Музей історії Бурятії

Музей історії Бурятії імені М. М. Хангалова (бур. М. Н. Хангаловай нэрэмжэтэ Тγγхын музей) — історичний музей в місті Улан-Уде, Республіка Бурятія.

Музей історії Бурятії імені М. М. Хангалова Pictogram infobox palace.png
Museum of history Buryatia.JPG
51°49′54″ пн. ш. 107°35′17″ сх. д. / 51.83194444002777601° пн. ш. 107.58805560002778634° сх. д. / 51.83194444002777601; 107.58805560002778634Координати: 51°49′54″ пн. ш. 107°35′17″ сх. д. / 51.83194444002777601° пн. ш. 107.58805560002778634° сх. д. / 51.83194444002777601; 107.58805560002778634
Тип музей
Країна Flag of Russia.svg Росія
Засновано 1923 год
Директор Бороноєва Тетяна Анатоліївна
Сайт muzeyrb.ru/mhistory/
Музей історії Бурятії. Карта розташування: Росія
Музей історії Бурятії
Музей історії Бурятії (Росія)

CMNS: Музей історії Бурятії на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

9 травня 1919 року відбулося перше засідання «Товариства вивчення Прибайкалля», при якому був створений музей[1]. Одним із перших експонатів музею був настінний годинник декабриста М. О. Бестужева, якbq він зібрав під час каторги в Петровському заводі.

У 1921 році в будівлі колишнього Реального училища (вул. Леніна, 11) відкрився Прибайкальський обласний музей[2]. У 1923 році Постановою Бурятського революційного комітету під керівництвом М. М. Єрбанова музей був реорганізований в Бурят-Монгольський національний музей (Верхньоудинський краєзнавчий музей).

Музей розпочав роботу на початку квітня 1924 року. Експозиція займала три кімнати[3]. У музей були передані експонати Бурвисткома, а також експонати Бурят-Монгольської АРСР на Всеросійській сільськогосподарській і кустарно-промисловій виставці[4]. Колекція музею була поділена на три розділи: культурно-історичний, природно-історичний та суспільно-економічний. З 18 травня по 15 вересня 1924 р. музейні фонди поповнилися 1199 предметами[5]. Восени 1924 року музей розпочав переїзд в будівлю колишнього торгового пасажу купця Второва (вул. Леніна, 21, м. Улан-Уде)[6].

З 18 по 23 травня 1930 року в музеї пройшла перша в Бурятії виставка предметів боністики і поштових марок. Всього було виставлено до 1 000 бон і 400 марок[7].

12 липня 1983 року в Улан-Уде почав працювати Музей природи Бурятії, створений на базі відділу природи Верхньоудинського краєзнавчого музею.

З 2011 року Музей історії Бурятії включений до складу Державної автономної установи культури РБ «Національний музей Республіки Бурятія».

Тематичні блоки експозиції музеюРедагувати

  • Етногенез бурятської народності. Археологічні, лінгвістичні, етнографічні та інші джерела.
  • Етнографія корінних етносів: бурятів та евенків.
  • Російське населення Бурятії: склад населення, господарська діяльність, міста.
  • Адміністративна система управління в Сибіру.
  • Просвітництво і культура Бурятії в XVIII—XIX століттях.
  • Діячі освіти і науки.
  • Революції 1905 і 1917 років, громадянська війна, персоналії, національні рухи.
  • Освіта Бурят-Монгольської АРСР.
  • Радянський період.

Колекції музеюРедагувати

 
Фрагмент експозиції музею

Площа приміщень для фондового зберігання — 462 кв.м. Загальна площа музею для зберігання і показу колекцій — 1600 кв. м.

У колекціях музею зберігається понад 100 тисяч одиниць зберігання. Групи колекцій:

  • Археологічна (почала формуватися до створення музею).
  • Нумізматична. Понад 2000 предметів в колекції медалей.
  • Етнографічна.
  • Релігійна: шаманізм, буддизм, православ'я (почала формуватися в 1930-ті роки).
  • Рідкісних книг (почала формуватися в 1930-ті роки). У 1979 році фонд рідкісних книг було виділено з бібліотеки музею.
  • Документальна. 7562 одиниць зберігання документів з середини XIX століття по 1999 рік.
  • Фотодокументальна. 7875 одиниць зберігання фотодокументів з 1870 року по 1988 рік.
  • Фонодокументальна. Грамплатівки із записами російських народних пісень, романсів, вальсів, арій з опер у виконанні І. С. Козловського, С. Я. Лемешева, Ф. І. Шаляпіна та ін.
  • Кінодокументальна. 714 одиниць зберігання кінодокументів з 1930 року по 1989 рік. Документальні фільми про побут, життя бурятів та евенків[8].
  • Живопис, графіка, предмети сучасності.

У 1992 році, після виходу Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 грудня 1990 року, православним храмам були передані 490 культових предмети.

До 1995 року колекції музею зберігалися в будівлі Одігітріївського собору. У 1995 році вийшла постанова Уряду Республіки Бурятія щодо поступової передачі будівлі собору Російській православній церкві. Переїзд музею в сучасну будівлю тривав до 1999 року.

Фонди особистого походженняРедагувати

  • Фонд О. Д. Старцева: Листи і фотографії, в тому числі японських майстрів.
  • Архів В. П. Гірченка: Рукописи, статті, газетні вирізки, тексти виступів на конференціях, листи, фотографії та ін..
  • Фонд М. М. Хангалова: щоденники із записами про експедиції за 1911—1917 роки, фотографії, посвідчення, список друкованих праць, квитанції, альбом з малюнками його дочки Софії та ін..
  • Фонд першого бурятського вченого, професора, історика, сходознавця Доржи Банзарова.

Окремі експонатиРедагувати

  • У музеї зберігається примірник Атласу тибетської медицини, привезений емчі-ламою Ш. Сунуєвим наприкінці XIX століття з тибетського монастиря Сертог-мемба. Атлас являє собою комплект з 76 ілюстрацій (наочних посібників, виконаних у традиційній тибетській техніці станкового живопису на полотні фарбами) до медичного трактату «Вайдур'я-онбо» («Блакитний Берил»), який, в свою чергу, був написаний як коментар до ще більш давнього медичного трактату «Чжуд-Ши» («Чотири Тантри» або «Чотирикнижжя»). Ілюстрації були створені в 1686—1689 рр. в Тибеті, за часів правління Його Святості Далай Лами V, під керівництвом автора трактату «Блакитний Берил» Десріда Санджея Г'ятсо. Даний комплект Атласу як точна копія ілюстрацій 17 ст. був виконаний в кінці 19 століття з ініціативи та під керівництвом відомого бурятського громадського, релігійного діяча, дипломата і просвітителя Агвана Доржієва (1853—1938), який займав високу посаду у Тибетській теократичній державі (за часів правління Його Святості Далай Лами XIII був міністром фінансів). З кінця 19 ст. по 1926 рік Атлас зберігався і використовувався в навчальному процесі ченцями, щоб краще осягати «Мистецтво лікування» при Цугольському дацані Бурятії (в 1896 році в даному монастирі була відкрита перша медична школа або факультет — Мамба-дацан). З 1926 по 1936—1937 роки комплект знаходився в Ацагатському дацані, де в 1911 р. Чойнзоном Іролтуєвим (1853—1918), видатним релігійним і громадським діячем, 11 Пандідо Хамбо ламою Забайкалля, другом і соратником Агвана Доржієва, була відкрита друга в Бурятії школа Тибетської медицини. З 1937 року і до цього дня Атлас Тибетської медицини, унікальний пам'ятник культури, мистецтва, етнографії та медицини, знаходиться на зберіганні в Національному музеї Республіки Бурятія.
  • У музеї зібрана колекція костюмів і масок містерії Цам.
  • Рукопис епосу Гесер у викладі бурятського оповідача Папи Тушемілова.

Відомі співробітникиРедагувати

  • Бажеєв, Даніїл Гаврилович (1907—1981) — історик, співробітник і директор музею з 1936 по 1941 рік й після Великої Вітчизняної війни.
  • Хамзіна, Євгенія Олексіївна (1929—2015) — радянський і російський археолог, педагог, заслужений працівник культури Бурятської АРСР. Працювала в музеї на початку 1950-х.

Проекти музеюРедагувати

Юрта улігершинаРедагувати

 
Улігершин

Інтерактивне заняття проводиться у цій бурятської юрті (hееи гер). Улігершин розповість дітям про культуру та традиції бурят, легенди, перекази та народні казки. У реалізації проекту вирішуються наступні завдання, актуальні на сьогодні: демонстрація і показ матеріальної та духовної культури, збереження бурятської мови і традиційної культури, залучення підростаючого покоління до історії, культури, фольклорної спадщини свого народу, демонстрація історико-культурної спадщини Бурятії в умовах розвитку туризму та туристичної галузі.

Жителям міста, республіки, особливо дітям, а також туристам і гостям Бурятії буде цікаво поговорити з улігершинами на будь-яку тему, наприклад, щодо родоводів, традиційної культури, фольклору та краєзнавства, пройти майстер-клас по грі на морінхурі і лімбі, дізнатися багато цікавого про бурятські головоломки, традиційну їжу бурятів і т. д.. Родзинкою проекту є виконання улігера «Гесер».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. О Обществе изучения Прибайкалья.//Прибайкальская жизнь.11 ноября 1919
  2. Бажин Краевой музей Бурреспублики//Бурят-Монгольская правда. № 50 (148) 1 марта 1924 года стр 4.
  3. Краевой музей//Бурят-Монгольская правда. № 152 (250) 9 июля 1924 года. стр. 3
  4. {{{Заголовок}}}. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2011. — Т. 3. XX—XXI вв. — С. 154—155. — ISBN 978-5-7925-0329-8.
  5. Краевой музей Б-М Республики//Бурят-Монгольская правда. № 218 30 сентября 1924 года. стр. 4
  6. Музей переводится//Бурят-Монгольская правда. № 211 (309) 21 сентября 1924 года. стр. 4
  7. М. Ис Выставка бон и марок в Верхнеудинске \\ Советский коллекционер, 1930, № 6, с.142.
  8. Архивные документы в библиотеках и музеях Российской Федерации. Музей истории Бурятии. Архів оригіналу за 2009-08-20. Процитовано 2009-09-24. 

ЛітератураРедагувати

  • Збірник статей // Музей історії Бурятії імені М. М. Хангалова - Улан-Уде, 1999.

ПосиланняРедагувати

Сторінка музею на сайті Національного музею Республіки Бурятія