Моноширинний шрифт

Моноширинний або непропорційний шрифт — шрифт, у якому всі знаки (точніше, кегельні площадки знаків) мають однакову ширину^[1]. Цим він відрізняється від пропорційного шрифту, у якому букви відрізняються за шириною одна від одної^[2].

Слід розрізняти моноширинний і рівноширинний шрифти: в останніх знаки прагнуть до однакової ширини, але кегельні площадки знаків неоднакові^[3].

Історія

Друкарські машинки

Перші моноширинні шрифти розроблено для друкарських машинок, оскільки реалізація механічного друку пропорційним шрифтом вимагала значного ускладнення друкувального вузла^[4]. Існували й набірно-друкувальні машини, які використовували пропорційний шрифт і зміну міжлітерних інтервалів, але їх застосовували лише в оперативної поліграфії. Конструкція електромеханічних друкарських машинок і телеграфних апаратів здебільшого також передбачала використання моноширинних шрифтів.

Комп'ютери

Приклад інтерфейсу програми (FAR), що використовує псевдографіку і моноширинні шрифти

Використання моноширинних шрифтів продовжилося на комп'ютерах: пристроєм уведення-виведення в багатьох ранніх ЕОМ був телетайп. Довгий час алфавітно-цифрові друкувальні пристрої (наприклад — принтери типу «ромашка») і знакогенератори відеотерміналів і графічних адаптерів також дозволяли використовувати виключно моноширинні шрифти. Відеопам'ять текстових режимів зберігала інформацію у вигляді матриці знакомісць, в яку могла поміститися цілком певна їх кількість (як правило, 80 символів у рядку, що відповідало обсягу однієї перфокарти), а відеозображення динамічно створювалося за кодами символів і їх зображеннями. Це давало економію дорогої(на ті часи) пам'яті і спрощувало програмування.

До наборів символів подібних пристроїв часто включали також символи псевдографіки для оформлення різного роду таблиць і бланків, а також простих графіків і малюнків^[5]. Надалі моноширинні шрифти і псевдографіка лягли в основу розширеного текстового інтерфейсу користувача, що включає елементи віконного.

Особливості накреслення символів

Букви багатьох алфавітів (латинського — більшою мірою, сучасного українського — меншою) мають різну ширину знаків. Деякі знаки (такі, як i) займають у кегельній площадці місце шириною один основний штрих, а інші (такі, як w— в кілька разів більше^[3]. Тому навколо вузьких знаків утворюється багато порожнього місця, а широкі стають темними і їх складно розрізнити, особливо за невисокої роздільності і в жирному накресленні.

Щоб ці недоліки не були настільки помітними, до букв застосовують додаткові заходи оптичної компенсації. Вузьким буквах додають зарубки, навіть якщо інші символи шрифту виконано без зарубок. У широких символів іноді зменшують деякі елементи, такі як середній штрих у літери «Ш». Ще під час проєктування моноширинних шрифтів виникає проблема схожості цифри 0 і букви O, і, щоб їх можна було розрізнити, першу нерідко перекреслюють по діагоналі, або вносять певні елементи всередину овалу.

Всі ці заходи спотворюють звичний малюнок букв. До того ж рядки, набрані моноширинним шрифтом, не виглядають суцільними, а розбиваються на колонки шириною одне знакомісце, і, для компенсації, доводиться збільшувати міжрядковий інтервал. Тому у великих обсягах тексту моноширинні шрифти значно гірше читаються, ніж пропорційні, і мають меншу ємність, що робить їх малопридатними для книг або журнальних статей.

Застосування в сучасній типографіці

Польські автомобільні номери

Попри те, що сучасні відеосистеми і принтери комп'ютерів дозволяють працювати з пропорційними шрифтами, моноширинні шрифти продовжують використовуватися перш за все тому, що вони надають простий спосіб форматування тексту, хоч і обмежений у можливостях, зате без потреби в спеціальних мовах розмітки і програмному забезпеченні, а також легко відтворюваний на різних пристроях. Приклади застосування моноширинних шрифтів:

середовища розробки і редактори сирцевого коду програм — завдяки використанню моноширинних шрифтів спрощується вирівнювання рядків і розстановка відступів згідно зі стандартами оформлення, що дозволяє краще орієнтуватися в коді;
інтерфейс командного рядка й емулятори терміналу — в них, крім форматування виводу, моноширинний шрифт разом із псевдографікою дає можливість користуватися розширеним текстовим інтерфейсом користувача;
у технічній літературі моноширинним шрифтом виділяють будь-який комп'ютерний текст — не тільки блоки сирцевого коду, але й ключові слова мови програмування, назви файлів і каталогів, дані, що вводяться в програму тощо;
у біології моноширинним шрифтом пишуть ланцюжки нуклеотидів і амінокислот;
виконані моноширинними шрифтом ASCII-малюнки дозволяють змінювати шрифт на інший моноширинний без особливого спотворення зображення;
у закордонних паспортах та на банківських картках для зручності машинного розпізнавання (переважно OCR-B^[en]);
для друку простих документів на кшталт касових чеків;
системи оптичного розпізнавання тексту надійніше працюють з моноширинними шрифтами, тому такими шрифтами друкують документи, які, можливо, будуть автоматично скануватися;
табулатура для гітар;
у західній театральній традиції сценарій друкують шрифтом Courier-12. Одна сторінка такого сценарію триває приблизно одну хвилину^[6]^[7]. Такий спосіб оформлення до появи комп'ютерів допомагав вносити до сценарію зміни, зберігаючи читаність і єдність оформлення;
частково моноширинні шрифти використовують на автомобільних номерах — зокрема, Європейського Союзу, України, Росії.

Моноширинні цифри в пропорційних шрифтах

Зверху пропорційні цифри, знизу моноширинні

У друкарському наборі числових даних є тонкість: у таблицях [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.] усі цифри повинні мати однакову ширину (тобто вирівнюватися за розрядами), з вирівнюванням чисел за правим краєм, навіть якщо набір виконано пропорційним шрифтом^[8]. У Юнікод є знак «цифровий пробіл» (\u2007), за шириною рівний моноширинній цифрі. Плюс і мінус зазвичай мають таку ж ширину.

У комп'ютерних інтерфейсах моноширинними цифрами набирають не тільки таблиці, але й змінювані числові індикатори. Тому зазвичай цифри в комп'ютерних шрифтах роблять за замовчуванням моноширинними. У шрифті PT Sans до «вузької» одиниці застосували звичайні для моноширинних шрифтів заходи оптичної компенсації.

Режим пропорційних цифр вмикається командами Opentype^[9]; у CSS3 для цього використовується конструкція font-variant-numeric:tabular-nums / proportional-nums^[10], або font-feature-settings:"tnum" / "pnum". Приклад:

1234567890-пропорційні цифри.
1234567890-моноширинні цифри.

Східноазійські шрифти

Елемент китайського, корейського і японського письма принципово вписані в квадрати однакового розміру, тому східноазійські шрифти є моноширинними за своєю природою.

Часто використовуються також «двоширинні шрифти»: ієрогліфи мають «повну» ширину, а Символи ASCII — рівно вдвічі вужчі від ієрогліфа. При цьому в шрифтах є також і повноширинні версії символів ASCII і «вузькі» версії деяких східноазійських символів (наприклад, катакана).

HTML

У розмітці HTML існує кілька тегів, які мають виводити текст моноширинним шрифтом^[11]:

Теги HTML для виведення тексту моноширинним шрифтом

<plaintext>...</plaintext> (простий текст, використання тегу не рекомендовано);
<pre>...</pre> (попереднє форматування, всі пропуски, символи переносу рядків і табуляції зберігаються при виведенні);
<tt>...</tt> (імітація телетайпа, застарілий тег);
<code>...</code> (програмний код);
<xmp>...</xmp> (приклад виведення програми, використання тегу не рекомендовано);
<samp>...</samp> (приклад виведення програми);
<kbd>...</kbd> (сполучення клавіш або введення з клавіатури).

У CSS моноширинний шрифт у загальному вигляді вибирають за допомогою конструкції font-family: monospace (хоча можна також зазначити назву конкретного моноширинного шрифту, наприклад font-family: Lucida Console, monospace або font-family: Courier New, monospace).

Приклади моноширинних шрифтів

Моноширинні шрифти часто також входять до набору деяких супергарнітур (кілька гарнітур, виконаних в одному стилі), таких як PT, Liberation, DejaVu та інших.

Примітки

↑ Моноширинный шрифт — словарь шрифтов. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
↑ Пропорциональный шрифт — словарь шрифтов. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
↑ ^а ^б Александра Королькова. [1] — Второе издание. — М. : IndexMarket, 2007. — С. 112—113. — ISBN 978-5-9901107-1-7. Архівовано з джерела 14 березня 2022
↑ Аня Данилова. Расскажите, пожалуйста, про моноширинные шрифты. Бюро Горбунова. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
↑ Фигурнов В. Э. IBM PC для пользователя. — М. : Инфра-М, 1996. — С. 41—52. — ISBN 5-86225-292-4.
↑ How accurate is the page-per-minute rule? | A ton of useful information about screenwriting from screenwriter John August. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
↑ Ольга Смирнова. Формат разметки сценария.
↑ П.Г. Гиленсон. Справочник художественного и технического редакторов. — М. : Книга, 1988.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
↑ font-variant-numeric — CSS | MDN. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
↑ htmlbook.ru — Теги HTML — Справочник по HTML. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[1] Моноширинный шрифт — словарь шрифтов. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.

[2] Пропорциональный шрифт — словарь шрифтов. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.

[alive-3] а ^б Александра Королькова. [1] — Второе издание. — М. : IndexMarket, 2007. — С. 112—113. — ISBN 978-5-9901107-1-7. Архівовано з джерела 14 березня 2022

[4] Аня Данилова. Расскажите, пожалуйста, про моноширинные шрифты. Бюро Горбунова. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[figur-5] Фигурнов В. Э. IBM PC для пользователя. — М. : Инфра-М, 1996. — С. 41—52. — ISBN 5-86225-292-4.

[6] How accurate is the page-per-minute rule? | A ton of useful information about screenwriting from screenwriter John August. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[7] Ольга Смирнова. Формат разметки сценария.

[8] П.Г. Гиленсон. Справочник художественного и технического редакторов. — М. : Книга, 1988.

[9] Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)

[10] t-variant-numeric — CSS | MDN. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[11] tmlbook.ru — Теги HTML — Справочник по HTML. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]