Мордехай Зейра

композитор

Мордехай Зейра (івр. מרדכי זעירא‎, уроджений Дмитро Гребень; 6 липня 1905(1905липня06), Київ, Російська імперія — 1 серпня 1968) — ізраїльський композитор[3], автор пісень. Писав мелодії для знаних поетів й авторів пісень, зокрема Джейкоба Орланда, Натана Альтермана, Аарона Ашмана та Олександра Пенна. Його твори виконують і сьогодні, у сучасній обробці.

Мордехай Зейра
Основна інформація
Дата народження6 липня 1905(1905-07-06)[1]
Дата смерті1 серпня 1968(1968-08-01)[1] (63 роки)
ГромадянствоІзраїль[2]
Професіїавтор пісень, композитор
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився як Дмитро Марк (Мітя) Гребень у Києві Російської імперії (нині Україна). Навчався на механіка в Київській політехніці, але не маючи достатньо коштів на життя залишив навчання після двох семестрів і зайнявся пошиттям взуття. 1924 року його заарештували за участь у сіоністському молодіжному русі Га-Шомер га-цаїр, але отримав дозвіл на виїзд із Радянського Союзу й емігрував до Ізраїлю у 19 років[4].

В Ізраїлі приєднався до кібуцу Афікім (тоді називався «Кібуц Хашомер Хатцаїр СРСР») поблизу Явнееля. Учасники кібуцу влаштували виставу єврейської опери «Кармела». Оркестром, до складу якого входили концертина і гребінь, керував Зейра, який був талановитим у грі на гребінцях[5].

За кілька місяців гурт переїхав до Афули та влаштував нове шоу «Блакитна сорочка», в якому перша пісня Зейри (текст) мала таку ж назву, і набула широкої популярності серед соціалістичних молодіжних рухів в Ізраїлі. Моше Галеві, засновник театру Охель, переконав Зейру переїхати до Тель-Авіва та вивчати акторську майстерність. 1927 року Зейра залишив навчання на актора та почав вивчати композицію, головно у музикознавців Шломо Розовського та Девіда Шора. Його рішення перейти від навчання акторській майстерності до вивчення музики було прийнято після його зустрічі з композитором Йоелем Енгелем у театрі Охель.

Після смерті Енгеля у 1927 році Зейра підтримував зв'язок з композитором Шломо Росовським, який також написав музику для того ж театру («Яаков і Рахіль»). Потім працював на заводах Мертвого моря і близько року їздив на вихідні в Єрусалим до будинку Розовського, вчитися у нього. Натомість Зейра копіював для нього ноти з метою дослідження біблійних кантиляційних нот, написаних композитором у той час.

За заохочення Розовського Зейра познайомився з музикою різних єврейських конфесій в Єрусалимі, щоб пізнати «джерела» єврейської музики, з яких він черпатиме в майбутньому. Крім того, він також навчався у професора Девіда Шора — на публічних лекціях і приватних уроках, які професор, який помітив його таланти та знав про його матеріальне становище, давав йому безплатно, у себе вдома.

1927 року він познайомився із Сарою Гутман, студенткою Педагогічного коледжу імені Левінскі: вони разом співали в хорі Менаше Рабіни «Бейт ХаЛевіїм» у Тель-Авіві. Вони почали зустрічатися і у січні 1933 року одружилися в Кфар-Віткіні. 1935 року у них народився єдиний син Юваль[6].

1928 року разом з Іцхаком Шанхаром видав збірку пісень для, у якій Шанхар автор текстів, а Зейра — мелодій. Зейра вбачив у цьому дебют своєї композиторської діяльності. Того ж року він змінив своє прізвище на «Зейра» через низький зріст за порадою письменника Аарона Ашмана.

З кінця 1933 року заробляв на життя, працюючи в Електричній компанії Ізраїлю, спочатку контролером, а після серцевого нападу перевівся в бухгалтерію. Він написав і склав пісню «Мережева пісня» («Hazaken Me- Naharayim») про Петра Ротенберга. 1966 року вийшов на пенсію.

Під час Другої світової війни вступив на службу до британської армії, був одним із засновників гурту «Me'ein Zeh» Єврейської бригади у складі британської армії та написав деякі з пісень, серед яких «Шалечет» («Глибока печаль в очах»). Дорогою до Єгипту також написав слова «Шир ха-Ходая», а потім і мелодію[7].

Зейра слідкував за подіями в Ізраїлі, і деякі його пісні є відгуками в реальному часі на те, що відбувалося. Наприклад, його вірш «П'ятеро залишили, щоб побудувати батьківщину» є відповіддю на вбивство п'ятьох євреїв арабськими повстанцями, на їхню честь назвали кібуц Маале Га-Гаміша. Його знаменита пісня «Layla Layla» була створена в один із днів комендантської години британського правління. Зейра написав музику до двох пісень Олександра Пенна в пам'ять про Олександра Зайду.

Через рік після смерті Зайди, він склав пісню «Zaid's song» («Once and more»[8]), а через два роки — «Adama Admati» (помилково вважається, що ця пісня була створена за рік після смерті).

Ще одна знана пісня, написана ним з його другом Орландом, — «Shir Same'ah», створена після різанини в Маале Акрабімі у 1954 році терористами з Йорданії. Вони зустрілися в клубі в Тель-Авіві з прем'єр-міністром Моше Шаретом, який закликав їх написати пісню, яка б розвіяла пригнічену атмосферу, яка панувала в Ізраїлі після вбивства, пісня була написана негайно і стала дуже популярна у ті роки[9].

У піснях Зейри відчувається злиття Сходу і Заходу, але в піснях виділяється інтонація хасидського співака, яку він підхопив у дитинстві з дому, а також вплив російської музики. Успіх його пісень пояснюється тим, що вони запам'ятовуються, але водночас мають цікавий поетичний розвиток і мелодійність. Його творчість була високо оцінена за що його називали «трубадур єврейського співака»[10].

 
Меморіальна дошка на будинку композитора Мордехая Зейри в Тель-Авіві

Коли його запитали, як він писав свої вірші, він відповів: «Я люблю поезію і читаю багато віршів, повторюю і читаю їх. І бувають моменти, коли, читаючи окремий вірш, щось раптово вібрує в моєму серці. Тож мелодія посіяна і починається її „проростання“, яке може тривати годинами, днями, місяцями і навіть роками — поки пісня не з'явиться і не піде у світ»[11].

Помер від серцевого нападу у 1968 році і був похований на цвинтарі Кір'ят Шауль в Тель-Авіві. У нього залишилась дружина Сара та єдиний син Ювала. Після смерті чоловіка Сара займалася розповсюдженням його пісень. Вона була ініціатором видання двох збірок його віршів — «Ще одна пісня» та «Лейла Лайла». Крім того, був створений пісенний альбом «Layla Layla», який містить 43 пісні на 2 компакт-дисках.

Його архів зберігається в музичному відділі Національної бібліотеки Ізраїлю в Єрусалимі[12].

Пісні

ред.
  • Лейла, Лейла
  • Шней Шошанім («Дві троянди»)
  • Що говорять твої очі?

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Bibliothèque nationale de France Record #16546942j // BnF catalogue généralParis: BnF.
  3. Don Michael Randel -The Harvard Dictionary of Music -0674011635 2003 Page 425 "As the Zionist presence in Palestine grew, new, self-consciously Israeli songs were created by composers like Joel Engel (1868—1927). Nahum Nardi (1901-77). and Mordechai Zeira (1905-68).
  4. For Mordechai Zeira Reaching 60 - Davar Publication. 10 вересня 1965.
  5. Mordechai Zeria - Jewish Music Research Center. Процитовано 15 грудня 2023.
  6. About Sarah Zeria - Memorial Page. Процитовано 15 грудня 2023.
  7. Shir Ha-Hodaya - The Song - Zemereshet Website for Hebrew Music Commemoration. Процитовано 15 грудня 2023.
  8. Following a year to Alexander Zaid's death - Davar Publication. Процитовано 15 грудня 2023.
  9. שיר שמח. www.plaot.com. Процитовано 15 грудня 2023.
  10. מָרְדְּכַי זְעִירָא.
  11. an article published in commemoration of Mordechai Zeira. 18 серпня 1969.
  12. https://merhav.nli.org.il/primo-explore/fulldisplay?docid=NNL_MUSIC_AL003156420&context=L&vid=NLI&search_scope=Local&tab=default_tab&lang=iw_IL. merhav.nli.org.il (англ.). Процитовано 12 червня 2024.

Посилання

ред.