Вікіпедія

Мороз Василь Ананійович

український військовик і кооперативний діяч

Василь (Антін) Ананійович Мороз (псевдо: «Зубатий», «Зубенко»; 1883/1890 — ?) — український військовик і кооперативний діяч, господарський референт Крайового проводу ОУН ЗУЗ (літо 1944 — серпень 1945), генеральний секретар фінансів Української головної визвольної ради (липень 1944 — серпень 1945), член Крайового військового штабу УПА, господарчий референт ВО «Заграва» (вересень — грудень 1943) та ГК УПА.

Василь Мороз
Загальна інформація
Народження невідомо
?
Смерть невідомо
?
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Зубатий», «Зубенко»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА ОУН
Війни / битви Друга Світова війна
Командування
генеральний секретар фінансів Української головної визвольної ради (липень 1944 — серпень 1945),
член Крайового військового штабу УПА,
господарчий референт ВО «Заграва» (вересень — грудень 1943).
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мороз.

Життєпис ред.

 
Командування ВО «Богун» разом з прибулими гостями. Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідувального відділу (ШРВ) «Немо» (Андрій Кисіль-Дольницький); член проводу ОУН(б) «Іванів» (Омелян Логуш); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ «Горбенко» (Ростислав Волошин); командир групи «Еней» (Петро Олійник); керівник охорони делегації «Кропива» (Василь Процюк). Верхній ряд: заступник ШРВ «Палій» (Василь Коренюк); господарчий референт УПА-Північ «Зубатий» (Василь Мороз у верхньому ряді посередині); шеф штабу групи «Черник» (Казван Дмитро).

За одними даними народився 1890 року[1], за іншими — у 1883 році у селі Тиманівка Вінницької області[2]. У 1919—1920 роках обіймав посаду шефа відділу кооперативу в Міністерстві господарки УНР при міністрі Євгенові Архипенку[3][2]. Мав військове звання чотаря в Армії УНР[2]. Після окупації України більшовиками перебрався у 1922 році в село Милостів тодішньої Волинської губернії міжвоєнної Польщі (сьогодні Рівненська область)[2]. Був підприємцем — мав свій буфет й пізніше молочний магазин[2]. 1930 року переїхав у село Дядьковичі, де став головою місцевої молочарні[2]. Мав дружні відносини з воєводою губернії Генриком Юзефським, проте також підтримував зв'язки з діячами УНР в еміграції — М. Білим, Скрипником, Матюхом, Сіриком[2]. Створив та став на чолі відділу «Просвіти» в Дядьковичах[2]. З літа 1941 до весни 1943 року керував Рівненською обласною кооперативою («конторою»)[3][2].

Весною 1943 року (за іншими даними — у липні[2]), щоб уникнути арешту Гестапо, долучився до УПА[3]. Призначений заступником інтенданта Штабу ВО «Заграва», зі серпня 1943 року — інтендантом ВО[3]. Організував створення у лісах на Волині єврейських таборів під охороною УПА, у яких євреї переховувалися від німецької влади і виготовляли одяг та взуття для УПА[4][5]. Більшість з цих таборів знищено у липні-серпні 1943 року під час німецького наступу, здійсненого під проводом оберґруппенфюрера СС Еріха фон дем Баха проти українського підпілля[5]. З вересня по грудень 1943 року був господарчим референтом ВО «Заграва»[6]. Ймовірно у вересні 1943 року обійняв посаду заступника інтенданта Крайового військового штабу УПА-Північ, пізніше — інтенданта[3]. З жовтня 1943 року — господарчий референт ГК УПА[7]. У литопаді 1943 року призначений інтендантом штабу ВО «Богун»[2].

«ЗУБЕНКО», років близько 50, високого зросту, міцної тілобудови, уроженець Волині.
Оригінальний текст (рос.)
«ЗУБЕНКО», лет около 50, высокого роста, крепкого телосложения, уроженец Волыни.

Опис, який дав член ОУН Петро Дужий на допиті НКВС 20 липня 1945 року[8]

З лютого 1944 року — інтендант крайового ВШ УПА-Північ[2]. У серпні 1944 року став господарським референтом Крайового проводу ОУН ЗУЗ[2]. У липні 1944 року на Першому Великому Зборі УГВР обраний генеральним секретарем фінансів Української головної визвольної ради[5][1]. Ймовірно у другій половині 1944 року захворів на тиф[3]. 23 серпня 1945 року у важкому стані арештований ОВГ ВББ УНКВС Станіславської області[2]. Після допитів етапований до Луцька та завербований УНКВС Волинської області[2]. Мав агентурне псевдо «Бородатий» і проживав на хуторі біля села Забороль Луцького району Волинської області[2]. Втім, жодної інформації органам МДБ не надав, за що потрапив під слідство за зв'язки з підпіллям ОУН[2]. Ймовірно помер в ув'язненні[5].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Мороз В. З листування членів Проводу ОУН (листопад 1944 – травень 1945) // Український визвольний рух: наук. зб.. — Львів, 2007. — Вип. 10. — С. 48. Архівовано з джерела 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2014. — Т. 13. — С. 477. — (Літопис УПА. Бібліотека) — ISBN 978-966-2105-56-8.
  3. ↑ а б в г д е Содоль П. Мороз Антін (Зубатий) // Українська Повстанча Армія, 1943-49 : довідник другий. — Нью-Йорк : Пролог, 1995. — С. 69.
  4. ↑ В'ятрович В. Євреї, бійці УПА, гідно билися за волю України // Альманах Українського народного союзу. — Парсипані, Ню-Джерзі, 2012. — С. 92. Архівовано з джерела 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  5. ↑ а б в г Українська Головна Визвольна Рада. — Торонто–Львів : Видавництво “Літопис УПА”, 2009. — С. 74, 109. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія "Події і люди" ; кн. 7) — ISBN 978-966-2105-14-8.
  6. ↑ Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 - грудень 1943 рр.). — С. 337.
  7. ↑ Літопис УПА. — Київ-Торонто, 1999. — Т. 2: Волинь i Полісся: УПА та запілля. 1943-1944. Документи i матеріали. — С. 104, 212-213. — ISBN 966-02-0474-4.
  8. ↑ Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2007. — Т. 9: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944-1945. — С. 507.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мороз_Василь_Ананійович&oldid=41804976