Вікіпедія

Моніка Бертаньоллі

онкологиня, директорка Національного інституту охорони здоров'я США

Моніка Бертаньоллі (нар. 1959) — американська онкологиня-хірургиня і 17-та директорка Національного інституту охорони здоров'я США (NIH) . До цього була 16-ою директоркою Національного інституту раку у США (NCI).[3] До урядових посад вона працювала в Бригамській жіночій лікарні та Інституті раку Дана-Фарбера, які підпорядковуються Гарвардській медичній школі у Бостоні (США). Вона також була професором хірургії Річарда Е. Вілсона в Гарвардській медичній школі.[4]

Моніка Бертаньоллі
Моніка Бертаньоллі
Моніка Бертаньоллі
17-та Директорка Національного інституту охорони здоров'я США
Нині на посаді
На посаді з 9 листопада 2023
Президент Джо Байден
Попередник Lawrence A. Tabak
Директорка Національного Інституту раку (США)
3 жовтня 2022 — 9 листопада 2023
Попередник Norman Sharpless
Народився 1959[1]
Відомий як дослідниця, хірург
Місце роботи Brigham and Women's Hospitald[2]
Громадянство США
Alma mater Принстонський університет, Медична школа Університету Юти
Науковий ступінь доктор наук
dana-farber.org/find-a-doctor/monica-m-bertagnolli/
 Медіафайли у Вікісховищі

Під час роботи головою Альянсу клінічних випробувань в онкології (до призначення її директоркою NIH) вона активно виступала за залучення сільських громад до клінічних досліджень.[5] Спеціалізацією М. Бертаньоллі є лікування пухлин шлунково-кишкового тракту і сарком м'яких тканин.[6] Також вона була президентом Американського товариства клінічної онкології. Прийнята до Національної академії медицини США в 2021 році[7][8].

Молодість і освіта ред.

Моніка Бертаньоллі виросла на фермі, де розводили велику рогату худобу у Вайомінгу.[9] Її батьки були французькими басками та італійськими іммігрантами в першому поколінні.[10][11] Навчалася у Прінстонському університеті, де отримала ступінь бакалавра інженерних наук з біохімічної інженерії.[12][13] Медичну освіту отримала в Медичній школі Університету Юти, а хірургічну ординатуру проходила в Бригамській жіночій лікарні (Гарвардська медична школа, Бостон, США). Отримала сертифікат лікаря в 1993 році.[14]

Дослідження раку ред.

У 1994 році М. Бертаньоллі почала працювати помічником хірурга в Центрі профілактики раку Стренга та лікуючим хірургом у Нью-Йоркській пресвітеріанській лікарні.[12] У 1999 році стає викладачем Гарвардської медичної школи, а в 2000 році починає працювати в Інституті раку Дана-Фарбера[12] Під час роботи в Інституті Моніка Бертаньоллі спеціалізується на лікуванні пухлин шлунково-кишкового тракту та є експертом у лікуванні саркоми м'яких тканин.[10] У 2007 році стає керівником відділу хірургічної онкології в Інституті раку Дана-Фарбер та першою жінкою, яка зайняла таку посаду.[10] У лабораторії М. Бертаньоллі в Інституті раку Дана-Фарбер / Гарвардському онкологічному центрі проводилися дослідження присвячені вивченню ролі мутацій аденоматозного поліпозу coli (APC) у колоректальному канцерогенезі шляхом експериментальних досліджень на тваринах та клінічних випробувань за участю пацієнтів.[15]

Вибрані наукові публікації ред.

  • Молекулярне походження раку: молекулярні основи колоректального раку[16]
  • Серцево-судинний ризик, пов'язаний із целекоксибом у клінічних дослідженнях для профілактики колоректальної аденоми[17]
  • Розтин багатоклітинної екосистеми метастатичної меланоми за допомогою одноклітинної РНК-seq[18]

Директорка Національного інституту охорони здоров'я США ред.

У травні 2023 року президент США Джо Байден призначив Моніку Бертаньоллі на посаду директорки Національного інституту охорони здоров'я .[19] А 7 листопада 2023 року її затвердили на цій посаді у Сенаті США. Вона є другою жінкою-директором Національного інституту охорони здоров'я США .[20]

Нагороди та відзнаки ред.

Нагороди та відзнаки доктора Моніки Бертаньоллі включають:

Особисте життя ред.

Моніка Бертаньоллі заміжня та має двох синів.[10] У листопаді 2022 року після планової мамографії їй поставили діагноз рак молочної залози на ранній стадії.[24]

Список літератури ред.

  1. ↑ https://buber.net/Basque/2023/05/21/basque-fact-of-the-week-monica-bertagnolli-granddaughter-of-basque-immigrants-nominated-to-lead-nih/
  2. ↑ ORCID Public Data File 2020 — 2020. — doi:10.23640/07243.13066970.V1
  3. ↑ Monica Bertagnolli becomes NCI director - NCI. www.cancer.gov (англ.). 3 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  4. ↑ Europe PMC. europepmc.org. Процитовано 7 лютого 2024.
  5. ↑ Dutchen, Stephanie. In the Picture. Harvard Medicine magazine. Процитовано 24 жовтня 2021.
  6. ↑ www.dana-farber.org/find-a-doctor/monica-m-bertagnolli/
  7. ↑ а б ASCO elects Dana-Farber/Brigham and Women's Monica Bertagnolli, MD, as 2018-19 president - Dana-Farber Cancer Institute | Boston, MA. dana-farber.org. Процитовано 24 жовтня 2021.
  8. ↑ а б National Academy of Medicine Elects 100 New Members. National Academy of Medicine (амер.). 18 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  9. ↑ Women's History Month - Monica Bertagnnolli, MD. AAUW California (амер.). 3 березня 2018. Процитовано 24 жовтня 2021.
  10. ↑ а б в г Hub's Humble Cancer Hero ; Surgical 'Superstar' Dr. Monica Bertagnolli Tackles the Tough Cases. redorbit.com (амер.). 24 червня 2007. Процитовано 24 жовтня 2021.
  11. ↑ NCI Director Dr. Monica M. Bertagnolli - NCI. www.cancer.gov (англ.). 3 жовтня 2022. Процитовано 23 листопада 2022.
  12. ↑ а б в г Monica M. Bertagnolli, MD, FACS, FASCO. ASCO (англ.). Процитовано 24 жовтня 2021.
  13. ↑ Piana, Ronald (3 червня 2018). Monica M. Bertagnolli, MD, FASCO, a Cattle Rancher's Daughter, Becomes ASCO President. Процитовано 24 жовтня 2021.
  14. ↑ Monica M. Bertagnolli, MD - Dana–Farber Cancer Institute | Boston, MA. dana-farber.org. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  15. ↑ Monica M. Bertagnolli, MD. Dana-Farber / Harvard Cancer Center. Процитовано 24 жовтня 2021.
  16. ↑ Bertagnolli M. M. Molecular origins of cancer: Molecular basis of colorectal cancer // N. Engl. J. Med. / J. M. Drazen, F. J. Ingelfinger — MMS, 2009. — Vol. 361, Iss. 25. — P. 2449–60. — ISSN 0028-4793; 1533-4406 — doi:10.1056/NEJMRA0804588
  17. ↑ SD S., JJ M., MA P. et al. Cardiovascular risk associated with celecoxib in a clinical trial for colorectal adenoma prevention // N. Engl. J. Med. / J. M. Drazen, F. J. Ingelfinger — MMS, 2005. — Vol. 352, Iss. 11. — P. 1071–80. — ISSN 0028-4793; 1533-4406 — doi:10.1056/NEJMOA050405
  18. ↑ Regev A., Tirosh I., Shalek A. K. et al. Dissecting the multicellular ecosystem of metastatic melanoma by single-cell RNA-seq // Science / H. Thorp — Northern America: AAAS, 2016. — Vol. 352, Iss. 6282. — P. 189–196. — ISSN 0036-8075; 1095-9203 — doi:10.1126/SCIENCE.AAD0501
  19. ↑ Kekatos, Mary (15 May 2023). Biden plans to nominate Dr. Monica Bertagnolli at NIH. ABC News (англ.). Процитовано 15 травня 2023.
  20. ↑ Stolberg, Sheryl Gay (7 листопада 2023). Senate Confirms Biden's Pick for N.I.H. Director Over Sanders's Objections. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 листопада 2023.
  21. ↑ 2015 Recipients of "The Charlie" – Pfizer and The Alliance for Clinical Trials in Oncology | CEO Roundtable on Cancer. ceoroundtableoncancer.org. Процитовано 24 жовтня 2021.
  22. ↑ Monica Bertagnolli Bio. cancer.org (англ.). Процитовано 24 жовтня 2021.
  23. ↑ 100 Influential Women in Oncology: Key Opinion Leaders to follow on Social Media in 2023. OncoDaily. 16 вересня 2023.
  24. ↑ McGinley, Laurie (14 грудня 2022). For new NCI director, work turns personal: She is diagnosed with cancer. The Washington Post. Процитовано 14 грудня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Моніка_Бертаньоллі&oldid=41710435