Морозов Григорій Сергійович

науковець

Генерал-майор Григо́рій Сергі́йович Моро́зов (нар. 1798(1798) — пом. після 1857) — інженер Російської імперії.[1]

Григорій Морозов
Народився 1798(1798)
Помер 1857(1857)
Поховання Перший Християнський цвинтар
Країна Російська імперія
Діяльність науковець
Галузь Інженерія
Вчене звання Генерал-майор

Життєпис ред.

Григорій Сергійович Морозов народився 1798 року.

Навчався в Одеському шляхетному інституті, потім в Санкт-Петербурзі в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, який закінчив 1814 року. З 1815 року перебував на службі прапорщиком, у 1835 році отримав чин інженера-полковника, у 1842 році — генерал-майора.

З 1827 року працював в Миколаєві, з 1831 року — в Одесі. Як член Будівельного комітету брав активну участь у забудові міста, зокрема зведенню кварталів карантину, гігантських сходів з бульвару до моря тощо. Також перевіряв кошториси, виконував розрахунки технічних рішень.

Пішов у відставку у 1857 році.[1]

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Морозова відсутні.[3]

Проєкти ред.

В Одесі:[1]

  • Розробив проєкт пасажирської споруди в карантині (1835).
  • Перебудував оборонні казарми.
  • Брав участь у розробці генерального плану Одеси (1844—1849, автор Франциск Моранді).
  • в Миколаєві спроєктував переправу через Південний Буг (1832).[1]

Примітки ред.

  1. а б в г Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 16 червня 2012.
  2. Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  3. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-07-30. (рос.)