Морська свиня (міфологія)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
Див. також: Фоцена та Морська свинка

Морська свиня (лат. Porcus Marinus) було ім'ям, що давалося різноманітним морським чи мітичним створінням протягом історії. Найранішу згадку про 'морську свиню' можна простежити аж до Давньої Греції. У цьому контексті назва інтерпретована як 'фоцена', оскільки фоцена й свиня мають круглясту форму тіла.[1] Деякі класичні вчені однак уважають, що латинське ‘поркус’ описувало хрюкання даної риби, а не фізичну схожість до свині.[1]

Морська свиня
Porcus marinus (Свиня морська) - мініатюра Якоба ван Марланта
Ім'я іншими мовами
лат. Porcus Marinus
Пов'язані персонажіСвиня
Фоцена
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Створіння з'явилися в Carta marina, а також були зображені в супутніх деревних різьбах, як фантастичні звірі з чотирма драконовими лапами й одним оком у пупку.[2][3] Мапа розміщувала створінь у водах на південь від Ісландії.[2]

Додаткові свідчення з 16-ого й 17-ого століть відкреслили морську свиню від більш звичних морських створінь. Звірей описували такими, які «мають голову, як у кабана, зуби, та бивні як у кнура».[4] За цими свідченнями морські кабани подорожували в зграях із сотні особин.[5][4] Одначе сучасний натураліст Джон Рей чітко стверджував, що морська свиня і фоцена були одним і тим самим.[6]

Образ морської свині можна знайти й у балто-слов'янській міфології. Наявний образ «рибного пастуха», асоційований з водяником, який кличе свою «худобу», тобто риб, свинями. Образ свині також міг пов'язуватися з військовими кораблями. Так, у хроніці[ru] Тітмара Мерзебурзького оповідається, що жителі Ретри вірили у величезного морського кабана, який виходив із води при нависанні серйозної воєнної небезпеки над містом. [7]

Посилання

ред.
  1. а б Andrews, Alfred C. (1948). Greek and Latin Mouse-Fishes and Pig-Fishes. Transactions and Proceedings of the American Philological Association. 79: 243—244. doi:10.2307/283363. JSTOR 283363. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  2. а б Granlund, John; Crone, G. R. (1951). The "Carta Marina" of Olaus Magnus. Imago Mundi. Imago Mundi, Ltd. 8: 35—43. doi:10.1080/03085695108591977. JSTOR 1150048.
  3. Fort, Tom (29 липня 2017). REVIEW --- Books: The Thing That Should Not Be. Wall Street Journal. с. C9. ISSN 0099-9660.
  4. а б Pell, Daniel (1659). Pelagos. Nec inter vivos, nec inter mortuos, neither amongst the living, nor amongst the dead. Or, An improvement of the sea, upon the nine nautical verses in the 107. Psalm. London: Livewell Chapman.
  5. Schweitzer, Christoph (1700). Mr. Schewitzer's voyage to the East-Indies. London: D. Brown.
  6. Ray, John (1671). An Account of the Dissection of a Porpess, Promised Numb. 74; Made, and Communicated in a Letter of Sept. 12 1671, by the Learned Mr. John Ray, Having therein Observ'd Some Things Omitted by Rondeletius. Philosophical Transactions. The Royal Society. 6: 2274—2279. JSTOR 101101.
  7. Дайнюс Разаускас. Ретрский морской кабан в свете балто-славянских быличек о «рыбном пастухе» (російською) . Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.