранение, изучение и популяризация историко-культурного наследия крымских караимов на современном этапе. — Этноконфессиональные и межконфессиональные отношения в Крыму. — Симферополь, 2012. — С. 106. — (Межкультурный диалог : История и современность). — ISBN 978-617-562-014-4.
  3. ↑ Сараф К. [Батозский К. С.] Музей — память нации // Евпаторийская здравница. — 1999. — № 139 (15572). — Число 2 (сентябрь). — С. 2.
  4. ↑ Ельяшевич В. А. (17 серпня 2015). Музей истории и этнографии крымских караимов имени С.И. Кушуль. http://karaimbook.com. Энциклопедия крымских караимов. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2019.
  5. ↑ Представители караимских семей // Караимская народная энциклопедия. — М. : ОАО „Астра семь“, 2000. — Кн. I. — С. 57. — (Караимская народная энциклопедия). — ISBN S-201-14258-6(1).
  6. ↑ Лебедева Э. И. С. И. Кушуль // Пример для потомства / Э. И. Лебедева. — Симферополь : Издательский центр КГМУ, 2002. — С. 72. — 107 с. — ISBN 966-7348-07-5.
  7. ↑ О награждении работников различных отраслей Автономной Республики Крым. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 9 липня 2020.
  8. ↑ Тирияки В. Вести из Евпатории. — Караимика. — 2008. — Вип. 5. — С. 47.
  9. ↑ Селюнина В. С. Деятельность евпаторийского национально-культурного караимского общества «Кардашлар». — Этнография Крыма XIX–XXI вв. и современные этнокультурные процессы: Материалы и исследования.. — Симферополь, 2012. — Вип. 3. — С. 231. — ISBN 978-966-174-174-3.
  10. ↑ Державні музеї України : довідник / Міністерство культури України. — К., 2014. — С. 11.
  11. ↑ Евпатория : Хроника // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — 2017. — № 22 (31 (январь). — С. 16. Архівовано з джерела 3 липня 2019. Процитовано 23 жовтня 2021.
  12. ↑ Итоговый обзор визита Государыни в Крым. http://monarhist.info. 22 травня 2016. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2019.
  13. ↑ Наталья Борисова. Первое путешествие. Впервые коллекцию этнографического музея караимской общины Евпатории смогут увидеть все крымчане // Евпаторийская здравница. — 2018. — № 43 (19339. — Число 2 (ноябрь). — С. 5. Архівовано з джерела 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  14. ↑ Дмитрий Габай. Караимский ансамбль «Фидан»: 20 лет в национальном колорите Крыма // Евпаторийская здравница. — 2019. — № 29 (19376. — Число 2 (август). — С. 8. Архівовано з джерела 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  15. ↑ Тирияки В. Караимские кенасы Евпатории. — Севастополь : Библекс, 2008. — С. 34. — ISBN 978-966-2950-04-5.
  16. ↑ Тирияки В. З. Караимские брачные договоры в фондах МИЭКК им. С. И. Кушуль // Известия Духовного управления религиозных организаций караимов. — 2015. — № 15 (24 (апрель). — С. 12. Архівовано з джерела 3 липня 2019. Процитовано 23 жовтня 2021.
  17. ↑ Акав Е. С. «Я последний караимский художник ХХ века»: жизнь и творчество художника Анатолия Асабы // Тирош : Труды по иудаике. — М., 2014. — Вип. 14. — С. 145. — 212 с. — («Judaica Rossica»). — ISBN 978-5-7576-0312-4.
  18. ↑ Тирияки В. 29 июня исполняется 145 лет со дня смерти Авраама Самуиловича Фирковича — Авраам бен рибби Шемуэль Фиркович. — Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — 2019. — № 31 (40) (квітень). — С. 1.
  19. ↑ Международная научная конференция «Караимская кенасса и караимы Феодосии». https://www.culture.ru. «Культура.РФ». Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2019.
  20. ↑ Открытие выставки «Къарай эдим, къарай бармэн…» («Я был и остаюсь караимом…»). Страницы истории и культуры крымских караимов по материалам коллекции общины г. Евпатория». http://ethnocrimea.ru. ГБУ РК «Крымский этнографический музей». 28 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_історії_та_етнографії_кримських_караїмів_імені_С._І._Кушуль&oldid=39454744