Молитва українського націоналіста

Моли́тва Українського націоналіста, також відома як Моли́тва Українського революціонера^[1]^[2]^[3] — патріотичний текст-молитва, написаний в кінці 1920-х — на початку 1930-х років одним із лідерів Організації Українських Націоналістів Осипом Мащаком.

Слова основного тексту були написані на стіні в'язниці кров'ю Осипа Мащака після ув'язнення у результаті Львівського процесу 1936 року.^{[джерело?]}

Текст молитви Редагувати

Оригінальний текст молитви відповідно до, нібито, рукопису Мащака.^[4]^[5]^{[неавторитетне джерело]}

Україно свята, мати героїв, зійди до серця мойого.
Прилинь бурею вітру кавказького, пошумом карпатських ручаїв;
Боїв славного завойовника і батька Хмеля тріюмфами,
Гуком гармат революції, радісним гомоном Софійських дзвонів.
Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться,
Бо Ти, пресвята, все життя моє, бо Ти моє все щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки
Принеси мені зойк катованих в тюрмах, льохах, в концтаборах.
Хай віра моя буде ґранітом, нехай зросте завзяття, міць,
Щоб сміло я у бій ішов так, як ішли герої
За Тебе, Свята, за славу Твою, за Твої святії ідеї;
Щоби пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів Твоїх,
Невинну Кров розстріляних під Базаром i Крутами
І тисячів безіменних борців Твоїх революцій.
Що кості їх розкидані, або тайком загребані
Спали вогнем, життєтворная, кволість у серці моєму,
Нехай страху не знаю я, не знаю, що вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю; в серці замешкай моєму.
В боях, в тюрмах рости мене до ясних чинів для Тебе.
І в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в бою за Тебе,
І розплинуся у Тобі я i вічно житиму в тобі,
Свята Україно моя, відвічна й непоборна.

Надалі текст «молитви» змінювався й доповнювався членами українських націоналістичних організацій. Так, наприклад, брошура «Катехизм українця-націоналіста»,^[2] видавана ОУН революційною у 1941 році, містить такий текст «Молитви Українського Революціонера», доповнений згадкою про загиблих діячів організації:

Україно, Свята мати Героїв, зійди до серця мого. Прилинь бурею кавказьких вітрів, та шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції.
Радісним гомоном Софійських дзвонів — Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться.
Бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя. Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць. В понурі ранки принеси мені зойки катованих в полях, тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою Славу, за Твої Святі Ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі.

Стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського та славну смерть Данилишина, Голояда і тисячі незнаних нам, що кості їх, порозкидані або тайком загребані, стали вогнем життєтворчим у серці мойому. Кволості нехай не знаю я, нехай не знаю, що вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя рости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно! Свята! Могуча і Соборна!