Морська геологія

Морська геологія (рос. морская геология; англ. marine geology, submarine geology; нім. maritime Geologie f, Meeresgeologie f) — наука, що вивчає склад, будову та історію розвитку надр Землі, прихованих водами морів і океанів.

Об'єкт дослідження — океанічна земна кора, площа якої становить близько 71 % поверхні Землі.

Основне завдання — вивчення походження, будови й історії розвитку океанів і морів, з'ясування умов утворення і характеру розміщення в них корисних копалин.

Напрями дослідження включають:

  • вивчення походження і розвитку рельєфу дна, складу, умов формування і просторові зміни донних осадів, магматичних і метаморфічних гірських порід,
  • дослідження тектоніки і геодинаміки океанської кори, глибинної будови Землі, вулканізму, сейсмічності, геохім. особливостей і геофіз. полів;
  • реконструкцію палеогеологічних, палеоокеанологічних і палеогеодинамічних умов; дослідження будови зон переходу океан — континент,
  • походження і характеру розміщення горючих (нафта і газ), рудних (залізо-марганцеві конкреції, металоносні осади, масивні сульфіди, металоносні розсипи тощо) і нерудних (фосфорити і ін.) корисних копалин.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Муратов М. В. Происхождение материков и океанических впадин. — М. : Наука, 1975. — 176 с.
  • Дрейф континентов, горизонтальные движения земной коры / Под. ред. С. К. Рапкорна. — М. : Мир, 1966. — 232 с.
  • Менард Г. У. Геология дна Тихого океана. — М. : Мир, 1966. — 272 с.
  • Шепард Ф. П. Морская геология. — М. : Мир, 1976. — 448 с.

ПосиланняРедагувати